73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"14" вересня 2011 р. Справа № 2-а-3110/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Анісімова О. В.,
при секретарі: Бабкіній О.В.,
за участю:
представника позивача - Рощенка О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових (штрафних) санкцій,
встановив:
Державна податкова інспекція у м. Херсоні (далі по тексту - позивач або ДПІ) звернулась до адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач або ФОП ОСОБА_2.) про стягнення фінансових санкцій у розмірі 2451,80 грн.
У судове засідання з'явився представник позивача. Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчать повернуті до суду конверти, у яких надсилались судові виклики, з відміткою про невручення. Причина невручення - за закінченням терміну зберігання. Виходячи з того, що відповідач викликався судом тричі та на підставі ч. 4, ст. 128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу без його участі.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, суду пояснив , що рішення ДПІ про застосування фінансових санкцій прийнято на підставі акту перевірки ФОП ОСОБА_2 на предмет дотримання нею порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій. Зокрема, відповідно до зазначеного акту посадовими особами ДПІ виявлено порушення з боку відповідача, а саме: проведення розрахункової операції платником єдиного податку при продажу пива в пляшках без використання книги обліку розрахункових операцій (далі по тексту -КОРО) та розрахункової книжки (далі по тексту -РК) на суму 6,00 грн., що є порушенням п. 5, ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі по тексту - Закон № 265); порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, що є порушенням п. 12, ст. 3 Закону № 265. Загальна сума застосованих ДПІ до ФОП ОСОБА_2 штрафних санкцій складає 2451,80 грн. Рішення про застосування фінансових санкцій № 0015112307 від 05.10.2010 надіслано відповідачеві 12.11.2010, однак станом на 08.04.2011 фінансові санкції нею не сплачено. Позивач просить стягнути вказаний борг з ФОП ОСОБА_2 у судовому порядку.
На питання суду, яким нормативним актом регулюється порядок ведення товарних запасів за місцем їх реалізації фізичною особою-підприємцем, яка є платником єдиного податку, представник позивача відповів, що такого нормативного акту немає, однак на його думку Закон №265 зобов'язує вести такий облік, про що зазначено у відповідних листах ДПА України, які ґрунтується на системному аналізі Закону №265 та постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат” від 26.09.2011 № 1269. Крім цього, представник позивача вважає, що продавець товару зобов'язаний надати покупцю чек, накладну, які підтверджують походження товару, що свідчить про обов'язковість ведення обліку товарних запасів.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про свою правову позицію у справі не повідомила.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно дослідивши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Для врегулювання правовідносин з приводу здійснення розрахункових операцій застосовується Закон № 265 у редакції, яка була чинною на момент встановлення правопорушення (на момент проведення перевірки).
Згідно ст.15 Закону 265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Відповідно до п. 20.1.28, ст. 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право стягувати суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу. До поняття податкового боргу, зокрема, включається борг стосовно сплати штрафних санкцій (як борг по сплаті грошових зобов'язань до бюджету). Таким чином, ДПІ є уповноваженим органом на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по сплаті фінансових санкцій.
Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 01.12.1999 зареєстрована виконавчим комітетом Херсонської міської ради як фізична особа-підприємець. До видів діяльності за КВЕД, які може здійснювати ФОП ОСОБА_2, належить “52.62.2 Роздрібна торгівля на ринках”.
01.10.2010 посадовими особами ДПІ проведено перевірку ФОП ОСОБА_2 за дотриманням нею порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій. За наслідками перевірки складено акт (довідку) № 1041/21/03/23/НОМЕР_2 від 01.10.2010 (далі по тексту - акт або акт перевірки). Відповідно до змісту акту перевірка проведена за місцем діяльності відповідача - в бутіку на ринку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (торгово-сервісний центр). Перевірка проведена на підставі направлення №719 від 29.09.2010 та затвердженого начальником ДПІ плану перевірок, копії яких наявні у матеріалах справи. Таким чином, перевірка проведена відповідно до передбаченого законом порядку.
