Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
01 вересня 2011 р. № 2-а- 8680/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко О.В. при секретарі судового засідання Кузьменко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАП"
до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка"
про скасування податкових повідомлень-рішень ,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Адап», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000802330 від 05.07.11 та № 0000792330 від 05.07.11.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 2671/233/23761049 від 21.06.2011 р., про вчинення підприємством порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Побутелектротехніка», код за ЄДРПОУ 24136939, мали реальний характер, складені у цих взаємовідносинах первинні документи відповідають закону, відповідачем не надано доказів, що договори, укладені між позивачем та його контрагентом, визнані судом недійсними.
Представник позивача та третьої особи - ТОВ «Побутелектротехніка», у судове засідання не прибули, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, подали письмові пояснення по справі разом із копіями документів, які просили залучити до матеріалів справи та заявили письмове клопотання про розгляд справи за їх відсутністю. В письмових поясненнях ТОВ «Побутелектротехніка» зазначило, що повністю погоджується з вимогами адміністративного позову і просило суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач - Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова, позов не визнав. У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що акт перевірки позивача складений у встановленому законом порядку, його висновки цілком ґрунтуються на висновках акту перевірки третьої особи - ТОВ «Побутелектротехніка», яка раніше була проведена фахівцем ДПІ у Київському районі м. Харкова. Актом перевірки позивача встановлені порушення ч 1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення провочинів по придбанню та реалізації товарів, робіт, послуг за період з 01.04.10р. по 31.01.11р., порушення п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 та п.п.11.2.1. п.11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.04.94 №334/94-ВР в частині завищення валових витрат на суму 15 477,10 грн. та порушення п.п.7.4.1., п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.4.97 та ст. ст. 185, 188, 192 Податкового Кодексу України № 2755-IV від 02.12.10р. в частині недійсності податкового кредиту в сумі 3 095,00 грн., за що у відповідності до Податкового кодексу України спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу були визначені відповідні грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, а також штраф.
У судове засідання представник відповідача не прибув, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норм процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень на нього, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів:
За матеріалами справи, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено перевірку позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Адап», (код ЄДРПОУ 23761049), за результатами якої складено акт № 2671/233/23761049 від 21 червня 2011р. щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Побутелектротехніка» (код ЄДРПОУ 24136939) за квітень-грудень 2010 р.
В акті перевірки зазначається, що позивач перебуває на обліку в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, є зареєстрованим платником ПДВ, декларував податкові зобов'язання внаслідок здійснення ним операцій з виготовлення поліграфічної продукції, які позивач реалізує на митній території України (стор. 1,2,3 акту перевірки). Від ТОВ «Побутелектротехніка» (третя особа по справі) за період, охоплений перевіркою, були придбані товарно-матеріальні цінності для їх подальшого використання в виробничому процесі для виготовлення поліграфічної продукції (стор. 7 акту), за рахунок чого, на підставі отриманих від третьої особи податкових та видаткових накладних, позивач сформував суму валових витрат у розмірі 15 477,10 грн. та податковий кредит в загальній сумі 3 869,00 грн., що відповідає даним Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту (стор. 13 акту).
З приводу правильності оформлення податкових та видаткових накладних, первинних документів, наявності в них всіх обов'язкових реквізитів в акті перевірки та у запереченнях проти позову відповідач зауважень не висловив.
Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на перелічені правочини, суд відзначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з п.п.7.2.1 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Обставини понесення позивачем витрат за переліченими договорами податковим органом визнані та підтверджені матеріалами справи.
Разом з тим, в акті перевірки фахівці відповідача посилаються на те, що ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку третьої особи - ТОВ «Побутелектротехніка» (код ЄДРПОУ 24136939), з питань визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період 01.04.10р. - 31.01.11р., про що складено акт від 08.03.2011 за № 717/23-5/24136939. Актом перевірки ДПІ у Київському районі було констатовано неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій третьою особою та нікчемність всіх укладених нею угод як таких, що порушують публічний порядок.
Внаслідок цього, а також з урахуванням надання позивачем на письмовий запит відповідача № 7243/10 від 14.04.11р. видаткових та податкових накладних, договору, банківських виписок та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які, на думку податкового органу, не є документами, що підтверджують право на податковий кредит та правильність декларування сум валових витрат, в акті зроблено висновок про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту в загальній сумі 3 869,00 грн. та про штучне збільшення валових витрат на суму 15 477,10 грн.
