Справа № 2а/2570/4454/2011
05 вересня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Клопот С.Л.,
при секретарі Герасенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 41 КАС України, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови, -
Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 08.08.2011 року у виконавчому провадженні № 27436473 за виконавчим листом № 2-а/2506/8981/11, виданим 29.06.2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не мав права застосовувати до позивача положення ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на момент винесення державним виконавцем постанови рішення суду управлінням частково виконано, а подальше його виконання від управління не залежить, а саме 11 липня 2011 року управлінням було здійснено перерахунок ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня. Однак при затвердженні кошторису доходів і видатків управлінню на поточний, як і на минулі роки, не було передбачено асигнувань на забезпечення виконання судових рішень за відповідною програмою соціального захисту. До того ж управління не має спеціального фонду надходжень власних коштів, так як є державною установою і Положенням про управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради, затвердженим рішенням районної у місті ради від 28 березня 2008 року, не передбачена можливість надання платних послуг населенню. Отже відсутність бюджетного призначення для виконання судових рішень та спеціального рахунку не дає можливості виконати рішення суду лише в частині забезпечення виплати. До того ж відсутність бюджетних призначень у 2010 та 2011 роках для здійснення виплат за судовими рішеннями підтверджується довідкою Фінансового управління Деснянської районної у м. Чернігові ради № 156 від 11.03.2011 року. Таким чином, враховуючи дані обставини, управління не мало жодної можливості здійснити відповідну виплату за рішенням суду. А за таких обставин, немає вини управління у невиконанні рішення суду, що стало підставою для винесення оскаржуваної постанови, через те що виплата зазначених коштів була неможлива.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав письмові заперечення, в яких розгляд справи просив провести за його відсутності та зазначив, що позов не визнає, в його задоволенні просить відмовити в повному обсязі, оскільки рішення суду, які набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України, невиконання тягне за собою відповідальність, встановлену законом. В свою чергу, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Позивачем рішення суду, у встановлений державним виконавцем строк, в повному обсязі не виконано, за що Закон України «Про виконавче провадження» передбачає відповідальність. За таких обставин постанова про стягнення штрафу відповідає вимогам Закону та винесена правомірно.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, останнім 29.06.2011 р. видано виконавчий лист № 2-а/2506/8981/11 про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити певні дії на користь ОСОБА_1.
На підставі виконавчого листа та заяви стягувача державним виконавцем 06.07.2011 року, керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано час для добровільного виконання в строк до 12.07.2011 року.
В зв'язку з невиконанням рішення суду станом на 08.08.2011 року керуючись ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 680 грн. Копія постанови разом з вимогою виконати рішення суду в 10-денний термін з дня отримання вимоги та повідомити державного виконавця про виконання (надати копії документів) направлена боржнику до виконання.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Стаття 75 вищевказаного Закону передбачає, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Згідно ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, таким чином посилання суб'єктів владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом до уваги не приймається.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд враховує, що відповідно до ст. 124 Конституції України рішення суду ухвалюється іменем України та є обов'язковим для виконання.
Суд бере до уваги, що обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається також конвенцією «Про захист прав та свобод людини», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997 року. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відносяться також і позивач. Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.
Варто відмітити, що відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.
Таким чином надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як матеріалами справи так і поясненнями представника відповідача, якими повністю доведено, що оскаржувана позивачем постанова є правомірною та прийнята на підставі Закону України «Про виконавче провадження», з дотримання всіх вимог, встановлених даним нормативно-правовим актом, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради - відмовити.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Клопот С.Л.