09 серпня 2011 року м. Київ К-26847/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Рибченко А.О.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі -Миргородська ОДПІ)
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2009
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010
у справі № 2-а-44771/09/1670
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1)
до Миргородської ОДПІ
та Державної податкової адміністрації в Полтавській області (далі -ДПА)
про визнання нечинним рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про скасування акта перевірки ДПА від 27.01.2009 № 0029/16/20/23-2238206255 та рішення Миргородської ОДПІ від 11.02.2009 № 0000342303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.20009 позов задоволено частково; оспорюване рішення податкового органу скасовано з мотивів втрати чинності Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122, на момент проведення перевірки позивача; в решті позовних вимог провадження у справі закрито з причин відсутності ознак акта індивідуальної дії у оспорюваного акта перевірки.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 названу постанову суду першої інстанції залишено без змін. У прийнятті цього рішення апеляційний суд виходив з того, що пункт 8 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(на підставі якого до позивача застосовані оспорювані штрафні санкції) встановлює відповідальність за внесення змін у конструкцію чи програмне забезпечення реєстратора розрахункових операцій (далі -РРО), тоді як в акті перевірки зафіксовано факт відпуску пального із застосування РРО, який не відповідає технічним вимогам спеціалізованого РРО для АЗС.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Миргородська ОДПІ просить скасувати оскаржувані рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на правомірність накладення на СПД ОСОБА_1 штрафних санкцій за викладені в акті перевірки порушення правил здійснення розрахункових операцій.
У запереченні на касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу -без задоволення.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в порядку статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Миргородської ОДПІ з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для застосування до СПД ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 1700,00 грн. на підставі пункту 8 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» згідно з оспорюваним рішенням слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки 27.01.2009 № 0029/16/20/23-2238206255, про порушення позивачем пункту 4 статті 3 названого Закону внаслідок використання під час відпуску пального РРО, який не забезпечує в єдиному нерозривному технологічному циклі управління відпусканням пального з роздрукуванням чеків встановленої форми.
За змістом пункту 4 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення.
Відповідно до абзацу першого статті 7 цього Закону порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), встановлюється Державною податковою адміністрацією України.
Пунктом 3.3 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614, передбачено, що опломбування корпусу РРО або кожуха кожного з блоків РРО блочної конструкції здійснюється шляхом установлення двох засобів контролю в місцях стику корпусу РРО (кожуха блока) з верхньою кришкою на її протилежних боках таким чином, щоб унеможливити доступ до внутрішніх вузлів РРО без зняття або порушення цілісності засобу контролю. У РРО блочної конструкції засоби контролю встановлюються також на місця підключення з'єднувальних кабелів. Цілісність та справжність засобів контролю визначається за методикою, затвердженою їх виробником.
Таким чином, за відсутності факту порушення суб'єктом господарювання цілісності засобу контролю, установленого на РРО, або порядку опломбування РРО відсутній склад правопорушення, передбачений пунктом 4 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до частини першої статті 13 вказаного Закону вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 199, уповноважено Державну комісію з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом встановлювати додаткові, порівняно із встановленими зазначеною постановою, вимоги щодо реалізації фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами для конкретних сфер застосування.
Пунктом 2 Положення про Державну комісію з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.1997 № 81, яка діяла до скасування її постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1231, зазначена Державна комісія визначена постійно діючим органом при Кабінеті Міністрів України.
Протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 № 13 затверджені «Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій». Пунктом 15 цих Технічних вимог встановлено, що в режимі реєстрації відпускання пального ЕККА повинен забезпечувати у єдиному нерозривному технологічному процесі: управління відпусканням пального; реєстрацію об'єму (в літрах) та вартості (у гривнях) відпущеного пального кожного найменування окремо за готівкою та кожною безготівковою формами оплати; відображення на індикаторі оператора стану кожного роздавального крана паливно-роздавальної колонки, а також для кожної замовленої дози -поточної інформації про об'єм відпущеного пального (у літрах) через цей роздавальний кран; дебетування платіжних карток; друкування платіжних чеків установленої форми, які додатково містять номери паливно-роздавальних колонок, через які здійснювалося відпускання пального, об'єм (у літрах) і вартість (у гривнях) фактично відпущеного пального.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що операції по відпуску пального на АЗС, в тому числі попередньо оплаченого, повинні проводитися через реєстратор розрахункових операції, який відповідає спеціально встановленим вимогам щодо конструкції, забезпечує реєстрацію відпускання пального та за своєю технічною характеристикою дає можливість забезпечити у єдиному нерозривному технологічному процесі управління відпусканням пального.
Проте, виходячи з того, що оспорювані штрафні санкції застосовані до позивача на підставі пункту 8 статті 17 вказаного Закону, яким встановлена відповідальність за застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника, що, за висновком судів, не мало місце у спірних правовідносинах, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі вказаної норми є неправомірним.
При вирішенні адміністративної справи за позовом про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень адміністративний суд перевіряє відповідність спірного рішення закону та не вправі змінювати це рішення, зокрема, зазначені в ньому підстави застосування штрафних санкцій, щодо яких прийняте це рішення.
Суди також обґрунтовано закрили провадженні у справі в частині оскарження акта перевірки податкового органу, позаяк такий акт є лише носієм доказової інформації та сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків у суб'єкта господарювання.
З урахуванням викладеного процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.
Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області відхилити.
2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 у справі № 2-а-44771/09/1670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.І. Костенко