Підлягає публікації в ЄДРСР
"05" вересня 2011 р.Справа № 25/17-2729-2011
За позовом: Виробничого будівельного монтажного підприємства „Технологія-монтаж”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Форекстін”
про зобов'язання виконати умови мирової угоди, про стягнення 571 444,29 грн.
Суддя Малярчук І.А.
В судових засіданнях приймали участь представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1., довіреність №35 від 06.07.2011 р.
Від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні 05.09.2011 р. приймали участь представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1., довіреність №35 від 06.07.2011 р.
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: про зобов'язання ТОВ „Форекстін” виконати умови мирової угоди від 11.11.2010 р., затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2010р. по справі №26-4/46-09-1781; про стягнення з ТОВ „Форекстін” на користь ВБМП „Технологія-монтаж” 540 000 грн. заборгованості, 9369,29 грн. три проценти річних, 22 075 грн. індексу інфляції.
Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 10.08.2011 р. вх.№27540/2011.
Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з ТОВ „Форекстін” на користь ВБМП „Технологія-монтаж” 540 000 грн. заборгованості, 9369,29 грн. три відсотки річних, 22 075 грн. індекс інфляції.
Так, позовні вимоги позивача обґрунтовано тим, що 08.12.2010 р. у справі №26-4/46-09-1781 судом затверджено мирову угоду від 11.11.2010 р., укладену між ВБМП „Технологія-монтаж” та ТОВ „Форекстін”, якою сторони врегулювали правовідносини між собою за договором підряду в капітальному будівництві №37 від 12.10.2007 р. У п.5 зазначеної мирової угоди сторони погодили, що у разі невиконання ТОВ „Форекстін” умов мирової угоди щодо перерахування коштів у встановлені строки та в погодженому сторонами розмірі, ВБМП „Технологія-монтаж” залишає за собою право звернутись до суду з питань виконання договору підряду в капітальному будівництві №37 від 12.10.2007 р. Відповідачем на користь позивача частково було сплачено заборгованість за вищевказаною мировою угодою, у зв'язку з чим несплаченими залишились кошти в сумі 540 000 грн., тоді як згідно умов мирової угоди вся заборгованість мала бути сплачена до 11.12.2011 р. При цьому, позивач вказує, що ухвала господарського суду від 08.12.2010 р. №26-4/46-09-1781 про затвердження мирової угоди не може використовуватись як виконавчий документ, у зв'язку з відсутністю всіх необхідних ознак виконавчого документу згідно зі ст.18 Закону України „Про виконавче провадження”. Крім того, на суму несплаченої за мировою угодою заборгованості позивачем нараховано до стягнення з відповідача три проценти річних та індекс інфляції.
Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи представника сторони, суд встановив наступне:
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2010 р. у справі №26-4/46-09-1781 за позовом ВБМП „Технологія-монтаж” до ТОВ „Форекстін” про стягнення 1 321 845,45 грн., затверджено мирову угоду, укладену між ВБМП „Технологія-монтаж” та ТОВ „Форекстін” 11.11.2010 р., на наступних умовах:
„1.Умови примирення сторін стосуються лише прав і обов'язків сторін щодо предмета заявленого позивачем позову (справа №4/46-09-1781), і не поширюються на будь-які інші відносини сторін, а також на договори та угоди, які можуть бути укладеними сторонами в майбутньому.
2.Відповідач (ТОВ „Форекстін”) визнає заборгованість перед позивачем (ВБМП „Технологія-монтаж”) за виконані останнім на підставі договору підряду в капітальному будівництві №37 від 12.10.2007 р. роботи з будівництва дитячого розважального комплексу по вул. Затонського в м. Одесі 565 000 грн., погоджуючись з тим, що він зобов'язаний сплатити їх виконання.
3.Сторони цієї мирової угоди домовились, що погашення Відповідачем визначеної в п. 2 мирової угоди суми відбувається наступним чином:
- Суму в розмірі 565 000 (п'ятсот шістдесят п'ять тисяч) гривень 00 коп. Відповідач, протягом 2 (двох) робочих днів від дати затвердження судом Мирової угоди, сплачує Позивачу шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача.
