73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
26 серпня 2011 р. Справа № 2-а-2379/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства " Дослідне господарство " Маркеєво " Національної академії аграрних наук України до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції в Херсонській області про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,
встановив:
Державне підприємство « Дослідне господарство « Маркеєво » Національної академії агарних наук України ( надалі-позивач, ДГ « Маркеєво ») звернулось до суду з позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, МДПІ), в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення МДПІ від 24.03.2011 р. за № № 0000211510/0, 0000221510/0, 0000051600/0, № 0000061600/0 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток, по платежу частина чистого прибутку ( доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, з податку на додану вартість; за № 0000041600/0 про застосування штрафу за несвоєчасне подання декларацій з податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що нарахуванні спірними рішеннями штрафні санкції є безпідставними, зокрема, нараховані позивачу зобов'язання по податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням від 05.08.10 р. за № 0000952310/0 були оскаржені в судовому порядку, а тому не могли вважатися узгодженими до завершення судового розгляду, а зобов'язання по декларації по прибутку за 9 місяців у сумі 375,00 грн. сплачені позивачем 25 жовтня 2010 р., що свідчить про своєчасність сплати цього податкового зобов'язання. Позивач зазначає, що погашення зобов'язань за податковою декларацією за 9 місяців за платежем частина чистого прибутку ( доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, в сумі 1 500,00 грн. відбувалось своєчасно 25.10.2010 року, але відповідач самовільно направляв цю суму на погашення зобов'язань по податку на прибуток, у зв'язку із чим погашення зобов'язань за цією декларацією здійснювалось відповідачем за рахунок поточних платежів позивача з цього податку у наступних періодах. Таким же чином відповідач самовільно зарахував сплачені позивачем 10.11.2010 р. зобов'язання з податку на додану вартість за декларацією від 20.12.2010 р. в сумі 11,00 грн., та за декларацією від 20.01.2011 р. в сумі 78,00 грн. в рахунок погашення інших зобов'язань за попередні періоди. Позивач також стверджує, щодо безпідставності застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання декларацій з податку на додану вартість, оскільки відмова МДПІ прийняти та зареєструвати декларації не може вважатися простроченням їх подання.
МДПІ надала суду письмові заперечення на позов, в яких зазначає, що податковим органом правомірно застосовані до позивача штрафні санкції за оскаржувальними рішеннями, оскільки не проводив зміни цільового призначення, а строки сплати платежу визначені позивачем. МДПІ зазначає, що граничний строк погашення зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 05.08.10 р. № 0000952310/0 настав 16.08.10р., а ухвала суду про відкриття провадження у справі за позовом позивача про їх оскарження надійшла до ДПІ лише 31.08.10 р., при цьому позивач не повідомляв ДПІ про факт судового оскарження цих рішень, тому зобов'язання за цими рішеннями стали узгодженими з 16.08.10р. і були внесені до картки обліку платника податків як прострочена заборгованість. Подальше погашення цих сум відбувалось вже в автоматичному режимі відповідно до інструктивних положень ДПА України. Наявність у позивача прострочених зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість стали причиною віднесення сплачених позивачем поточних платежів по вказаним податкам на погашення простроченої заборгованості з цих податків за попередні періоди, а тому погашення зобов'язань за податковою декларацією з податку на прибуток від 27.10.10 р. за № 10354; за розрахунком податкового зобов'язання частини чистого прибутку ( доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, від 27.10.10 р. за № 10353; за податковою декларацією з ПДВ від 20.12.10 р. за № 11926, за податковою декларацією з ПДВ від 20.01.11 р. за № 13322 відбулось із порушенням строків. Факт несвоєчасності подання позивачем податкових декларацій з ПДВ підтверджується відмітками МДПІ про їх надання з простроченням.
Сторони надали суду заяви щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи позову та заперечення на нього, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати податків до бюджету, про що складений акт від 22 березня 2011 року за № 9/15-30728190 ( надалі - Акт перевірки).
