"12" вересня 2011 р.Справа № 2а-9812/09/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Панченко О.М. Коршуна А.О. ,
при секретарі Сколишеві О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у П'ятихатському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у П'ятихатському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Жовті Води Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити дії,
24 липня 2009 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жовті Води Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити дії. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у період з 01.05.2008 р. по 31.05.2009 р. він на виконання своїх функцій проводив виплату коштів пенсіонерам, після чого направляв до відповідача списки з відшкодування. Щомісяця між сторонами складалися таблиці розбіжностей до довідки про відшкодування, у яких зазначалися суми, по яких відповідачем було відмовлено у відшкодуванні. За звітний період необґрунтовано невідшкодована сума склала 250 176,16 грн., яка була сплачена позивачем пенсіонерам. Викладені обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про зобов'язання відповідача включити вказану суму до акту щомісячної звірки (а.с.а.с. 2 -8, 68).
25 січня 2010 року позивач у зв'язку із збільшенням періоду утворення заборгованості збільшив позовні вимоги і просив зобов'язати відповідача включити до акту щомісячної звірки витрати за період з 01.05.2008 р. по 01.01.2010 р. у сумі 357 314,25 грн. (а.с.а.с. 81, 82).
23 березня 2010 року судом було ухвалено постанову, якою у задоволенні позову було відмовлено. Постанова суду вмотивована тим, що чинним законом визначено виключний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків, та форму акту щомісячної звірки між сторонами витрат по особових справах потерпілих. Виплати адресної допомоги введено з 01.04.2008 р. На час підписання актів звірки спільні рішення про відшкодування коштів на виплату адресної допомоги між сторонами не ухвалювалися, і відповідних змін не вносилося. Таким чином, відповідач не має повноважень щодо самостійного включення до заліку таких витрат (а.с.а.с. 131, 132).
09 липня 2010 року позивач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі позивач зазначив, що оспорювана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права. Так, відповідно до закону кошти, з яких виплачуються пенсії по інвалідності, є коштами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а Пенсійний фонд України як страховик лише авансує ці виплати. Позивач в апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити заявлений позов (а.с.а.с. 137 -142, 144).
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, у період з 01.05.2008 р. по 01.01.2010 р. позивачем проведено виплату пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника особам відповідно до розрахунків та списку осіб, яким сплачено пенсію, доданих до позовної заяви. Відповідач відмовився від прийняття до заліку для відшкодування витрати з виплати державної адресної допомоги та її доставку в сумі 357 314,25 грн.
Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Законом України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», Законом України від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Законом України від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим спільною Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. № 5-4/4 (далі -Порядок).
В силу частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, в зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до преамбули Закону № 1105-ХІV він визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві. Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Згідно зі статтею 21 Закону № 1105-ХІV Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У відповідності з пунктом 2 статті 7 Закону № 2272-ІІІ Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
За змістом пунктів 1, 2, 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 265 у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 %, на двох -120 %, на трьох і більше -150 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога. Щомісячна державна адресна допомога встановлюється з 01.04.2008 р. і переглядається у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів «а», «в», «г»статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону № 1788-ХІІ в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 р. № 1094.
В силу пункту 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів №№ 1788-ХІІ, 1105-ХІV та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
При цьому слід зазначити, що перелік сум, що виплачуються відповідно до Законів №№ 1788-ХІІ, 1105-ХІV та інших нормативно-правових актів та підлягають відшкодуванню відповідно до Порядку, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, і серед видів пенсійного забезпечення, що підлягають відшкодуванню відповідними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відсутній такий вид пенсійного забезпечення, як державна адресна допомога та витрати на її доставку.
Приведені вище норми дають можливість дійти висновку про відсутність правових підстав та визначеного чинним законодавством порядку (механізму) відшкодування відповідними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України понесених Управленнями Пенсійного фонду України витрат на виплату державної адресної допомоги та витрат на її доставку, оскільки це не передбачено переліком витрат, що відшкодовуються відповідно до Порядку.
Відповідно до пунктів 5 -7 Порядку органи Пенсійного фонду України щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено відповідні пенсії, проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України та управлінням дирекції Фонду соціального страхування в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Головні управління Пенсійного фонду України та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підставі акта щомісячної звірки узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підставі довідки про відшкодування на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України.
Приведений порядок не враховує спірних відносин, які виникли між сторонами, оскільки встановлене ним правило включення до актів звірки витрат та підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
Таким чином, відповідач у справі, не прийнявши до заліку вказані витрати, діяв у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.
З'ясувавши у достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у П'ятихатському районі Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у П'ятихатському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Жовті Води Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити дії, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строк, визначені статтею 212 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлено 13 вересня 2011 року.
Головуючий суддя М.О. Католікян
Суддя О.М. Панченко
Суддя А.О. Коршун