За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000802330 від 05.07.11р., яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 095,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 773,75 грн., а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000792330 від 05.07.11р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3 869,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 967,25 грн.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд відзначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів, факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються податковими накладними № 0099010 від 09.04.10, № 0132007 від 12.05.10, № 0133013 від 13.05.10, № 0153005 від 02.06.10, № 0186009 від 05.07.10, № 0196005 від 15.07.10, № 0201006 від 20.07.10, № 0217006 від 05.08.10, № 0252007 від 09.09.10, № 0273003 від 30.09.10, № 0280015 від 07.10.10, № 0286002 від 13.10.10, № 0306006 від 02.11.10, № 0327006 від 23.11.10, № 0336015 від 02.12.10, № 0349004 від 15.12.10, № 0362008 від 28.12.10, які відповідають вимогам п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», видатковими накладними № 3624 00999081 від 09.04.10, № 3624-01329072 від 12.05.10, № 3624-01339121 від 13.05.10, № 3624-01539011 від 02.06.10, № 3624-01863028 від 05.07.10, № 3624-01969151 від 15.07.10, № 3624 0201101 від 20.07.10, № 3624-0217102 від 05.08.10, № 3624-0253105 від 10.09.10, № 3624-0273106 від 30.09.10, № 3624-02819042 від 08.10.10, № 3624-02869122 від 13.10.10, № 3624-0306103 від 02.11.10, № 3624-0327108 від 23.11.10, № 3624-0336105 від 02.12.10, № 3624-0349109 від 15.12.10, № 3624-03629281 від 28.12.10, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.99, договором поставки № 14 від 04.10.10, укладеним між позивачем (покупцем) та третьою особою (постачальником); довіреностями позивача на отримання матеріалів (були надані третьою особою); платіжними дорученнями, які свідчать про сплату позивачем контрагенту коштів третій особі; відомостями про подальше використання отриманих матеріалів в процесі основної діяльності - виготовлення поліграфічної продукції.
Посилання відповідача в акті перевірки на ненадання товарно-транспортних накладних судом до уваги не беруться, адже, як вбачається з матеріалів справи, ТМЦ, які придбав позивач у третьої особи, завдяки їхньої малогабаритності та невеликої ваги не потребують перевезень із застосуванням вантажного автомобільного транспорту.
Також судом не береться до уваги посилання відповідача про відсутність у позивача складських приміщень, оскільки таке твердження відповідача спростовується договорами оренди нежитлового приміщення позивача № 1-08/09 від 31.08.09 та № 1 08/10 від 31.08.10, які укладені з ФО-П ОСОБА_1
Суд вважає хибними доводи відповідача стосовно того, що позивач не надав до перевірки журнали-ордери, картки рахунків № 311, № 361, № 70, № 641, № 643, № 681, реєстри отриманих податкових накладних (стор.7 акту), оскільки такі документи є бухгалтерськими регістрами, а не первинними документами і не можуть підтверджувати або спростовувати реальність господарських операцій, до того ж, перевірка була невиїзною, а доказів витребування зазначених регістрів у позивача відповідачем суду не надано.
Пунктом 1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Норми п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.
Судом встановлено, що позивач і третя особа є належним чином зареєстрованими платниками ПДВ, мають відповідні свідоцтва, а податкові накладні, виписані третьою особою, оформлені належним чином.
Вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними третьою особою, у зв'язку з придбанням позивачем матеріалів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях.
Окремо суд звертає увагу на те, що період, охоплений перевіркою, закінчується груднем 2010 року, з самого акту (стор. 8 та 15) та з матеріалів, доданих сторонами до справи, вбачається, що позивач та третя особа угоди виконували в 2010 році, тобто до набуття чинності норм Податкового кодексу України № 2755-IV від 02.12.10, а тому посилання відповідача в акті перевірки (стор. 17) та в податкових повідомленнях-рішеннях на порушення позивачем норм п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України суд вважає неправомірним, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Щодо встановленого відповідачем порушення п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.11.2.1. п.11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає наступне:
Відповідно до приписів п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.
Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідач погоджується, що всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат по операціях з ТОВ «Побутелектротехніка», підтверджені документально належним чином.
Фактична сплата за товар підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ були фактично здійснені і підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій з третьою особою.
Під час кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням правових позицій, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними») як ознаки нікчемного правочину.
Як зазначено в письмових поясненнях відповідача, в ході перевірки для доведення нікчемності укладених угод використовувалася виключно інформація, отримана у встановленому законом порядку від ДПІ у Київському районі м. Харкова, а саме: акт перевірки третьої особи від 08.03.2011р. за № 717/23-5/24136939. Інших обставин, які б додатково свідчили б про наявність делікту (безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, спрямування цих операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди, протиправний характер діяльності позивача та третьої особи, що полягав у спрямованості їх дій на ухилення від оподаткування, тощо) під час перевірки, яку проводили представники відповідача, встановлено не було.
Однак зазначений акт ДПІ у Київському районі м. Харкова перевірки третьої особи суд не бере до уваги, адже викладені в ньому обставини про неможливість здійснення третьою особою господарських операцій у зв'язку з відсутністю персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, тощо спростовуються наявними у справі письмовими доказами, а сама перевірка третьої особи носила протиправний характер, як те було встановлено у постанові Харківського окружного адміністративного суду у справі № 2а 3961/11/2070 від 17.05.11, яка набрала законної сили.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні й такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 70, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАП" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка", про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000802330 від 05.07.11 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Адап»» (код ЄДРПОУ 23761049) податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 3095,00 грн. (три тисячі дев'яносто п'ять грн.) та штрафу в сумі 773,75 грн. (сімсот сімдесят три грн. сімдесят п'ять коп.)
Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000792330 від 05.07.11 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Адап» (код ЄДРПОУ 23761049) податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3869,00 (три тисясі вісімсот шісдесят дев'ять) грн, та штрафу в сумі 967,25 грн (дев'ятсот шісдесят сім грн. двадцять п'ять коп).
Стягнути з Державного бюджету України через УДК в Жовтневому районі м. Харкова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адап» (код за ЄДРПОУ 23761049, 61005, м. Харків, пл. Повстання, 7/8) державне мито в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
< Текст > < Сума задоволення > < Текст >
Суддя О.В. Панченко