ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. №27/174
м. Київ
13 вересня 2011 року № 2а-8814/11/2670
за позовом Благодійного фонду Дніпровського району м.Києва "Київський еколого-культурний центр" Громадської еколого-правової організації "ЕкоПраво-Київ"
до Міністерства аграрної політики та продовольства України
3-і особи
проДержавна ветеринарна та фітосанітарна служба України
Кабінет Міністрів України
визнання бездіяльності протиправними
Судова колегія у складі:
Головуючий суддя О.В.Головань,
судді М.А.Бояринцева, О.В.Патратій
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про визнання протиправною бездіяльності відповідача у зв'язку з невиконанням ч.1 ст. 21 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження", п. 3 переліку нормативно-правових актів з питань захисту тварин від жорстокого поводження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.10 р. № 1585-р, що полягає у неприйнятті відповідачем Порядку використання тварин у сільському господарстві та незатвердження даного порядку.
В судовому засіданні 07.09.11 р. оголошено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, оскільки в судовому засіданні відсутній представник відповідача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи; судом заслухано пояснення представників позивачів та 3-ї особи; відсутня необхідність заслуховувати свідка чи експерта.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників позивачів та 3-ї особи, суд, -
21.02.06 р. був прийнятий Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження", який набув чинності 05.05.06 р.
Відповідно до преамбули Закону він спрямований на захист від страждань та загибелі тварин (в даному випадку -у сільському господарстві) унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства.
Згідно ч. 1 ст.21 Закону вимоги до порядку використання тварин у сільському господарстві відповідно до вимог цього Закону встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.
На момент набуття чинності Законом таким органом було Міністерство аграрної політики України, що діяло на підставі Положення про Міністерство аграрної політики України, затвердженого Указом Президента України від 07.06.00 р. №772.
Згідно п. 2 Указу Президента України "Про Міністерство аграрної політики та продовольства України" від 23.04.11 р. №500/2011 вказане Міністерство є правонаступником Міністерства аграрної політики України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.10 р. №1585-р затверджено Перелік нормативно-правових актів з питань захисту тварин від жорстокого поводження, у якому є Порядок використання тварин у сільському господарстві. Також вказаним розпорядженням визначено відповідальним за прийняття Порядку Мінагрополітики та Держкомветмедицини та встановлено строк виконання -прийняття Порядку -до 01.10.10р.
У травні 2011 р. позивачі дізнались, що Порядок використання тварин у сільському господарстві не прийнятий після отримання відповіді на інформаційний запит від 11.04.11р. №234/2.
В результаті бездіяльності відповідача залишилися неврегульованими відносини щодо порядку використання сільськогосподарських тварин, які є екологічними за своєю суттю.
Протиправна бездіяльність відповідача порушує права та охоронювані інтереси позивачів, зокрема, на інформацію, екологічні інтереси.
Право позивачів як громадських організацій на звернення до адміністративного суду гарантоване ст. 20 Закону України "Про об'єднання громадян", п. "b" ч. 2 ст. 9 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (ратифіковано Законом України від 06.07.99 р. №832-ХІV).
Відповідач -Міністерство аграрної політики та продовольства України -проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.10 р. №1585-р відповідач поінформував Кабінет Міністрів України про те, що питання щодо використання тварин у сільському господарстві врегульовано Законами України "Про тваринний світ" та "Про племінну справу у тваринництві". Вимоги зазначених законів не суперечать загальним нормам Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження".
У зв'язку з цим виконання п. 3 виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.10 р. №1585-р знято з контролю.
Представник 3-ї особи -Кабінету Міністрів України -в наданих усних поясненнях заперечив проти задоволення позовних вимог, підтримавши позицію відповідача.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 21 "Правила поводження з тваринами в сільському господарстві, скотарстві, у рибному господарстві, при отриманні продукції тваринного походження" Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" визначено, що вимоги до порядку використання тварин у сільському господарстві відповідно до вимог цього Закону встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.
Тобто, ст. 21 Закону не містить норми, що врегульовували б питання використання тварин у сільському господарстві, проте містить відсильну норму та визначає орган державної влади, на якого покладено обов'язок розробити та встановити відповідні вимоги. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.10 р. №1585-р затверджено Перелік нормативно-правових актів з питань захисту тварин від жорстокого поводження, п. 3 у якому зазначено Наказ Мінагрополітики "Про затвердження Порядку використання тварин у сільському господарстві", відповідальними за виконання визначено Мінагрополітики, Держкомветмедицини, строк виконання - до 01.10.10 р.
