Справа № 2а- 4260/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд
06 вересня 2011 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бідонька А.В,
при секретарі судового засідання Загребельному В.І.
за участю:
- представника позивача - Демського В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Серп і Молот" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення -,
Позивач, Закрите акціонерне товариство «Серп і Молот», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001492305 від 12 квітня 2011 року про визначення ЗАТ «Серп і Молот»суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 91912,50 грн. (в т.ч. 61275,00 грн. -основний платіж, 30637, 50 грн. -штрафні санкції).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення № 0001492305 від 12 квітня 2011 року прийнято відповідачем з порушенням вимог Законів України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про господарські товариства».
Оскаржуване податкове повідомлення - рішення, було винесене на підставі акту №744/23-05/33203363, складеного 21.03.2011 року, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 3 1.12.2010 року.
Зазначеним актом вказано про порушення позивачем вимог діючого законодавства України в сфері оподаткування, а саме: п.п. 7.8.2. п.7.8. ст. 7 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 30 Закону України № 514-VI від 17.09.2008 р., «Про акціонерні товариства», ст. 15, п. «д»ст.41 Закону України «Про господарські товариства»в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 року в сумі 61 275.00 грн.
Позивач зазначив, що вищим органом акціонерного товариства відповідно до ст.41 Закону України «Про господарські товариства»та ст. 32 Закону України «Про акціонерні товариства»є загальні збори акціонерів. В зв'язку з тим, що розподіл прибутку, а отже і виплата дивідендів, є виключною компетенцією загальних зборів акціонерів, вказана функція не може бути передана іншим органам товариства. Однак, загальні збори акціонерів ЗАТ «Серп і Молот»рішення про виплату дивідендів не приймали. Також станом на час звернення до суду виплат дивідендів за 2009 рік ЗАТ «Серп і Молот»не проводило. У зв'язку з наведеним, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0001492305 від 12 квітня 2011 року є незаконним та підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечував, зазначив наступне. Перевіркою встановлено, що в термін до 01.07.2010 року ЗАТ «Серп і Молот»не провадило виплату дивідендів і сплату авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік. В деклараціях з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 р., за півріччя 2010 року, за 3 квартали 2010 року по рядку 20 «Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів»ЗАТ «Серп і Молот»декларувало відсутність показників.
Перевіркою встановлено порушення пп.7.8.2. п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням вимог ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 15, п. «д»ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 року в сумі 61275 грн.
У судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідач не прибув в судове засідання, причин неприбуття суду не повідомив, є належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову, як законного та обґрунтованого з наступних підстав.
ЗАТ «Серп і Молот»зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 23.09.2004 р. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 33203363.
ЗАТ «Серп і Молот»взято на податковий облік у ДПІ у Московському районі м. Харкова за № 183 від 04.10.2004 року. З 2010 року ЗАТ «Серп і Молот»перебуває на обліку у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за № 44403 від 04.10.2004 року.
Як платник податку на додану вартість ЗАТ «Серп і Молот»зареєстровано в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 05.10.04 р., має свідоцтво платника ПДВ № 29286933. Індивідуальний податковий номер 332033620343.
На підставі направлень від 01.03.2011 р. № 213, від 11.03.2001 р. № 318, виданих ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, згідно п. п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена позапланова виїзна перевірка ЗАТ «Серп і Молот»код ЄДРПОУ 33203363 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 р. по 31.12.10 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 р. по 31.12.10 р. відповідно до затвердженого плану перевірки. Результати перевірки оформлені актом від 21.03.2011р. № 744/23-05/33203363.
За твердженням перевіряючи в діяльності ЗАТ «Серп і Молот»встановлено порушення:
1. пп 8.1.1 п. 8.1 пп 8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням змін та доповнень нараховувались амортизаційні відрахування по проданій 1 групі основних засобів, за 2010 в сумі 58083 гри., в тому числі: 2 квартал 2010 в сумі 28838 грн.; 3 квартал 2010 в сумі 29245 грн.;
2. п.п.7.8.2. п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР (із змінами і доповненнями) з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008р. №514-VI (із змінами і доповненнями), ст. 15, п. «д»ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»віл 19.09.1991р. № 1576-XII. в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 року в сумі 61275 грн.
На підставі акту №744/23-05/33203363 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001492305 від 12 квітня 2011 року про визначення ЗАТ «Серп і Молот»суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 91912,50 грн.( в т.ч. 61275,00 грн. -основний платіж, 30637, 50 грн. -штрафні санкції).
Позивач скориставшись правом адміністративного оскарження 04.04.2011 року за №04-1 від 01.04.2011 р. надав відповідачу заперечення на акт перевірки. Листом №6856/10/23-502 від 08.04.2011 року відповідач надав позивачу відповідь на заперечення до вищезазначеного акту виїзної планової документальної перевірки, якою залишив заперечення позивача без задоволення.
При вирішенні даного спору суд бере до уваги наступне.
Відповідно до положень ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Права органів державної податкової служби регламентовані ст. 20 Податкового кодексу України.
Відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка згідно п. 78.2 ст.78 Податкового кодексу України, підстави та порядок проведення якої, позивач не оскаржує.
