Копія
Справа № 2270/3144/11
10 березня 2011 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіТарновецького І.І.
при секретарі Васільєву С.В.
за участі:представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача Атаманюк Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-381 від 04.02.2011 року, -
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі, в якому просить визнати незаконною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-381 від 04.02.2011 року. В обгрунтування свої позовних вимог зазначив, що 18 лбтого 2010 року він отримав вимогу про сплату страхового внеску до Пенсійного фонду України в розмірі 1732,8 грн за липень-грудень 2010 року. Не погоджуючись з даною вимогою зазначив, що з 08 жовтня 2009 року займається підприємницькою діяльністю, придбаває торговий патент та сплачує фіксований податок. Згідно Розділу ІУ декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" сплата фіксованого податку відноситься до спрощеної системи оподаткування. Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" передбачає, що суб'єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як субєкт підприємницької діяльності, а ст. 2 вказаного закону поширює його дію на суб'єкта малого підприємництва незалежно від форми власності. Статтею 11 вищевказаного закону зазначено, що спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обовязкових платежів) сплатою єдиного податку. Оскільки сплата фіксованого податку відноситься до спрощеної системи оподаткування, то придбання патенту підприємцем також звільняє його від сплати додаткових податків, зборів. Закон України "Про систему оподаткування" збір на обовязкове державне пенсійне страхування віднесено до загальнодержавних податків і зборів.В свою чергу законодавство про спрощену систему оподаткування не встановлює пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільняє від їх сплати. До 01 січня 2011 року частина коштів з суми фіксованого податку перераховувались на сплату до органів пенсійного фонду, а тому Розділу ІУ декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" та Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" були діючими до 01.01.2011 року. В зв'язку з вступом в закону силу Податкового кодексу України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зкідно якого частину коштів, що вираховувались замінено на єдиний внесок, на який не поширюється податкове законодавство. Оскільки вимога про сплату боргу по пенсійних внесків за липень-грудень 2010 року є такою, що не відповідає чинному законодавству, тому просить визнати вимогу незаконною та скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечує, про що подав письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень вказує, що позивач фізична особа-суб"єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Старокостянтинівськму районі. Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є страхувальником в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”№2461-VI від 08.07.2010 року внесено зміни до п.п.4 п.8 р. XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яким визначено, що фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Станом на 01.02.2011 року заборгованість позивача зі сплати страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування становить 1540, 80 грн.
Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в її взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід залишити без задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, що обрала особливий спосіб оподаткування.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-IV (далі-Закон) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно п.1 ст.14 Закону страхувальниками визначено: роботодавців: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону. На виконання зазначеного Закону в п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року наведено такий же перелік платників страхових внесків.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.
Відповідно до пп. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-IV в редакції Закону України “Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року N 2461-VI фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (ст.1 Закону).
Частиною 3 ст.18 Закону визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ст.17 Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до п.6 ст.20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для даної категорії страхувальників є квартал.
З урахуванням зазначених вище положень Закону позивач зобов'язаний сплатити нараховані у порядку, визначеному пп. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону, страхові внески за липень - вересень 2010 року - до 20 жовтня 2010 року. Розрахунок суми страхових внесків та картка особового рахунку страхувальника свідчить, що страхові внески за липень-вересень 2010 року сплачені позивачем не в повному обсязі.
За змістом ч.2. ст.106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.
Частиною 3 ст. 106 Закону визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (б) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду недоїмку зі сплати страхових внесків , то вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу. Факт наявності заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 758,46 грн. станом на 05.11.2010 року позивачем не спростований. Вимога про сплату боргу від 05.11.2010 року №Ф-2085 сформована відповідачем правомірно, в межах повноважень, наданих йому Законом.
Суд не бере до уваги посилання позивача на Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування та звітності” як на підставу для звільнення платників єдиного та фіксованого податків від сплати внесків до Пенсійного фонду України, з урахуванням наведеного.
В силу частин 4, 6 ст.18 зазначеного Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Статтею 15 Прикінцевих положень Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням наведеного, управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі при винесенні вимоги про сплату боргу від 05.11.2010 року №Ф-2085, діяло на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-381 від 04.02.2011 року відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Повний текст постанови виготовлено 14 березня 2011 року
Суддя/підпис/І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом" СуддяІ.І. Тарновецький