Висновок акту перевірки ґрунтується на тому, що в порушення п. п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами » від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181-ІІІ) позивачем несвоєчасно сплачені -
- податок на прибуток за узгодженим податковим зобов'язанням визначеним податковим повідомленням-рішенням № 0000952310/0 від 05.08.2010 р. на суму 8 497,42 грн. з терміном затримки 190 днів;
- податок на прибуток за узгодженим податковим зобов'язанням згідно декларації на прибуток від 27.10.10 року на суму 375,00 грн. з терміном затримки 95 днів.;
- частину чистого прибутку ( доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за узгодженим зобов'язанням згідно розрахунку від 27.10.10 р. на суму 1 500,00 грн. з терміном затримки 95 днів;
- податок на додану вартість за узгодженим податковим зобов'язанням згідно декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 р. на суму 11,00 грн., з терміном затримки 54 дні та згідно декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р. на суму 78,00 грн., з терміном затримки 23 дні.
Крім цього, висновок акту перевірки передбачає порушення позивачем п.п. 49.18.1. п. 49.18. ст. 49 розділу П, п.203.1. ст. 203 розділу Y Податкового кодексу України щодо несвоєчасного подання до податкового органу декларацій з ПДВ (загальну та скорочену) за січень 2011 року.
На підставі встановлених порушень МДПІ були прийняті податкові повідомлення рішення від 24.03.2011 року -
- № 0000211510/0 про застосування штрафу в сумі 1 774,48 грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток;
- № 0000221510/0 про застосування штрафу в сумі 300,00 грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання по платежу частина чистого прибутку ( доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету;
- № 0000051600/0 про застосування штрафу в сумі 2,20 грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість;
- № 0000061600/0 про застосування штрафу в сумі 7,80 грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість;
- № 0000041600/0 про застосування штрафу в сумі 340,00 грн. за несвоєчасне подання декларацій з податку на додану вартість.
Штрафні санкції за спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI, яким передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, а також на підставі п. 120.1. ст.. 120 Податкового кодексу України, яким передбачено за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення № 0000211510/0 про застосування штрафу в сумі 1 774,48 грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток, у тому числі визначеного зобов'язання згідно податкового повідомлення рішення від 05.08.2010р. № 0000952310/0 в сумі 8 397,42 грн. та узгодженого зобов'язання згідно податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців від 27.10.2010 року за № 10354 в сумі 375,00 грн., то суд виходить із наступного.
На момент виникнення спірних правовідносин порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу був врегульований ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ ( далі - Закон № 2181-ІІІ)
Пунктом 5.1. ст.5 Закону №2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно пп.5.2.1. п.5.2 ст. 5 цього ж Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (проведення платником податків процедури адміністративного оскарження рішення контролюючого органу).
Відповідно до пп.5.2.4. ст.5 Закону №2181-ІІІ день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. Платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень (пп.5.2.5 ст.5 Закону №2181-ІІІ).
Як встановлено судом, податкове повідомлення-рішення від 05.08.2010 р. № 0000952310/0 було направлено відповідачем в адрес позивача по пошті із супроводжувальним листом від 10.08.2010 р. № 171/10/23-130. Позивач 18.08.2010 р. направив в адрес Херсонського окружного адміністративного суду адміністративний позов про оскарження ряду податкових повідомлень-рішень, у тому числі і рішення ДПІ від 05.08.2010р. № 0000952310/0, що підтверджено наданими позивачем матеріалами. Даний позов надійшов до суду 20.08.2010р., а ухвалою від 25.08.10р. за цим позовом було відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-4253/10/2170.
Таким чином, належними доказами доведений факт своєчасного звернення позивача до суду з позовом про визнання недійсним зазначеного рішення ДПІ, а тому податкове зобов'язання по податку на додану вартість, яке визначено податковим повідомленням-рішенням ДПІ від 05.08.2010р. № 0000952310 залишається неузгодженими до даного часу.
З цього слідує, що ДПІ безпідставно нараховувала позивачу з 16.08.2010р. штрафні санкції за несвоєчасну сплату зобов'язань, яке визначено податковим повідомленням-рішенням від 05.08.2010р. за № 0000952310/0.
Суд не бере до уваги посилання представника ДПІ на те, що позивач не повідомив ДПІ про факт оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 05.08.2010 р. № 0000952310/0, оскільки пп. 5.2.4. ст.5 Закону № 2181-ІІІ чітко визначає, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
При цьому, норми Закону № 2181-ІІІ не передбачають, як підставу виникнення узгоджених податкових зобов'язань, невиконання платником обов'язку письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень при наявності факту їх своєчасного судового оскарження.