24.09.10 р. Міністерство аграрної політики України звернулося до Кабінету Міністрів України з проханням зняти з контролю виконання п. 3 Переліку нормативно-правових актів з питань захисту тварин від жорстокого поводження у зв'язку з врегулюванням цього питання нормами чинного законодавства, проте, доказів того, що Кабінет Міністрів України зняв з контролю вказане питання, суду не надано.
Жодних змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.10 р. №1585-р не вносилося.
За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про те, що відповідача було звільнено від обов'язку розробити та затвердити Порядок використання тварин у сільському господарстві тим органом, який видав розпорядження від 28.07.10 р. №1585-р - Кабінетом Міністрів України.
Вказане свідчить про допущення відповідачем як суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності щодо виконання покладених на нього обов'язків.
Щодо висновку відповідача про відсутність необхідності розробляти Порядок використання тварин у сільському господарстві у зв'язку з врегулюванням цього питання Законами України "Про тваринний світ" та "Про племінну справу у тваринництві", суд зазначає наступне.
Зміст вказаних Законів України свідчить про відсутність у них відповідних положень щодо порядку використання тварин у сільському господарстві.
Зокрема, згідно ст. 3 Закону України "Про тваринний світ" об'єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, є: дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі; частини диких тварин (роги, шкіра тощо); продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).
Тобто, тварини, що використовуються у сільському господарстві, під дію вказаного Закону не підпадають.
Згідно ст. 3 Закону України "Про племінну справу у тваринництві" цей Закон регулює відносини в галузі племінної справи у тваринництві, визначає права та обов'язки власників і споживачів племінних (генетичних) ресурсів, встановлює вимоги до якості та порядку використання цих ресурсів, визначає систему селекції та основи державного контролю за дотриманням законодавства про племінну справу у тваринництві, а також порядок фінансування племінної справи у тваринництві.
Згідно ст. 1, 4 Закону племінна справа - система зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин; об'єктами племінної справи у тваринництві є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі та кролі, яких розводять з метою одержання від них певної продукції.
Тобто, вказаний Закон регулює використання тварин виключно в одній зі сфер сільського господарства - племінному тваринництві, і не поширюється на інші.
Чинне законодавство не дає підстав для висновку, що положення вказаних Законів України можуть за аналогією регулювати відносини щодо використання тварин у сільському господарстві.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження", який набув чинності 05.05.06 р., тоді як Закон України "Про тваринний світ" - 25.01.02 р., а Закон України "Про племінну справу у тваринництві" - 11.01.94 р.
Тобто, станом на час прийняття та набрання чинності Законом України "Про захист тварин від жорстокого поводження" законодавець знав про існування інших законів, що регулюють питання використання об'єктів тваринного світу, проте не вважав, що зміст цих законів достатньо регулює питання використання тварин у сільському господарстві.
Окремо суд звертає увагу та ту обставину, що згідно ст. 3 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" його дія поширюється на відносини, що виникають у зв'язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, а сам Закон згідно його преамбули спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства.
Закони України "Про тваринний світ" та "Про племінну справу у тваринництві" приймалися з іншою метою та спрямовані на регулювання інших відносин.
Щодо права позивачів на звернення до адміністративного суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 25.06.98 р. (дата набрання чинності для України: 30.10.01 р.) кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства гарантує кожній особі, яка вважає, що її запит з отримання інформації відповідно до умов Статті 4 було проігноровано, неправомірно відхилено частково чи повністю, неадекватно задоволено, або підхід до розгляду такого запиту не відповідав положенням зазначеної статті, доступ до процедури розгляду прийнятого рішення в суді або іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом.
Крім того, позивачі, як громадські організації, статутними завданнями яких є, зокрема, захист спільних екологічних інтересів, в тому числі і в суді, наділені екологічним інтересом, який полягає в данному випадку у наявності екологічної інформації щодо порядку використання тварин у сільському господарстві, охорі та збереженні тварин у сільському господарстві для нинішніх та прийдешніх поколінь.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
В даному випадку відповідачем як суб'єктом владних повноважень допущено протиправну бездіяльність, що є підставою для задоволення позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо невиконання ч.1 ст. 21 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження", п. 3 Переліку нормативно-правових актів з питань захисту тварин від жорстокого поводження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.10 р. №1585-р, що полягає у неприйнятті Міністерством аграрної політики та продовольства України Порядку використання тварин у сільському господарстві та незатвердження даного порядку.
3. Стягнути з державного бюджету України на користь Благодійного фонду Дніпровського району м. Києва 3,4 грн. судового збору.
4. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.
Судова колегія у складі:
Головуючий суддя О.В. Головань
Судді М.А.Бояринцева
О.В.Патратій
Повний текст постанови
виготовлено і підписано 13.09.11 р.