Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м.Харків
06 вересня 2011 р. №2а-8181/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.
при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.
за участю сторін: представника позивача - Сидоренко О.В.
представник відповідача - Пономарьової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання податкової консультації Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №12368/10/15-219 від 09.06.2011 року недійсною та зобов'язання надати нову податкову консультацію, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніком", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова, в якому просить суд визнати податкову консультацію, що надано письмово від ДПІ у Київському районі м.Харкова №12368/10/15-219 від 09.06.2011 року недійсною з урахуванням висновків суду; визнати податкові накладні отримані нами від контрагентів або наданих нашим контрагентам, заповнені, згідно усних або письмових консультацій а саме щодо стосується реквізиту "вид цивільно-правового договору" тим, що заповнені без порушень та не повинно вплинути на нарахування податкового кредиту у нашого покупця, та нарахування нами податкового кредиту, що підтверджено Податковими Накладними у продовж шістьох місяців, з дати набрання чинності Наказ ДПАУ №969 від 21.12.2010 р. "Про затвердження форми Податкової накладної та порядку її заповнення" отриманого від продавця.
Ухвалою суду від 04.07.2011 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком" в частині визнання податкових накладних такими, що заповнені без порушень, та нарахування позивачем податкового кредиту правомірним. Відкрито провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова в частині визнання податкової консультації, що надано письмово від ДПІ у Київському районі м.Харкова №12368/10/15-219 від 09.06.2011 року недійсною.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 09.02.2011 року звернувся з листом на адресу ДПА України №05/090211 щодо надання консультації згідно ст. 201 п.1 п.и) ПК України "вид цивільно-правового договору", на який 01.03.2011 року одержав відповідь №4071/6/16-1515-20 від 25.02.2011 року про направлення ДПА Харківської області для надання заявнику ґрунтованої відповіді у відповідності до чинного законодавства. 09.03.2011 року позивачем від ДПІ у Київському районі м.Харкова отримано листа №4009/10/15-219 від 09.03.2011 року, який на думку позивача не дає ніякої відповіді на порушене питання, а саме - переписана стаття 201 п.1 та п.2 ст.198 п.6, ст.186 ПК України, які і так є загальновідомими та правові наслідки порушення ст.201 ПК України. При повторних зверненнях до ДПА України щодо надання більш ґрунтовної консультації, позивач отримував відповіді від ДПІ Київського району м.Харкова, які не мають під собою обґрунтування.
Від начальника ДПІ у Київському районі м.Харкова - Сагайдак І.А. надійшли письмові заперечення, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на лист ДПА України від 06.04.2011 р. №9497/7/16-1517, розділ 111 ЦК України, п. 5 Методичних рекомендацій щодо надання органами державної податкової служби письмових податкових консультацій, п.п.14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України, ст.53 п.201.1 ст.201 ПК України.
У судовому засіданні представник позивача - Сидоренко О.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові та у додаткових письмових поясненнях позивача.
Представник відповідача - Пономарьова І.В. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.
Позивач - ТОВ "Юніком" зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 09.04.1996 року за №14801200000006110, є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва №28667550 НВ №636811 та перебуває на обліку у ДПІ Київського району м.Харкова, що не заперечується сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніком" листом від 09.02.2011 №05/090211 звернулося до Державної податкової адміністрації України про надання податкової консультації щодо заповнення податкової накладної відповідно до п.п. и) п. 201.1 ст. 201 ПК України, в частині зазначення виду цивільно-правового договору (а.с. 10-11).
Листом від 25.02.2011 року №4071/6/16-1515-20 ДПА України лист ТОВ "Юніком" від 09.02.2011 №05/090211 направлено Державній податковій адміністрації у Харківській області для надання заявнику ґрунтовної відповіді у відповідності до чинного законодавства, про що повідомлено позивача (а.с. 13).
ДПІ у Київському районі м. Харкова за дорученням ДПА України від 25.02.2011 року №4071/6/16-1515-20 та ДПА у Харківській області від 03.03.2011 року №3791/7/15-221, на виконання листа ТОВ "Юніком" від 09.02.2011 року №05/090211, надано 09.03.2011 року за № 4009/10115-219 відповідь стосовно порядку заповнення податкової накладної, з посиланням на п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, а також на Порядок заповнення податкової накладної та форми податкової накладної, затверджений Наказом ДПА України 21.12.2010 року № 969 (а.с. 15-16).
ТОВ "Юніком" 13.05.2011 року №01/130511 направило до ДПА України повторне звернення про надання податкової консультації щодо офіційного тлумачення п.п. и) п. 201.1 ст. 201 ПК України (а.с. 32-43).
ДПІ у Київському районі м. Харкова на виконання доручення ДПА України від 27.05.2011 р. №14950/7/16-1517-20, листа ДПА України у Харківській області від 08.06.2011 б/н, ТОВ "Юніком" надано 09.06.2011 року за № 12368/10/15-219 податкову консультацію, викладену у письмовій формі.