Крім цього, вказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосований штраф в сумі 75,00 грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання за податковою декларацією за 9 місяців від 27.10.2010 року за № 10354.
Як вбачається з наданого позивачем листа Чаплинської МДПІ від 04.03.2011 року за № 250/19-030 за ДГ « Маркеєво » станом на 31.01.2011 року обліковується сума боргу по податку на прибуток на загальну суму 29 995,35 грн., у тому числі, 8 497,42 грн. ( основний платіж) та 20 748,00 грн. (штрафні санкції) згідно податкового повідомлення рішення за № 0000952310 від 05.08.10 р.; 375,00 грн. - поточні нарахування за 9 місяців 2010 року згідно декларації від 27.10.10 р. за № 10354; 374,93 грн. ( штрафні санкції) згідно податкового повідомлення рішення за № 0005231510 від 26.11.10 р.
Згідно наданого позивачем рішення Херсонського окружного адміністративного суду по справі № 2а-7427/10/2170, судом встановлено, що податкове повідомлення рішення за № 0000952310 від 05.08.10 р. на загальну суму 29 245,42 грн. та податкове повідомлення рішення за № 0005231510 від 26.11.10 р. на суму 374,93 грн. є предметом судового оскарження, а тому визначені по ним грошові зобов'язання є неузгодженими.
Згідно податкової декларації № 10354 від 27.10.2010 р. позивач задекларував грошові зобов'язання з податок на прибуток за 9 місяців ( Ш квартал) 2010 року у сумі 375,00 грн., граничний термін сплати якого 19.11.2010 р., які сплатив 25.10.2010 року платіжним дорученням № 269, у призначені платежу, якого зазначено: податок на прибуток за Ш квартал 2010 року.
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги доводи МДПІ щодо зарахування в оплату існуючої недоїмки, яка значилась на дату сплати позивачем поточного зобов'язання з податку на прибуток за Ш квартал 2010 року в сумі 375,00 грн., оскільки відсутність даної недоїмки спростовується листом Чаплинської МДПІ від 04.03.2011 року за № 250/19-030.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.03.2011 р. № 000211510/0 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1 774,48 грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 8 872,42 грн.
Що стосується нарахування спірним податковим повідомленням - рішенням № 0000221510/0 від 24.03.2011 року штрафних санкції в сумі 300,00 грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання по платежу частина чистого прибутку ( доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, то суд вважає нарахування таких штрафних санкцій позивачу правомірним, виходячи з наступного.
Позивач згідно розрахунку від 27.10.2010 року за № 10353 задекларував податкове зобов'язання за 9 місяців 2010 року за платежем частина чистого прибутку ( доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, в сумі 1 500,00 грн., граничний строк оплати складає 19.11.2010 року та був сплачений позивачем 25.10.2010 р. згідно платіжного дорученням № 270, у призначені платежу, якого зазначено: частина прибутку ( доходу) за Ш квартал 2010 року, але не вірно вказаний розрахунковий рахунок та код платежу.
Позивач звернувся 01.08.2011 року з листом до Чаплинської МДПІ, в якому просило помилково перераховану платіжним дорученням від 25.10.2010 року за № 270 суму 1 500,00 грн. в рахунок сплати податку на прибуток зарахувати в рахунок погашення зобов'язання частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, за Ш квартал 2010 року згідно податкової декларації № 10353 від 27.10.2010 р.
Суд не приймає до уваги вищевказаний лист позивача, оскільки він направлений позивачем до МДПІ через 10 місяців після здійснення платежу.
Таким чином, Чаплинська МДПІ правомірно застосувала до відповідача штрафні санкції у розмірі 300,00 грн. за несвоєчасно сплачений податок за узгодженим зобов'язанням за платежем частина чистого прибутку ( доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, в сумі 1 500,00 грн. ( 1 500,00 х 20%).
Щодо правомірності прийнятих МДПІ податкового повідомлення - рішення за 0000051600/0 про застосування штрафу в сумі 2,20 грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання згідно декларації з ПДВ від 20.12.10 р. за № 11926 та податкового повідомлення - рішення № 0000061600/0 про застосування штрафу в сумі 7,80 грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання згідно декларації з ПДВ від 20.01.11 р. за № 13322, то суд виходить із наступного.
