Копія
Справа № 2270/4869/11
10 травня 2011 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіТарновецького І.І.
при секретарі Васільєву С.В.
за участі:представника позивача ОСОБА_3
представника відповідача Войцехівського В. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Полонському районі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000411701 від 25.03.2011 року, -
Позивач звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Полонському районі, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000411701 від 25.03.2011 року
Позовні вимоги мотивує тим, що рішення - повідомлення винесено ДПІ у Полонському районі за результатами документальної планової перевірки. Перевіркою встановлено порушення Закону України "Про податок на додану вартість", а саме ФОП ОСОБА_5 не включив до складу податкових зобов'язань суму ПДВ 182941,00 грн. по періодах за жовтень 2009 року - 98993,00 грн. та за січень 2010 року - 83948,00 грн. Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, просить його визнати нечинним та скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідач заперечував проти задоволення позову, просив відмовити в його задоволенні. Заперечення мотивував тим, що при проведенні перевірки позивача встановлено, що він здійснював підприємницьку діяльність перебуваючи на загальній системі оподаткування. Відповідно до поданого ДПІ у Полонському районі звіту позивачем визначено обсяг виручки наростаючим підсумком за 2008 рік - 439676,7 грн. У зв'язку з тим, що сума від здійснення операцій з поставки товарів за 2008 рік перевищує 300000 грн., тому він повинен був зареєструватися як платник податку на додану вартість. Документальною перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_5 від здійснення підприємницької діяльності з 20.01.2009 р. по 31.12.2010 року отримав виручку на загальну суму 914707 грн. Таким чином, занизив податкові зобов'язання по ПДВ на загальну суму 182941 грн. Податкове повідомлення-рішення № 0000411701 від 25.03.2011 року прийняте у відповідності до чинного законодавства, а тому в задоволенні позову просить відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Полонському районі проведена документальна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ОСОБА_5 В за період з 18.09.2008 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 16.03.2011 року № 153/17-01/НОМЕР_2. Висновками акту встановлено порушення п.п 2.3.1 п. 2.3 ст 2, п.3.1 ст. 3, п. 4.1. ст. 4 , п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 , п.9.4 ст. 9 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (що діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон про ПДВ), а саме: платник не включив до складу податкових зобов'язань суму ПДВ 182941,00 грн. по періодах за жовтень 2009 року - 98993,00 грн. та за січень 2010 року - 83948,00 грн.
За результати розгляду матеріалів перевірки керівником ДПІ у Полонському районі прийнято рішення від 25.03.2011 року № 0000411701 у зв'язку із збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 232586,00 грн.
У відповідності до п. 2.1 ст. 2 Закону про ПДВ платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.
Відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3. ст. 2 Закону про ПДВ особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Згідно п. 1 Указу Президента від 03.07.1998 року № 727 " Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
У відповідності до п. 6 Указу № 727 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів) як податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.
З аналізу вищевказаних норм випливає, що платник єдиного податку самостійно визначає доцільність реєстрації платником податку на додану вартість незалежно від виду своєї діяльності та суми отриманої виручки.
Судом встановлено, що позивач здійснює сезонні роботи. В період здійснення господарської діяльності з 2008 року реєструвався як платник єдиного податку. Матеріалами перевірки встановлено, що перебуваючи на спрощеній системі в період 3-4 квартали 2008 року, 4 квартал 2009 року, 2-4 квартал 2010 року обсяг виручки позивача становив не більше граничного обсягу виручки встановленого для спрощеної системи оподаткування ( 500000 грн.). В періодах перебування позивача на загальній системі оподаткування валовий дохід позивача становив 0 грн.
Обставинами справи встановлено, що позивач не перевищив допустимий розмір загальної суми від здійснення операцій встановлений для платників єдиного податку, а також обсягу виручки, максимально встановленої для платників єдиного податку. В період перебування на загальній системі оподаткування господарської діяльності не здійснював, що підтверджується сторонами в судовому засіданні.
Суд також бере до уваги посилання сторін на лист ДПА України від 20.03.2006 року № 5173/7/16-1417 яке визначає, що Законом України від 03.06.2005 р. N 2642-IV "Про внесення змін до деяких законів України" внесено зміни до Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон): зокрема, із підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону вилучено слова "незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством". Таким чином, суб'єкти спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності, в тому числі й СПД - фізичні особи, з дати набуття чинності вказаним Законом незалежно від загальної суми від здійснення ними операцій з поставки товарів та послуг отримали право не реєструватися в якості платників податку на додану вартість на підставі підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону, за винятком юридичних осіб - платників єдиного податку за ставкою 6 відсотків.
Також слід зауважити, що Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" встановлено, що платники єдиного податку - фізичні особи звільняються від сплати податку на додану вартість. Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. N 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727" суб'єктам малого підприємництва - фізичним особам надано право вибору щодо реєстрації їх платниками податку на додану вартість.
Тобто платник єдиного податку - фізична особа самостійно визначає доцільність реєстрації платником податку на додану вартість незалежно від виду діяльності та суми отриманої виручки. У разі перевищення граничної межі отриманої виручки такі підприємці повинні перейти на загальну систему оподаткування з подальшою реєстрацією платником податку на додану вартість.
Суд також зазначає, що відповідачем, при винесенні оскарженого рішення не враховано норми Податкового кодексу відповідно до розділу ІІ Перехідних положень якого визначено, що особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.
Враховуючи зазначені норми суд приходить до висновку, що порушення вимог Закону України про ПДВ могло мати місце лише у випадках перевищення суми 300000 грн. протягом останніх дванадцяти місяці здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування, або визначатись у разі порушення вимог перебування на спрощеній системі оподаткування.
Зазначені вище обставини матеріалами перевірки проведеної відповідачем не встановлені, докази, що могли підтвердити порушення позивачем вимог Закону України про ПДВ ДПІ у Полонському районі не надано, а тому суд вважає, що повідомлення-рішення від 25.03.2011 року № 0000411701 є таким, що прийнято безпідставно.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача відповідають вимогам закону, відповідно підлягають задоволенню в повному обсязі, а відповідачем безпідставно встановлено порушення Закону України про ПДВ щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 232586,00 грн., що є підставою для визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2011 року № 0000411701.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 94, 99, 104, 158-163, 167, 254, 255 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Полонському районі № 0000411701 від 25.03.2011 року.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Повний текст постанови виготовлено 13 травня 2011 року
Суддя/підпис/І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом" СуддяІ.І. Тарновецький