ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
02 вересня 2011 року 10:56 № 2а-7628/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армспецбуд»
доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
проскасування податкових повідомлень-рішень
ТзОВ «Армспецбуд»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач дійшов необґрунтованого висновку про безтоварність господарських операцій з ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»на тій підставі, що в останнього відсутня матеріальна база для виконання будівельних підрядних робіт, а також фіктивності цього підприємства, оскільки останнє на момент укладення та виконання договір перебувало в ЄДР, у нього було наявне Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, наявна ліцензія на виконання будівельних робіт. Покликається, що всі обумовлені договорами роботи були виконані та сплачена їх вартість.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що в ході податкової перевірки позивача встановлено, що контрагент позивача ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»фактично не знаходився за місцем реєстрації, не подає податкової звітності також директором цього підприємства надано пояснення, що ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»створювалось з метою ухилення від сплати податків.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
В період з 29.11.2010р. по 08.12.2010р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проводилась документальна невиїзна перевірка ТзОВ «Армспецбуд»з питань правових відносин з ТзОВ «С.Дж.Р.Груп», про що складено Акт №998/1-23-70-34803590 від 09.12.2010р.
Перевіркою встановлено, порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження податку на прибуток в сумі 21 253 грн. та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження ПДВ на 17 218 грн.
У вказаному акті відповідач посилається на те, що перевіркою господарських операцій позивача виявлено господарські операції з ознаками сумнівності, укладені із ТзОВ «С.Дж.Р.Груп».
24.12.2010р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення №0000962307/0, яким визначено ТзОВ «Армспецбуд»податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 21 523 грн. за основним платежем та 10 761,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0000972307/0, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 17 218 грн. за основним платежем та 8609 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
ТзОВ «Армспецбуд»оскаржувало зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте скарги залишені без задоволення.
Як вбачається із матеріалів справи, 25.03.2009р. між ПП «Фірма «Рембудлюкс»(генпідрядник), ТзОВ «Армспецбуд»(субпідрядник) та Кременчуцькою спеціалізованою школою-інтернатом І-ІІІ ступенів Полтавської обласної Ради укладено договір субпідряду №14-04/02-09, згідно якого генпідрядник доручив, а субпідрядник зобов'язався виконати на власний ризик роботи з капітального ремонту фасаду школи-інтернату, а генпідрядник прийняти та оплатити роботи.
03.08.2009р. між ТзОВ «Армспецбуд»(підрядник) та ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»(субпідрядник) укладено договір підряду №03/1-08/2009, згідно якого підрядник доручив, а субпідрядник зобов'язався на власний ризик виконати у відповідності до умов цього договору роботи з виготовлення і монтажу металоконструкцій при виконанні капітального ремонту фасаду Кременчуцької спеціалізованої школи інтернату, а підрядник зобов'язався прийняти роботу та оплатити.
На виконання цього договору сторонами підписано акт про приймання виконаних підрядних робіт, згідно якого замовник отримав, а підрядник виконав послуги демонтажу на загальну суму 103 309,20 грн., в тому числі ПДВ 17 218,20 грн.
26.08.2009р. ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»видало ТзОВ «Армспецбуд»рахунок фактуру та податкову накладну, сума ПДВ 17 218,20 грн.
Платіжними дорученнями №12 від 31.08.2009р., №1 від 11.09.2009р., №3 від 13.10.2009р. ТзОВ «Армспецбуд»оплатило ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»вартість робіт включаючи ПДВ.
Роблячи висновки при складанні акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва виходила із того, що ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва та відповідно до даних автоматизованої інформаційної системи обласного рівня має стан - 10 «запит на встановлення місцезнаходження». В результаті здійснених заходів встановлено, що за вказаною адресою ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»не знаходиться. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. В ході розслідування кримінальної справи директор ТзОВ«С.Дж.Р.Груп»пояснив, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства та документи, що стосуються фінансово - господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь - яких осіб. Внаслідок викладеного податковий орган дійшов висновку про нікчемність укладених між ТзОВ«С.Дж.Р.Груп»та ТзОВ «Армспецбуд», оскільки вони укладені без мети настання правових наслідків та порушують публічний порядок.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідачем не надано доказів з відповідного Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, щодо наявності запису про відсутність ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»за місцем реєстрації.
Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач уклав договір субпідряду №03/1-08/2009 із ТзОВ«С.Дж.Р.Груп»на виконання умов договору субпідряду №14-04/02-09 укладеного із генпідрядником ПП «Фірма «Рембудлюкс». Податковим органом не надано доказів невиконання ТзОВ «Армспецбуд»перед ПП «Фірма «Рембудлюкс»чи Кременчуцькою школою-інтернатом зобов'язань по договору субпідряду №14-04/02-09 за перевіряємий період.
Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 цього Закону 11.2.1 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив розрахунок з підрядником в безготівковій формі, а тому у відповідності до зазначеної вище норми отримав право на збільшення валових витрат.
Згідно ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.
04.06.2007р. Міністерством регіонального розвитку та будівництва України було видано будівельну ліцензію ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»на здійснення будівельних та монтажних робіт, зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд. Строк дії ліцензії - до 04.06.2012р.
Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює позапланові перевірки додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування лише на підставі надходження до нього в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування.
Доказів анулювання ліцензії ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»чи недотримання останнім ліцензійних умов відповідачем не надано.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як вбачається з наявних у справі доказів, на момент видачі податкових накладних ТзОВ«С.Дж.Р.Груп»було зареєстроване платником податку на додану вартість.
З огляду на наведені положення законодавства суд дійшов висновку, що у податкового органу не було підстав для не врахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні. Позивач відповідно мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за поставку розрахувався у вартість якої була включена сума нарахованого продавцем ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.
Не беруться також до уваги твердження відповідача, що операції між ТзОВ «Альянс Поліграф Груп»та ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»були безтоварними, та не мали на меті створити правові наслідки, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, якими підтверджено факт перерахування коштів за поставку послуг, договорами підряду, актом здачі-приймання виконаних робіт форми КБ-2в, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, податковими накладними.
Судом не беруться до уваги покликання позивача на пояснення директора ТзОВ «С.Дж.Р.Груп», що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства та документи, що стосуються фінансово - господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб та на фіктивне підприємництво, які були відібрані в ході розслідування кримінальної справи, порушеної за ч. 2 ст. 205 КК України.
Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідачем не надано вироку, яким встановлено вину директора ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а саме за створення ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»з метою прикриття незаконної діяльності.
Натомість позивачем надано копію нотаріально звірених пояснень директора ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_2 від 21.04.2011р., в яких він підтвердив дійсність підприємницької діяльності товариства.
Також, позивачем надано копію постанови ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.2011р. про закриття кримінальної справи відносно директора ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_2 за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України за фактом створення фіктивного підприємства ТзОВ «С.Дж.Р.Груп».
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Відповідачем не надано доказів визнання договору субпідряду укладеного позивачем із ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»в судовому порядку недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Армспецбуд»задовольнити.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 24.12.2010р. №0000962307/0 та №0000972307/0.
3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Армспецгруп»за рахунок Державного бюджету України
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.О. Баранов