4.Внаслідок підписання цієї мирової угоди Позивач відмовляється від стягнення в судовому порядку суми в розмірі 756845 (сімсот п'ятдесят шість тисяч вісімсот сорок п'ять) гривень 45 копійок, яка є різницею між сумою, заявленою Позивачем до стягнення з Відповідача в рамках справи №4/46-09-1781, і сумою, визначеною п. 2 мирової угоди, та відмовляється від судового переслідування Відповідача з питань виконання договору підряду в капітальному будівництві №37 від 12 жовтня 2007 року, включаючи питання стягнення з Відповідача за указаним договором будь-яких штрафних санкцій, збитків, інфляційних втрат, річних тощо.
5.У разі невиконання Відповідачем умов Мирової угоди щодо перерахування коштів у встановлені строки та в погодженому Сторонами розмірі, Позивач залишає за собою право звернутись до суду з питань виконання договору підряду в капітальному будівництві №37 від 12 жовтня 2007 року”.
Із виписки ПАТ „Ерсте Банк” по рахунку ВБМП „Технологія-монтаж” станом на 01.03.2011 -30.03.2011 р. вбачається, що ТОВ „Форекстін” 21.03.2011 р. було сплачено позивачу заборгованість в сумі 10 000 грн.
Згідно виписки Філії „Відділення ПАТ „Промінвестбанк в м. Одеса” по рахунку позивача за період з 01.03.2010 р. по 30.06.2011 р. ТОВ „Форекстін” 02.03.2011 р. сплатило ВБМП „Технологія-монтаж” 15 000 грн.
Таким чином, несплаченою залишилась заборгованість за мировою угодою в сумі 540 000 грн.
Згідно з п.7 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.
У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається (ч.2 ст.80 ГПК України).
Положеннями п.2 ч.1 ст.80 ГПК України передбачено, що є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Відповідно змісту поняття “судові рішення”, визначення якого подано у ч.1 статті 4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов…
Враховуючи викладене та те, що ухвалою суду від 08.12.2010 р. у справі №26-4/46-09-1781 між тими ж сторонами припинено провадженням, вирішено спір шляхом затвердження укладеної сторонами мирової угоди щодо суми заборгованості 540 000 грн., яку заявлено до стягнення у справі №25/17-2729-2011 та яка входила до предмету спору у справі №26-4/46-09-1781, то провадження у справі №25/17-2729-2011 в частині заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з ТОВ „Форекстін” 540 000 грн. підлягає припиненню на підставі п.2 ст.80 ГПК України.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 9369,29 грн. за період з 11.12.2010 р. по 06.07.2011 р. та 22 075 грн. індексу інфляції за період з 01.01.2011 р. по 01.06.2011 р.
У відповідності до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. №01-06/249 „Про Постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів” усталена судова практика визначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч.5 ст.11 ЦК України).
Отже, станом на 11.11.2010 р. існування основної заборгованості в сумі 540 000 грн. сторонами визнано, що підтверджено мировою угодою сторін від 11.11.2010 р. та ухвалою суду від 08.12.2010 р. про її затвердження, оплата якої мала відбутись за умовами мирової угоди протягом двох робочих днів від дня її затвердження, тобто, до 11.12.2010 р. Отже, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів проведених ТОВ „Форекстін” часткових оплат в сумі 25 000 грн., суд доходить висновку про існування у відповідача перед позивачем невиконаного грошового зобов'язання в сумі 540 000 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги ВБМП „Технологія-монтаж” про нарахування на суму невиконаного грошового зобов'язання три проценти річних та індексу інфляції мають в собі правове підгрунття.
Перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача три проценти річних та індексу інфляції, суд встановив, що вони є правильними, отже, відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим вимога про їх стягнення судом задовольняється.
Позивачем також заявлено позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача виконати умови мирової угоди від 11.11.2010 р., затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2010 р. по справі №26-4/46-09-1781.