Відповідно до норм ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням державної податкової служби є саме надання податкових консультації, а згідно п. 4 ст. 8 зазначеного закону, до функцій Державної податкової адміністрації віднесено надання податкових консультацій та організацію виконання цієї роботи органами державної податкової служби.
Згідно п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Наслідком застосування податкової консультації згідно з п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України є те, що платника податку не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.
За правовим статусом податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії. Тому Податковим кодексом України передбачено право платника на оскарження податкової консультації до суду.
Перевіряючи оскаржувану податкову консультацію на відповідність її вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на час надання податкової консультації відповідачем, за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній або письмовій формі. Консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Строки надання консультації Податковим кодексом України на час надання консультації не були врегульовані, проте Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»внесено зміни до п. 52.1 ст. 52 ПК України, та визначено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Згідно з ч. 2 п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної податкової консультації, викладеної у письмові формі ДПІ у Київському районі м. Харкова 09.06.2011 року за № 12368/10/15-219, позивачу надано відповідь стосовно порядку заповнення податкової накладної, з посиланням на п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, на Порядок заповнення податкової накладної та форми податкової накладної, затверджений Наказом ДПА України 21.12.2010 року № 969, а також на лист ДПА України від 06.04.2011 року № 9497/7/16-1517 (а.с. 46-47). Крім того, ДПІ у Київському районі м.Харкова у податковій консультації, наданій позивачу, посилається на лист ДПА України від 06.04.2011 року №9497/7/16-1517 "Про податок на додану вартість".
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.
Пунктом 202.2 статті 201 ПК України встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.
Порядок заповнення податкової накладної та форми податкової накладної був затверджений Наказом ДПА України 21.12.2010 року № 969, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, посилаючись на лист ДПА України від 06.04.2011 року №9497/7/16-1517 "Про податок на додану вартість", а саме п. 30 Пам'ятки про адміністративні процедури виписування, видачі і отримання податкових накладних, яка є додатком до листа ДПА України, зазначив, що види договорів визначені чинним законодавством України: купівлі-продажу, міни, поставки, оренди, комісії, доручення, дарування тощо. Також відповідач вказав, що слід враховувати суть договору незалежно від того, укладено сторонами письмовий договір чи ні: усна угода сторін щодо придбання товару за безготівковий рахунок з наступною оплатою через банк або з оплатою готівкою теж є договором купівлі-продажу.
При цьому судом встановлено, що на час надання відповідачем 09.06.2011 року податкової консультації зазначений лист ДПА України не був відкликаний, а зі змісту листа випливає, що Пам'ятка про адміністративні процедури виписування, видачі і отримання податкових накладних була обов'язковою при підготовці податкових консультацій платникам податку органами державної податкової служби. Лише 01.07.2011 року, тобто після надання оскаржуваної податкової консультації позивачу, листом Міністерства юстиції України за № 21186-10.1 було визначено, що лист ДПА України від 06.04.2011 року №9497/7/16-1517 "Про податок на додану вартість" підлягає відкликанню з місць застосування та скасуванню, оскільки питання, пов'язані з виписуванням, видачею, а також порядком заповнення форми податкових накладних, врегульовано ст. 201 ПК України та Наказом ДПА України 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».
Таким чином, оскаржувана податкова консультація містить посилання на норми діючого законодавства, не суперечить нормам та змісту відповідного податку.
Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів . Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів .
Підрозділом 1 розділу ІІІ Цивільного кодексу України визначено загальні положення та окремі види договірних зобов'язань , які фактично і є видами цивільно-правових договорів, за їх предметом. Так, Цивільним кодексом України передбачено такі види цивільно-правових договорів, з огляду на предмет договору та суть господарської операції, як договір купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, найму, прокату, ренти, оренди, комісії, доручення, тощо.
Статтею 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку на додану вартість з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту; г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту; ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Аналізуючи наведені норми господарського, цивільного та податкового законодавства, суд зазначає, що визначення податковим органом в податковій консультації видів цивільно-правових договорів не суперечить економічному змісту видів договорів, визначених Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем надано позивачу податкову консультацію стосовно практичного використання конкретної норми закону з питань адміністрування податків, яка відповідає нормам та змісту відповідного податку.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкова консультація, яка надана відповідачем письмово листом від 09.06.2011 року №12368/10/15-219 є обґрунтованою, такою, що надана на підставі діючого законодавства та в межах компетенції податкового органу, а отже відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, підстав для визнання податкової консультації недійсною не встановлено, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, у задоволенні позову належить відмовити.
Згідно ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова про визнання податкової консультації Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова №12368/10/15-219 від 09.06.2011 року недійсною та зобов'язання надати нову податкову консультацію -відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова виготовлена у повному обсязі 12.09.2011 року.
Суддя Л.М. Мар'єнко