Відповідно до приписів ст.83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
З Акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №744/23-05/33203363 від 21.03.2011 року слідує, що предметом перевірки крім іншого, було також дотримання ЗАТ «Серп і Молот»законодавства в частині обчислення та своєчасності сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік. При цьому, під час перевірки перевіряючими встановлено, що ЗАТ «Серп і Молот»не нараховувало та не виплачувало дивіденди з чистого прибутку, отриманого у 2009 році та/або нерозподіленого прибутку минулих років. Загальні збори ЗАТ «Серп і Молот»з питань виплати дивідендів за 2009 рік не проводились та питання щодо виплати дивідендів на загальних зборах не розглядалось.
Суд зазначає, що норма, порушення якої було встановлено перевіряючими, визначала, що крім випадків, передбачених п. 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.
З аналізу наведеної норми випливає, що нарахуванню та внесенню до бюджету авансового внеску повинно передувати рішення емітента корпоративних прав про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам). В акті перевірки відсутні відомості про наявність такого рішення позивача, а представник позивача в судовому засіданні наполягав на його відсутність взагалі.
Отже, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт прийняття рішення про сплату дивідендів, не встановлено факту нарахування та сплати дивідендів, тобто відсутні будь-які фактичні дані для визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.
Оскільки неможливо встановити наявність або відсутність рішення про нарахування дивідендів акціонерам (власникам) та їх виплату на підставі податкової декларації, яка була перевірена відповідачем, то слід зауважити, що висновки акту перевірки щодо наявності порушень були зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин, як передбачалося Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, тобто зроблені на припущенні про наявність підстав для нарахування та перерахування авансових внесків, а тому не можуть вважатися правомірними.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», господарські товариства, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних фондах господарських товариств, частка держави яких складає 100 відсотків (крім закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006-2009 роки до 1 травня 2010 року, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, до 1 липня 2010 року.
Позивач, ЗАТ «Серп і Молот», не є державним підприємством, таким чином на позивача норми закону про бюджет на 2010 рік в частині обов'язкової сплати дивідендів поширюватися не повинні.
Тобто висновки про необхідність нарахувати та перерахувати авансові внески на суму дивідендів за 2009 р. були зроблені при довільному тлумаченні вищевказаної норми та без дослідження питання про нарахування дивідендів акціонерам за цей період.
Відповідно до ст.41 Закону України «Про господарські товариства»вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, вказана норма кореспондується з положеннями ст.32 Закону України №514-VI.
Пунктом «д»ч.5 ст.41 Закону України «Про господарські товариства»визначено, що до компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків.
Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №514-V1 до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать цьому Закону.
Нормами Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», а саме на пп.10. 11 розділу VII «Прикінцеві положення», якими були внесені зміни до ст.15. п. «д»ст.41 Закону України «Про господарські товариства»та ч. 1 ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році»зазначено, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів, визначає напрями його використання.
Рішенням Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 положення статей 14. 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII «Прикінцеві положення»Закону України №2154-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).
Крім того, необхідно зауважити, що за рішеннями Конституційного суду від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, було встановлено, що вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного Кодексу України. Визначений цими статтями перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним. Із змісту положень Конституції України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів, і стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Статтею 152 Конституції України визначено, що Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Таким чином суд не бере до уваги посилання відповідача на норми законодавства, які відповідно до Рішення Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 визнані неконституційними.
Отже, податкове повідомлення-рішення, яке винесене на підставі неконституційних норм підлягає скасуванню. Суд зауважує, що перевірка позивача ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проводилась з 02.03.2011 року по 15.03.2011 року, тобто на той час відповідач зобов'язаний був бути обізнаний з Рішенням Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 та не застосовувати у відношенні позивача норми, визнані неконституційними.
Крім того, відносини, пов'язані з виплатою дивідендів, регулюються Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України «Про господарські товариства», Законом України «Про акціонерні товариства»та Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок».
Відповідно до ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», акція, іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування. Тобто, акція як документ, засвідчує участь в товаристві.
Згідно приписів п.1.9 ст.1 Закону України № 334/94-ВР дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Тобто, дивіденд - це платіж, який провадиться юридичною особою на користь акціонерів у зв'язку з розподілом її прибутку.
Прибуток є показником фінансових результатів господарської діяльності товариства. Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства. І саме цей прибуток, що залишається після сплати встановлених законодавством платежів, підлягає розподілу на загальних зборах.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства»до виключної компетенції загальних зборів акціонерів товариства належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.
Строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) та визначення порядку покриття збитків належить до виключної компетенції загальних зборів, а отже, не може бути передане іншим органам товариства.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
Таким чином, виплата дивідендів - це право, а не обов'язок учасника. Обов'язки учасників перелічені в ст. 11 цього Закону і серед них відсутній обов'язок направляти частину прибутку на виплату дивідендів.
Частиною 1 п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України №334/94-ВР визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.
Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки щодо порушення п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України №334/94-ВР із змінами та доповненнями в частині несплати позивачем авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Серп і Молот" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0001492305 від 12 квітня 2011 року про визначення Закритому акціонерному товариству "Серп і Молот" суми податкового зобов"язання з податку на прибуток в розмірі 91912,50 грн., ( основний платіж - 61275,00 грн, - штрафні санкції -30637,50 грн).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Серп і Молот" (61145, м. Харків, вул. Новгородська, б.2, код. ЄДРПОУ 33203363) судові витрати в розмірі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 09.09.11 р.
Суддя Бідонько А.В.