Справа № 2а/1570/6234/2011
07 вересня 2011 року о 17 год. 00 хв. м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Іллічівську до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 1202 грн. 67 коп., -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява державної податкової інспекції у м. Іллічівську до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по податку на додану вартість у сумі 1189 грн. 21 коп. та податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності у сумі 13 грн. 46 коп.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 183-2 КАС України судом 10.08.2011 року винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по справі, яку направлено відповідачу для надання заперечення по справі або заяви про визнання позову. Відповідно до вимог ч.3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 2453-VI від 07.07.2010 року, який набрав чинності 30.07.2010 року) позивачем надіслано відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів.
Зазначену ухвалу відповідачем було отримано 25.08.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з розпискою про отримання, яке наявне в матеріалах справи. На виконання вказаної ухвали відповідач не скористався своїм правом надання заперечень по справі, або заяви про визнання позову.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 183-2 КАС України справа повинна бути розглянута не пізніше трьох днів з дня закінчення десятиденного строку для надання заперечень по справі, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до положень ст.183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження. Суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.
Дослідивши матеріали справи в порядку скороченого провадження, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.
25.11.2008 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області зареєстрований фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за № 25540000000044756, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.8). Відповідача взято на облік як платника податків в ДПІ у м. Іллічівську 26.11.2008 року за № 754, що підтверджується довідкою від 26.11.2008 року № 1800 (а.с. 9).
На підставі поданих позивачем доказів, встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 1202 грн. 67 коп.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами ” № 2181-Ш від 21.12.2000 року (надалі-Закон), (який діяв на момент винесення рішення та виникнення заборгованості) відповідач є платником податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування ” (який діяв на момент винесення рішення та виникнення заборгованості) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону (який діяв на момент винесення рішення та виникнення заборгованості) податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону (який діяв на момент винесення рішення та виникнення заборгованості) податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно пункту 2.1. ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на момент винесення рішення та виникнення заборгованості) платником податку є: будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на момент винесення рішення та виникнення заборгованості) встановлено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів. Форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.
Згідно із пунктом 3.4 статті 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982 встановлено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою.
Відповідно з п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 від 21.12.2000р. (який діяв на момент винесення рішення та виникнення заборгованості) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Згідно пп. 7.7.1. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на момент винесення рішення та виникнення заборгованості) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Та відповідно пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на момент винесення рішення та виникнення заборгованості) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.
Так, судом встановлено, що 02.02.2010 року, за результатами перевірки своєчасності подання податкової звітності, старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування податків фізичних осіб Соколовою С.С. складено акт № 184/17-02/НОМЕР_1, яким встановлено порушення пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме встановлено, що відповідачем не було подано податкову звітність з податку на додану вартість за листопад, грудень - 2009 року.(а.с.15).
Відповідно до п. п. 17.1.1. п. 17. 1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-III (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
На підставі вказаного акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2010 року №0000031702/0, яким відповідачу нараховано суму податкового зобов'язання у розмірі 340 грн. 00 коп. (а.с. 18-зворотній бік). Вказане рішення було отримане відповідачем 05.03.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.
Також, судом встановлено, що 11.08.2010 року, за результатами перевірки своєчасності подання податкової звітності, головним державним податковим інспектором відділу адміністрування податків фізичних осіб Альохіною О.В. складено акт № 2547/17-02/НОМЕР_1, яким встановлено порушення пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме встановлено, що відповідачем несвоєчасно подано податкову звітність з податку на додану вартість за вересень, жовтень - 2009 року, січень, лютий, березень - 2010 року (а.с.16).
На підставі вказаного акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2010 року №0002351702/0, яким відповідачу нараховано суму податкового зобов'язання у розмірі 850 грн. 00 коп. (а.с. 17-зворотній бік). Вказане рішення було отримане відповідачем особисто, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.
Як вбачається з облікової картки платника за платежем - податок на додану вартість, станом на 31.12.2010 року відповідачу нараховано податку у розмірі 1190 грн. 00 коп., та у зв'язку з тим, що у відповідача рахувалась переплата у сумі 0 грн. 79 коп., тобто сума заборгованості становить 1189 грн. 21 коп. (а.с.25-26).
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податок з доходів фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
У відповідності до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.
Відповідно до ст.14 декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 року, з доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислюється, зокрема, податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.
Як зазначається позивачем у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 надана до ДПІ декларація про доходи за 2008 рік (а.с.23-24), в якій підприємець зазначив очікуваний доход на 2009 рік у розмірі 100 грн. 00 коп. Відповідно до ст. 14 Декрету КМ України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", ФОП ОСОБА_1 були нараховані авансові платежі по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 3 грн. 75 коп. за кожен квартал 2009 року та винесено податкове повідомлення № 0002961701/0 від 12.02.2009 року на суму 15 грн. 00 коп.(а.с.22-зворотній бік). Відповідно по перерахунку за 2 квартал 2009 року, ФОП ОСОБА_1 нараховано податку у сумі 13 грн. 05 коп., на підставі чого винесено податкове повідомлення № 0010241701/0 від 14.07.2009 року (а.с.21).
Відповідно до п. 18.7 ст. 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) сума податкових зобов'язань, донарахована податковим органом, підлягає сплаті до відповідного бюджету у строки, встановлені законом. Як встановлено судом, за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання підприємцю нараховано 0 грн. 38 коп. штрафної санкції.
Згідно облікової картки платника за платежем податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, ФОП ОСОБА_1 нараховано податку у сумі 28 грн. 43 коп. Крім того, відбулося нарахування пені у сумі 0 грн. 03 коп., та фактично відповідачем сплачено 15 грн. 00 коп. Отже, загальна сума заборгованості по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності позивача становить 13 грн. 46 коп. (а.с.30-31).
Судом встановлено, що 16.03.2010 року за № 1/274 відповідачу була направлена перша податкова вимога (а.с.32) та 14.05.2010 року за № 2/451 була складена друга податкова вимога (а.с. 33). Вказані податкові вимоги були направлені відповідачу та отримані останнім особисто, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, копії яких наявні в матеріалах справи.
29 червня 2010 року заступником начальника ДПІ м. Іллічівську прийнято рішення № 030/24-3170511238 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с. 34). Вказане рішення було направлено відповідачу та отримано останнім 09.07.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.34-зворотній бік).
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (який діяв на момент винесення рішення та виникнення заборгованості), активи платників податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду справи відповідач вищезазначену заборгованість у сумі 1202 грн. 67 коп. в добровільному порядку не оплатив, податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Іллічівську не оскаржував.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, оскільки відповідач не сплатив суми податкового боргу, суд вважає, що позов державної податкової інспекції у м. Іллічівську до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 1202 грн. 67 коп. підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 69-71, 86, 158-163, 167, 183-2, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Іллічівську до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 1202 грн. 67 коп. - задовольнити.
С Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) податковий борг по податку на додану вартість у сумі 1189 грн. 21 коп. (одна тисяча сто вісімдесят дев'ять гривень 21 копійка) на р/р 31117029700015, код платежу 14010100, відкритий на ім'я ВДК м. Іллічівська, банк УДК Одеської області, МФО 828011, код 23215045, та податковий борг з податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у сумі 13 грн. 46 коп. (тринадцять гривень 46 копійок) на р/р 33214801700015, код платежу 11011400, відкритий на ім'я ВДК м. Іллічівська, банк УДК Одеської області, МФО 828011, код 23215045.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя О.М.Соколенко