Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
21 вересня 2011 р. № 2-а- 11555/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Самойлової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області про визнання незаконною вимоги та її скасування,
встановив:
ФОП ОСОБА_1 звернулася до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати вимогу № Ф-415 від 05.11.2010 року, прийняту відповідачем щодо неї, посилаючись на те, що оскаржувана вимога складена в порушення норм діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Сторони в судове засідання не прибули, надавши заяви про розгляд справи за їх відсутності. Відповідач також надав заперечення проти позову, в яких зазначив що він діяв в межах своїх повноважень, наданих законами України і підзаконними нормативно-правовими актами, не допустивши при цьому порушень вимог чинного законодавства України, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Суд вважає за можливе вирішення справи за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів, в порядку письмового провадження згідно до ст. 128 КАСУ.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно до ст. 71 ч. 1 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В даному випадку, на думку суду, позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог.
Окрім того, це спростовується наступним.
За матеріалами справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003 р. фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у том у числі ті, що обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є застрахованими особами.
Зазначені особи є страхувальниками та платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України (п. 5 ст. 14, ч. 1 ст.15 зазначеного Закону).
На підставі п. 2 Закону України "Про внесення змін до законів України "Про державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2461-УІ від 08.07.2010 р. фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини бази нарахування страхових внесків.
Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхову внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до п. 3 ст. 11, п. 5 ст. 14, ч. 6 ст. 20 даного Закону фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для зазначених платників є квартал.
Згідно ч. 6 ст.18 цього Закону законодавством не передбачено пільг, щодо нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (страхувальника).
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 зазначеного Закону, в тому числі обчисленні територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 цієї статті, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі-недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою правління ПФУ 19.12.2003 р. № 12-1, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (ч.ч. 2, 3 ст. 106 зазначеного Закону). Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Так, позивачу, відповідно до повідомлення-розрахунку, були нараховані страхові внески за 4 квартал 2010 року в розмірі 854,46 грн., оскільки у встановлений Законом термін зазначені суми сплачені не були, керуючись листами ПФУ від 08.10.2010 р. №17634/03-20 та від 21.07.2010 р. № 12589/03-20, управлінням ПФУ в Первомайському районі було направлено на адресу позивача оскаржувану вимогу № Ф-415 від 05.11.2010 року про сплату недоїмки разом з повідомленням-розрахунком.
При цьому суд звертає увагу, що нормами закону, передбаченими п.п. 5-6 ч. 7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", визначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на цей момент. Крім того на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій не сплачених у період до 1 січня 2011 року за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, відповідна сторона дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є правомірним, що дає суду правові підстави для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 128, 159, 160 КАСУ, суд, -
постановив:
В задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області про визнання незаконною вимоги та її скасування - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 21.09.2011 року.
Суддя Самойлова В.В.