Копія< >
Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"05" вересня 2011 р. Справа № 2а-4562/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Мельникова Р.В.
за участю: секретаря судового засідання - Вороніної І.О.,
представника позивача - Шабала О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДПМ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ДПМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення №0000692302 від 02 березня 2011 року та №0000662302 від 02 березня 2011 року.
В обґрунтування позову Позивач зазначив, що 17.02.201 року ДПІ у Київському районі м. Харкова за результатами перевірки ТОВ "ДПМ", було складено акт № 459/23-5/32760964 "Про результати позапланової документальної перевірки ТОВ "ДПМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року" та зроблені висновки, що позивачем в порушення вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» були завищені валові витрати, що призвело до заниження податку на прибуток у загальному розмірі 47590 грн. та порушені вимоги пп.7.2.3 п. 7.2 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме : завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість у розмірі 38074 грн. На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення: №0000662302 від 02 березня 2011 року, яким ТОВ «ДПМ» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 59487,50 грн. (47590 грн. - основний платіж; 11897,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та №0000692302 від 02 березня 2011 року, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 47590 грн. (38074 грн. - основний платіж; 9518,50 грн. - штрафна (фінансова) санкція). Позивач, з посиланням на норми законодавства України стверджує, що висновки, викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, а тому винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити з посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, надавши суду свої письмові заперечення та зазначив, що вищевказані податкові повідомлення - рішення відповідають вимогам чинного податкового законодавства, є обґрунтованими, законними та скасуванню не підлягають.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою (а.с.178), у судове засідання 05.09.2011 свого представника не направив, про причини неявки, всупереч вимогам ч.2 ст.40 КАС України, суд не повідомив.
Згідно з ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи зазначене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "ДПМ" зареєстрований розпорядженням ВК Харківської міської ради народних депутатів від 22.12.2003 року, номер запису про державну реєстрацію 14801200000020720 ( а.с. 131).
Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова з 25.12.2003р. за № 4016 та є платником податку на додану вартість, про що податковою інспекцією видане Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.01.2004р. № 28755477. Юридична адреса та місцезнаходження суб'єкта господарювання - ТОВ «ДПМ» : м. Харків, вул. Пушкінська, б. 54, к. 96.
Фахівцем ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, відповідно до наказу ДПІ від 20.01.2011 р. № 113, та згідно з постановою Богунівського районного суду м. Житомира проведена виїзна документальна перевірка ТОВ "ДПМ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07р. по 31.12.09р., за результатами якої було складено акт № 459/23-5/32760964 від 17.02.2011 року. (а.с. 8-33).
В ході перевірки встановлені порушення пп. 5.2.1, п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено валові витрати, що призвело до заниження податку на прибуток у загальному розмірі на суму 47590 грн. (у тому числі за 1 квартал 2008 року - 35955 грн., за 3 квартал 2008 року - 2533 грн., за 4 квартал 2008 року - 3443 грн., за 1 квартал 2009року - 5659 грн.). Крім того, в порушення п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «ДПМ» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у загальному розмірі 38074 грн., у тому числі : у січні 2008 року - 5167 грн., у березні 2008 року - 23598 грн., у серпні 2008 року - 2027 грн., у листопаді 2008 року - 2755 грн., у січні 2009 року - 4527 грн).
За результатами розгляду акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова податковим повідомленням-рішенням від 02.03.11 №0000662302/0 ТОВ «ДПМ» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 59487,50 грн. (основний платіж - 47590,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11897,50 грн.) та податковим повідомленням-рішенням від 02.03.11 № 0000692302/0 збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість у загальному розмірі 47592,50 грн. (основний платіж - 38074 грн., штрафні (фінансові) санкції - 9518,50 грн).
Позивач, не погодившись із висновками ДПІ, викладеними у акті перевірки № 459/23-5/32760964 від 17.02.2011 року, та винесеним на підставі зазначеного акту податковими повідомленнями-рішеннями від 02.03.2011 р. № 0000662302/0 та № 0000692302/0, керуючись п. 17.1.7 ст. 17, статтею 56 Податкового Кодексу України, звернувся із скаргою на вищезазначені податкові повідомлення-рішення до ДПА у Харківській області.
Рішенням за результатами розгляду скарги від 28.03.2011 р. № 1224/10/25-203 податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 02.03.2011р. № 0000662302/0 та № 0000692302/0 залишено без змін, скаргу директора ТОВ «ДПМ» Демирського С.В. - без задоволення.
