Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
"08" вересня 2011 р. № 2а- 10057/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Самойлової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.
при участі представника прокуратури - Титової О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" до Харківської обласної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ТОВ "КОМ-ФОР" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Харківської обласної митниці № 807000006/2011/400296/2 від 26.05.2011 року про визначення митної вартості товарів, прийнятого щодо нього;
- зобов'язати Харківську обласну митницю застосувати митну вартість товару, заявлену декларантом у вантажній митній декларації № 807070006/2011/427997, визначену за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;
зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Харківській області здійснити повернення з Державного бюджету України на його користь суму надмірно сплаченого платежу в розмірі 103324,56 грн. та здійснити відшкодування судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "КОМ-ФОР" в даному випадку для визначення митної вартості скористалось методом №1 - методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з дотриманням положень ст. 267 Митного кодексу України, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами. При визначенні митної вартості товару ними було вказано вартість, яка дорівнює контрактній вартості товару (відповідно до інвойсу постачальника) з додаванням їх транспортних витрат, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України. Також зазначив, що першим відповідачем застосовано метод № 3 для визначення митної вартості товару - безпідставно, так як ними надані всі документи, які підтверджують правомірність застосування методу № 1 - за договірною вартістю товару.
В результаті неправомірного завищення відповідачем-1 митної вартості товару товариство було змушене сплатити надмірну суму ПДВ та ввізне мито на загальну суму 103324,56 грн.
У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник Харківської обласної митниці за довіреністю ОСОБА_4 та представник прокуратури Жовтневого району м. Харкова Титова О.Є., що вступив у справу на боці відповідної сторони, проти позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити, з посиланням на наступне.
Харківська обласна митниця згідно до ст. 41 Митного кодексу України зобов'язана здійснювати контроль за повнотою нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України та у відповідності до п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою КМУ від 09.04.2008 року № 339.
Оскаржуване рішення було прийняте у відповідності до вимог ст. ст. 266, 267 Митного кодексу України, згідно яких визначення митної вартості товару, заявленого ТОВ "КОМ-ФОР" до митного контролю, було здійснено за методом № 3, оскільки позивачем не надано всіх необхідних документів, які було запропоновано надати, на підтвердження митної вартості задекларованого товару. Як підставу для визначення митної вартості товару за даним методом Харківська обласна митниця вказала дані Держмитслужби України щодо рівня митної вартості подібних товарів.
Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, який належним чином повідомлений, відповідно до ст. 35 КАС України, про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності надав, але надав заперечення проти позову, з яких вбачається що він не має відношення до предмету спору.
Суд вважає за можливе вирішення справи за відсутності зазначеної особи на підставі наявних у ній доказів у відповідності до положення ст. 128 КАСУ.
Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову, виходячи з наступного.
Встановлено, що ТОВ "КОМ-ФОР" здійснено митне оформлення товару, який підлягав переміщенню через державний кордон України з оформленням ввізної митної декларації від 25.05.2011 року № 807070006/2011/427997, з визначенням митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, на загальну суму 378490,13 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеного контролю митної вартості товару, Харківською обласною митницею прийнято рішення № 807000006/2011/400296/2 від 26.05.2011 року про визначення митної вартості товарів, яку було збільшено на 103324,56 грн. в порівнянні із заявленою позивачем.
Підставою прийняття такого рішення митним органом стало порівняння рівня заявленої митної вартості товарів за ВМД від 25.05.2011 року № 807070006/2011/427997 з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, інформація про які міститься в Центральній базі даних Єдиної автоматизованої системи ДМСУ, оскільки в митного органу виникли сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару та не спростована ним шляхом надання додаткових документів, які ним не було надано, а саме: відсутність каталогів, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару, а не продавця, як було надано позивачем, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.
Зазначену обставину суд вважає такою, що заслуговує уваги, з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини 3 статті 3 Митного кодексу України, засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та цим Кодексом.
Законом, яким урегульована процедура митного декларування імпортованого товару є Митний Кодекс України. Так, загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статтями 266 - 275 Митного кодексу України.
Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині першій статті 266 Митного кодексу України.
Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України є:
- метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);
- метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);
- метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);
- метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4);
- метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5);
- резервний метод (метод 6).
Відповідно до частин другої - четвертої статті 266 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.
Позивач, для визначення митної вартості скористався 1 методом - методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з посиланням на положення ст. 267 Митного кодексу України та доданими до матеріалів справи документами. При визначенні митної вартості товару позивач вказав вартість, яка дорівнює контрактній вартості товару (відповідно до інвойсу постачальника) з додаванням його транспортних витрат у відповідності до відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України.
Відповідач-1, скориставшись своїм правом, визначеним у ст. 265 Митного кодексу України, запропонував позивачеві надати додаткові документи для підтвердження заявленої вартості товару, що підлягав митному контролю, що також узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України, що міститься в листі від 23.04.2008 року № 723/100/13-08 "Про деякі питання практики вирішення справ, пов'язаних із застосуванням митного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)", де зазначено, що перелік документів, які подаються для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, не є вичерпним, а отже митниця має право вимагати, а імпортер надавати і інші докази, які підтверджують митну вартість товару, що мало місце в даному випадку, тобто, вирішення спірних правовідносин потребувало додаткових документів, ініціатором витребування яких виступив відповідач-1 в межах повноважень, наданих йому законом, що позивачем не виконано було в супереч вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим митним органом на думку суду правомірно було застосовано метод № 3 для визначення митної вартості товару.
Відповідно до ч. 1 ст.71 КАСУ, кожна сторона довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В даному випадку на думку суду позивач не надав належних доказів в обгрунтування своїх вимог. В той час, як відповідач-1 довів правомірність оскаржуваного рішення, що позовною стороною не спростовано при судовому розгляді.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що Харківська обласна митниця в даному випадку дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим, що для суду є підставою для відмови в задоволені адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160 КАСУ, суд -
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР"до Харківської обласної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання неправомірними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 09.09.2011 року.
Суддя Самойлова В.В.