Із досліджених судом документів вбачається, що згідно податкової декларації № 11926 від 20.12.10 р. позивач задекларував грошові зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2010 р. у сумі 11,00 грн., граничний термін сплати якого 30.12.2010 р., згідно податкової декларації № 13322 від 20.01.11 р. позивач задекларував грошові зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2010 р. у сумі 78,00 грн., граничний термін сплати якого 30.01.2011 р. Як вказано позивачем у позові, сплата вказаних грошових зобов'язань здійснена за рахунок переплати за вказаним податком платіжним дорученням № 310 від 10.11.270 від 25.10.2010 року на суму 13 194,00 грн., в якому вказано призначення платежу: ПДВ згідно акта перевірки № 10/2301 від 23.07.210 р.
Виходячи із аналізу зазначених документів, суд не погоджується з позицією позивача щодо своєчасності сплати грошових зобов'язань з ПДВ згідно декларацій за листопад, грудень 2010 року за рахунок наявної переплати за вказаним податком, оскільки згідно наданого позивачем листа Чаплинської МДПІ від 04.03.2011 року за № 250/19-030 станом на 31.01.2011 року за позивачем обліковується борг з податку на додану вартість в сумі 2 116,83 грн., у тому числі 11,00 грн. поточні нарахування за листопад 2010 р. згідно декларації № 11926 від 20.12.10 р. та 78,00 грн. поточні нарахування за грудень згідно декларації № 13322 від 20.01.11 р. Даний факт позивачем належним чином не спростований, інших доказів щодо сплати вказаних грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 11,00 грн. та 78,00 грн. до суду не надані.
Отже, твердження позивача про своєчасність сплати ПДВ в сумі 11,00 грн. за податковою декларацією № 11926 від 20.12.10 р., та сплати ПДВ в сумі 78,00 грн. за податковою декларацією № 13322 від 20.01.11 р. суд вважає помилковим, а тому погоджується із правомірністю нарахування позивачу на підставі ст. 126 Податкового кодексу України штрафних санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання по ПДВ за вказаними податковими деклараціями.
Що стосується нарахованих спірним податковим повідомленням рішенням від 24.03.2011 р. № 0000041600/0 штрафних санкції у сумі 340,00 грн. за порушення строків надання податкової звітності, то суд вважає нарахування таких штрафних санкцій позивачу правомірним, виходячи з наступного.
Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби та строки розрахунків з бюджетом визначені ст. 49, 203 Податкового кодексу України, яким передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків ( п.49.1. ст. 49) ; податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. ( п.49.3. ст. 49); податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця ( п. 203.1. ст.. 203).
Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. ( п. 49.8. ст. 49.)
За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби. ( абз. 1 п. 49.9. ст. 49.). Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється. ( п. 49.10. ст. 49).
У разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. ( п. 49.11. ст. 49).
Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом. ( п.49.16. ст. 49.)
Виходячи з викладеного, суд не погоджується з позицією позивача, що відмова податкового органу від отримання податкових декларацій з ПДВ стала причиною прострочення їх надання, оскільки вказане спростовується зазначеними нормами Податкового кодексу України, а також наданими позивачем деклараціями з ПДВ за січень 2011 року, з яких вбачається, що податкова декларація з ПДВ ( загальна) прийнята МДПІ 22.02.2011 року за № 1285, податкова декларація з ПДВ ( скорочена) прийнята МДПІ 22.02.2011 року за № 1286,.
Даний факт позивачем належним чином не спростований, доказів відмови МДПІ у прийняті декларацій з податку на додану вартість за січень 2011 р. до суду не надані.
Отже, суд погоджується із правомірністю нарахування позивачу на підставі ст. 120 Податкового кодексу України штрафних санкції за несвоєчасне подання податкових декларацій в сумі 340 грн. ( 170,00 х 2).
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позовні вимоги державного підприємства “Дослідне господарство “Маркеєво” Національної академії аграрних наук України до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції від 24.03.2011 року № 0000211510/0.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства “Дослідне господарство “Маркеєво” Національної академії аграрних наук України витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Дубровна В.А.
кат. 8.2.