Судом встановлено, що ТОВ «ДПМ» на підставі договорів, податкових накладних на виконання будівельно-ремонтних робіт з ТОВ «ЖСК-Буд-Сервіс», придбання ТМЦ у ТОВ «Поліграфіяпроектсервіс», ТОВ «Далва Україна» ТОВ «Юніфлор», віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 190364 грн. (у тому числі у 1 кварталі 2008 року - 143822 грн., у 3 кварталі 2008 року - 10133 грн., у 4 кварталі 2008 року - 13773 грн., у 1 кварталі 2009року - 22636 грн.) та податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 38074 грн. (у тому числі у січні 2008 р. - 5167 грн., у березні 2008року - 23598 грн., у серпні 2008 року - 2027 грн., у листопаді 2008 року - 2755 грн., у січні 2009 року - 4527 грн).
Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Частиною 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена у цілях бухгалтерського обліку, у першу чергу є первинні документи. За змістом п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Так, судом встановлено, що ТОВ «ДПМ» в особі директора Демирського С.В. (генпідрядник) були укладені договори субпідряду від 04.10.07 №04/10 та від 05.03.08 №05/03 на виконання будівельно - ремонтних робіт ТОВ «ЖСК - Буд - Сервіс» в особі директора Мірошниченко М.С. (субпідрядник). Згідно постанови Богунського районного суду м. Житомира від 21.10.10 в рамках розслідування кримінальної справи №09/079021 за ст.ст. 28 ч.2, 212 ч. З КК України, встановлено, що до складу організованої групи входив Мірошниченко М.С., керівник ТОВ «ЖСК - Буд- Сервіс», який з метою досягнення злочинного умислу, відомого та погодженого усіма членами угрупування, була ор ганізована злочинна схема, направлена на сприяння підприємствам-фактичним платникам податку на додану вартість в ухиленні від сплати даного податку до державного бюджету. Суть злочинної схеми полягає в незаконному формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість у підприємств платників ПДВ, шляхом документального оформлення придбання товарно - матеріальних цінностей (проведення безтоварних операцій) через ланцюг «транзитних» та «фіктивних» підприємств, які фактично фінансово- господарською діяльністю не займались, а саме: ТОВ «ЖСК - Буд - Сервіс». Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ЖСК - Буд - Сервіс» від 31.10.06 №37129976 анульовано 27.07.09р.
Згідно пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, але сплачують податок на прибуток за ставкою нижчою, ніж зазначена у ст. 10 цього Закону, або сплачують цей податок у складі єдиного фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, є дата фактичного отримання робіт (послуг) від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати. Тобто мова тут йде про дату збільшення валових витрат по даті іх фактичного отримання платником податків результатів робіт (послуг).
Відповідно до додатку 5 податкової Декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» основними постачальниками ТОВ «ДПМ» на протязі перевіряємого періоду були підприємства з ознаками фіктивності : ТОВ «Юніфлор», ТОВ «Далва Україна», ТОВ «Поліграфіяпроект».
Так, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було надано інформацію від 28.02.11 №9147/7/23-610, згідно з якою ТОВ «Юніфлор» визнано банкрутом на пі дставі постанови господарського суду Дніпропетровської області по справі від 04.02.10 №Б26/2. Свідоцтво платника ПДВ від 22.01.07 №100090982 анульовано 03.06.08, свідоцт во платника ПДВ від 03.06.08 №100119414 анульовано 06.08.09, державну реєстрацію скасовано 23.09.10 за №12241170010038438.
Згідно інформації ДПІ у Шевченківсько му районі м. Києва від 18.03.11 №5367/7/23-1106 ТОВ «Далва Україна» має стан 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).
Згідно з інформацією ДПІ у Московському районі м. Харкова від 16.02.11 №1200/7/23-118 ТОВ «Поліграфіяпроект» визнано банкрутом 10.02.10 (справа Б-39/243-09), державну реєстрацію ска совано 15.02.10 за №1480117000809130. Крім того, у ТОВ «ЖСК Буд Сервіс», ТОВ «Поліграфіяпроектсервіс», ТОВ «Далва Україна» та ТОВ «Юніфлор» податкове навантаження - 0, транспортні засоби відсутні, амортизаційні нарахування та трудові ресурси мінімальні. Перевіркою з посиланням на ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, зроб лено висновок, що правочини, укладені ТОВ «ДПМ» з ТОВ «ЖСК Буд Сервіс», ТОВ «По- ліграфіяпроект», ТОВ «Далва Україна» та ТОВ «Юніфлор», не спричиняють реального настання правових правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства, а тому, є ні кчемними.
