Справа № 2а/2570/4513/2011
14 вересня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Клопот С.Л.,
при секретарі Дзюбі М.А.,
з участю позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова про визнання дій неправомірними та скасування вимоги, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова (далі - УПФУ в Деснянському районі) про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-819 від 11.05.2011 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.05.2011 року позивач отримав вимогу про сплату боргу № Ф-819 від 11.05.2011 року, яку вважає такою, що винесена всупереч норм чинного законодавства, зокрема Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Указу Президента України від 03.07.1998 року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та такою, що підлягає скасуванню.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав письмові заперечення, в яких просив розгляд справи провести за його відсутності, а також зазначив, що позов не визнає, в його задоволенні просить відмовити в повному обсязі, оскільки відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Отже як платник страхових внесків. Позивач зобов'язаний сплачувати страхові внески в розмірі, що передбачені чинним законодавством.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 12.10.2005 року та з 13.10.2005 року перебуває на обліку УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова під реєстраційним номером 2511-18442, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків.
Відповідно до копії свідоцтва про сплату єдиного податку серії Є 982694 від 01.01.2010 року є платником єдиного внеску протягом 2010 року.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 23.03.2011 року до УПФУ в Деснянському районі подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік, в якому було нараховано встановленого розміру страхових внесків в сумі 2296,80 грн., фактично сплачено страхових внесків -1008,00 грн.
Відповідачем, в зв'язку з тим, що станом на 01.05.2011 року, згідно картки особового рахунку за позивачем існувала заборгованість перед управлінням в розмірі 1288,80 грн., сформовано та надіслано вимогу № Ф-819 від 11.05.2011 року про сплату боргу в розмірі 1288,80 грн.
Підпунктом 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що обов'язок сплати страхових внесків у суб'єкта господарської діяльності фізичної особи, що обрала спрощену систему оподаткування виникає в разі сплати нею єдиного або фіксованого податку за відповідний період.
Відповідно до пункту 12 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.
Згідно до частини 2 статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана вести відповідно до законодавства загальний реєстр платників страхових внесків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та у складі цього реєстру - реєстр платників страхових внесків до солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно пункту 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 № 8-2 основними завданнями Управління є облік платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, який включався до системи оподаткування згідно із Законом України «Про систему оподаткування» та згідно зі статтею 14 останнього належав до загальнодержавних зборів, був замінений страховими внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Обов'язковість сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після внесених змін Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 № 2461, яким підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» передбачив, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Згідно статті 11, 14, 15 Закону фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності є платниками страхових внесків до солідарної системи як страхувальники по відношенню до самих себе, як застрахованих осіб.
Страхувальниками відповідно до ст. 14 Закону є роботодавці: застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону. Згідно пункту 3 статті 11 цього Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1 органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені.
Крім того слід зазначити, що відповідно до ст. 18 Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а вимога № Ф-819 від 11.05.2011 року сформована згідно із нормами чинного законодавства, що, в свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Клопот С.Л.