Відповідно до змісту акту ФОП ОСОБА_2, якій належить господарська одиниця, що перевіряється, є платником єдиного податку. Актом перевірки встановлено наступні порушення правил проведення розрахунків та обігу готівки, допущені відповідачем: проведення розрахункової операції без використання КОРО та РК, розрахункова квитанція не видана. Так, працівником відповідача продано пляшку пива “Янтарь” об'ємом 1,25 л. за ціною 6,00 грн.; порушено ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації, а саме: на товар, зазначений в додатку до акта, відсутні будь-які документи (накладні, чеки тощо). ОСОБА_3, яка працює у ФОП ОСОБА_2 на посаді продавця, ознайомилась з актом, отримала його примірник та підписала 01.10.2010 із зауваженням (російською мовою): “Расчетную квитанцию не выдала потому что мне не предоставил ч. п.”.
Стосовно встановленого ДПІ порушення з боку відповідача, яке полягає у невикористанні КОРО та РК при продажі пива, суд зазначає наступне.
Пунктом 1, ст. 3 Закону № 265 встановлено обов'язок фізичних осіб-підприємців застосовувати реєстратори розрахункових операцій (далі по тексту -РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Разом з тим, ст. 9 цього ж Закону передбачає випадки, коли РРО та РК не застосовуються. Так, згідно п. 6, ст. 9 Закону № 265 РРО та РК не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Перевіркою ФОП ОСОБА_2 встановлено, що вона здійснювала реалізацію пива в пляшках. Відповідно до ст.1 Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» від 11.07.1996 року, №313/96-ВР на пиво солодове (код за Гармонізованою системою опису та кодування товарів - 2203 00) встановлено ставку акцизного збору. Отже, пиво є підакцизним товаром, незалежно від особливостей технологічного процесу його виробництва, а тому на нього не розповсюджується дія п. 6, ст. 9 Закону № 265.
Відповідно до ст.10 Закону №265 перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 року, №1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, відповідно до якого діяльність в сфері роздрібної торгівлі продовольчими товарами та пивом у пляшках і бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку) звільняється від проведення розрахункових операцій із застосування реєстраторів розрахункових операцій, при цьому обов'язкове є використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. Отже, відповідач в разі не використання нею РРО зобов'язана була використовувати РК та КОРО.
Відповідно до змісту акту перевірки, ФОП ОСОБА_2 не використовує РРО, а тому зобов'язана при реалізації товару видавати розрахункову квитанцію. Перевіркою встановлено, що працівником відповідача здійснено продаж пляшки пива “Янтарь” вартістю 6,00 грн. Однак, розрахункової квитанції за придбану пляшку пива продавцем не надано, що свідчить про незастосування РК відповідачем при здійсненні торгівельної діяльності. Виходячи з цього, з боку відповідача наявне порушення вимог п.5, ст. 3 Закону № 265.
Відповідно до п.3, ст.17 Закону №265 суб'єкти господарювання при здійсненні торгівельної діяльності без використання РК несуть відповідальність у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно із п. 22.5, ст. 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”№889-ІV від 22.05.2003 (був чинний на момент вчинення правопорушення), неоподатковуваний мінімум доходів громадян складає 17 грн., а тому розмір фінансових санкцій, якій застосувався до відповідача, складає 17 грн. х 20=340 грн. Таким чином, розмір фінансової санкції за порушення відповідачем п.5, ст.3 Закону № 265 розрахований ДПІ правильно.
Щодо встановленого ДПІ порушення обліку товарно-матеріальних цінностей, яке полягає у відсутності за місцем їх реалізації первинних підтверджуючих документів на них (накладних, чеків тощо), суд зазначає наступне.
Пунктом 12, ст.3 Закону № 265 встановлено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльність вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг). Тобто, зазначена, норма, встановивши обов'язок суб'єктів господарювання вести облік товарних запасів, стосовно порядку ведення такого обліку є бланкетною, і відсилає до інших нормативно-правових актів. При цьому вона встановлює можливість існування таких правил оподаткування, що не передбачають ведення обліку товарних запасів. Виходячи з того, що відповідач є фізичною особою підприємцем, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, необхідно встановити коло нормативно-правових актів, якими встановлюється обов'язок таких суб'єктів вести облік товарних запасів та порядок ведення такого обліку.