Позивач, з посиланням на ч. 1 ст. 204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, вважає всі укладені між ТОВ «ДПМ» та його контрагентами договори чинними тому, що їх недійсність прямо не встановлена законом.
Проте, суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-ІУ, із змінами та доповненнями, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Позивачем - ТОВ «ДПМ» не доведено, що правові наслідки, обумовлені правочинами, реально наставали для обох сторін.
Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст. 234 вищезазначеного Кодексу, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Суд зазначає, що ні Відповідачем під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду справи не встановлено факту передачі ТМЦ від продавця до покупця або факту виконання послуг в зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) у ТОВ «ДПМ» первинних бухгалтерських та податкових документів, а саме : документів, що засвідчують транспортування, зберігання продукції та фактичного виконання послуг.
Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно до п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Крім того, національним Класифікатором України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375, із змінами та доповненнями, під економічною діяльністю розуміється процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів : сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.
Таким чином, суд приходить до висновку, що здійснювались операції , спрямовані на надання податкової вигоди з метою формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, оскільки встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період на адресу покупця не має можливості.
Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «ДПМ» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що право на включення до валових витрат підприємства виникає з моменту отримання товару (робіт, послуг), а не факту перерахування коштів.
Також, суд виходить з того, що відповідальність за дотриманням достовірності і своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету, згідно із п. 10.1 і п. 10.2. ст. 10 Закону «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, несе платник податків.
Відповідно до п.1.7 ст.1 вищезазначеного Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаче ного (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені по датковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу подат кового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом докумен тами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Згідно зі ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірних, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правилами податково го обліку не встановлено особливих вимог до первинних документів та облікових регіст рів, що повинні використовуватися при справлянні податків, тому відповідними докумен тами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином. Відповідно до вимог пп.1.2 п.1, пп. 2.4, 2.12, 2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстрованого в Міністер стві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704), господарські операції відобража ються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити : назва підприємства, установи, від імені якої складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Позивачем - ТОВ «ДПМ» - на підтвердження своєї позиції, не надані докази, які б засвідчували транспортування, зберігання продукції та фактичного виконання послуг. Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 3 статті 909 Цивільного Кодексу України, договір перевезення вантажу складається у письмовій формі, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента, або іншого документа).
Нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, об ліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтер ського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної робо ти. Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.
Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року N 88 (зареєс тровано в Мін'юсті України 5 червня 1995 року за N 168/704), первинні документи скла даються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, за тверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвер дження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року N 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 року. Ві дповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма су б'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена у цілях бухгалтерського обліку, у першу чергу є первинні документи.
Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так, враховуючи фактичні обставини у справі, на підставі досліджених у судовому засіданні спірних податкових накладних та інших первинних документів суд зазначає, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем - ДПІ у Київському районі м. Харкова - було враховане відображення позивачем податкового кредиту з ПДВ за відсутності реальності проведених господарських операцій та ненадходження від контрагентів до бюджету сум ПДВ за такими операціями.
Посилання Позивача на порушення п. 1.8 Порядку оформлення результатів невиїзних результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 щодо відсутності наскрізної нумерації сторінок не може бути підставою для задоволення позову. Твердження Позивача щодо порушення ДПІ у Київському районі м. Харкова пп. 2.3.2 п. 2.3 вищезазначеного Порядку, не знайшли обгрунтування під час розгляду справи, а тому судом не можуть бути прийняті до уваги як доведений доказ ТОВ «ДПМ» своєї позиції.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України та перевіряє чи дотримувався суб'єкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що висновки ДПІ про те, що ТОВ «ДПМ» в порушення вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» були завищені валові витрати, що призвело до заниження податку на прибуток у загальному розмірі 47590 грн. та порушені вимоги пп.7.2.3 п. 7.2 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме : завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість у розмірі 38074 грн. знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Враховуючи вищезазначене суд вважає правомірним винесення Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова оскаржуваних ТОВ «ДПМ» податкових повідомлень - рішень: від 02.03.11 №0000662302/0 , яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 59487,50 грн. (основний платіж - 47590,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11897,50 грн.) та від 02.03.11 № 0000692302/0, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість у загальному розмірі 47592,50 грн. (основний платіж - 38074 грн., штрафні (фінансові) санкції - 9518,50 грн).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 128, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 186 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ДПМ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 12 вересня 2011 року.
Суддя (підпис)< > Р.В. Мельников
З оригіналом згідно. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи.< >
Суддя< > Р.В. Мельников< >