Справа: № 2а-404/11 Головуючий у 1-й інстанції: Голік Г.К.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
"31" серпня 2011 р. м. Київ
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Березані Київської області на постанову Березанського міського суду Київської області від 11 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Березані Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, -
ОСОБА_2 01.03.2011 року звернулася до Березанського міського суду Київської області з адмінпозовом до УПФУ в м. Березані Київської області про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по день звернення до суду.
Постановою Березанського міського суду Київської області від 11 березня 2011 року позовні вимоги за період з 01.09.2010 року по 01.03.2011 року задоволено. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішенням та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни” в розумінні ст.1 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ “Про державний бюджет України” на відповідний рік.
ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік” збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Позивач має право на перерахунок з 01.09.2010 року, оскільки з даним позовом вона звернулася 01.03.2011 року.
Позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 28.02.2011 року включно, слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ч. 2 ст. 99 та ч. 1 ст. 100 КАС України, так як пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду, а не для відмови в позові.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність відмови в позові в цій частині, а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга -підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню у відповідній частині та залишення позовних вимог без розгляду в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Березані Київської області -задовольнити частково.
Постанову Березанського міського суду Київської області від 11 березня 2011 року в частині відмови в позові за період з 09.07.2007 року по 28.02.2011 року включно -скасувати, позовні вимоги в цій частині -залишити без розгляду.
В решті постанову суду -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: А.Ю. Коротких
О.Г. Хрімлі