Так, нормативно-правовими актами, які встановлюють порядок ведення обліку доходів і витрат фізичними особами-підприємцями платниками єдиного податку є Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року, №727/98, постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат” від 26.09.2011 № 1269 та наказ Головної державної податкової інспекції України “Про затвердження Інструкції “Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю” від 21.04.1993 № 12. Нормами цих актів передбачено ведення книги обліку доходів та витрат.
Однак, дослідженням обов'язкових реквізитів та форми книги судом встановлено, що зазначення у них будь-яких первинних документів, на підставі яких можуть обліковуватись товарні запаси, не передбачено. Натомість, передбачене лише зазначення продукції в одиницях її виміру. Реалізація вищевказаних норм не вимагає від фізичних осіб - платників єдиного податку ведення обліку товарних запасів по місцю реалізації та/або зберігання товарів, а також не вимагає обов'язкової наявності первинних документів на придбаний підприємцем товар. Інших нормативно-правових актів, якими встановлено обов'язок фізичних осіб-підприємців, що є платниками єдиного податку, зберігати за місцем реалізації товарів первинні документи на них, немає. Виходячи з цього, посадовими особами ДПІ неправомірно застосовано до ФОП ОСОБА_2 фінансові санкції за порушення правил ведення обліку товарних запасів, оскільки таких правил для фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку чинним законодавством України не передбачено.
Щодо позиції представника позивача, з проводу того, що продавець товару зобов'язаний надати покупцю чек, накладну, які підтверджують походження товару, що свідчить про обов'язковість ведення обліку товарних запасів, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.15 ст.3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів". Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування. Отже, зазначена позиція позивача, не може свідчити про порушення ФОП ОСОБА_2 вимог законодавства з питань оподаткування.
Відповідно до ч. 1, ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оскільки зі сторони відповідача повідомлень про її правову позицію не надходило, суд розглядав справу за наявними матеріалами та поясненнями представника позивача. Під час розгляду справи, з точки зору суду, позивачем не надано достатньо доказів, що свідчать про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зі свого боку, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову лише частково.
Виходячи з встановлених обставин справи, рішення ДПІ про застосування фінансових санкцій від 05.10.2010 № 0015112307 є правомірним лише в частині стягнення фінансових санкцій у розмірі 340 грн.
Відповідно до ст. 25 Закону 265 суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій. Оскільки рішення про застосування фінансових санкцій прийняте ДПІ 05.10.2010, відповідач зобов'язана їх сплатити до 15.10.2010. Однак, всупереч цьому, станом на 08.04.2011 та на момент подачі позову заборгованість зі сплати фінансових санкцій відповідачем не погашена. Таким чином, частина суми фінансових санкцій у розмірі 340 грн., стягнена відповідно до рішення ДПІ від 05.10.2010 № 0015112307 повинна бути стягнута у судовому порядку. Натомість, позовна вимога щодо стягнення фінансових санкцій у розмірі 2111,80 грн., застосованих до відповідача за порушення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, суд -
постановив:
Позов Державної податкової інспекції у м. Херсоні до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових (штрафних) санкцій задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_2) до Державного бюджету України (код платежу 3021080900, р/р 31118104700002, Держказначейство у м. Херсоні, код ЗКПО 24104230, в установі банку УДК у Херсонській області, МФО 852010) фінансові санкції у розмірі 340 (триста сорок) грн. 00 коп. за порушення п.5 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року, №265/95-ВР.
У задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Херсоні до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в частині стягнення фінансових санкцій у розмірі 2111 (дві тисячі одинадцять) грн. 80 коп. за порушення п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року, №265/95-ВР відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 вересня 2011 р.
Суддя Анісімов О.В.
кат. 8.1.4