Відповідно до п.3.9.6. Роз'яснення ВАСУ №02-5/289 від 18.09.97р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди: якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Положеннями ч.1 ст.17 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України „Про виконавче провадження” підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
За положеннями ч.1 ст.18 Закону України „Про виконавче провадження” у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Таким чином, відповідно до положень Закону України „Про виконавче провадження”, ГПК України, та з огляду на п.3.9.6. Роз'яснення ВАСУ №02-5/289 від 18.09.1997 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, суд доходить висновку, що ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та у разі її невиконання однією зі сторін, інша не позбавлена права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про її примусове виконання.
Наразі, позивач не надав суду доказів звернення до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання ухвали господарського суду від 08.12.2010 р. про затвердження мирової угоди та відмови державної виконавчої служби у відкритті виконавчого провадження з підстав невідповідності зазначеної ухвали вимогам Закону України „Про виконавче провадження”, які витребовувались судом ухвалами від 25.07.2011 р., від 15.08.2011 р.
При цьому, слід відмітити, що згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, на підставі доказів.
Правила щодо належності і допустимості доказів встановлені ст. 34 ГПК України, згідно ч. 2 якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як судом вище зазначалось, позивач не виконав вимоги ухвал суду від 25.07.2011 р., від 15.08.2011 р. та не надав витребувані судом документи, а саме: докази звернення до державної виконавчої служби відповідно до Закону України „Про виконавче провадження” стосовно виконання ухвали суду від 08.12.2010 р. №26-4/46-09-1781, які необхідні для вирішення судом спору по суті в частині позовної вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виконати умови мирової угоди, у зв'язку з чим за відсутності у справі документів, які підтверджують факт, на якому ґрунтується позовна вимога - неможливість примусового виконання ухвали суду від 08.12.2010 р. №26-4/46-09-1781, суд не взмозі встановити дійсні обставини справи та відповідно вбачає підстави для залишення без розгляду справи в цій частині заявлених позовних вимог.
Згідно п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Так, п.7 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94р. № 02-5/612 „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
З огляду на вищевикладене, в процесі розгляду даного спору мали місце умови, зазначені в п. 7 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94р. № 02-5/612 „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України”, так як документи витребувані ухвалами господарського суду від 25.07.2011 р., від 15.08.2011 р. дійсно були необхідні для вирішення спору по суті, про існування поважних причин які спричинили не подання позивачем витребуваних документів суду відомо не було, за умови, що позивач отримував дані процесуальні документи, про що свідчать заказні поштові повідомлення та його явка в судові засідання.
Водночас, слід відмітити, що позиція позивача щодо не подання до виконавчої служби ухвали від 08.12.2010 р. на виконання з підстав її невідповідності вимогам ст.18 Закону України „Про виконавче провадження” не заслуговує на увагу суду з огляду, як вже судом відмічалось вище, на відсутність з цього приводу відповідної постанови виконавчої служби та з врахуванням можливості звернення ВБМП „Технологія-монтаж” до господарського суду з відповідною заявою про виправлення зроблених в ухвалі описок та помилок в частині приведення даного процесуального документу у відповідність до приписів Закону України „Про виконавче провадження”.
Враховуючи викладене, суд залишає заявлений ВБМП „Технологія-монтаж” позов в частині зобов'язання ТОВ „Форекстін” виконати умови мирової угоди від 11.11.2010 р., затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2010р. по справі №26-4/46-09-1781, без розгляду.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
З огляду на вищевикладені обставини справи, з урахуванням положень чинного законодавства, суд, вважає позов, заявлений ВБМП „Технологія-монтаж” доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 9369,29 грн. та 22 075 грн. індексу інфляції. В частині позовних вимог про стягнення 540 000 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.2 ст.80 ГПК України. Суд залишає без розгляду позов ВБМП „Технологія-монтаж” в частині позовних вимог про зобов'язання виконати умови мирової угоди від 11.11.2010 р., затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2010р. по справі №26-4/46-09-1781, на підставі п.5 ст.81 ГПК України.
Згідно ст. 49 ГПК України витрати пов'язані зі сплатою позивачем державного мита та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
Неявка відповідача в судові засідання, в тому числі в судове засідання, призначене на 05.09.2011р., не є перешкодою для розгляду справи по суті, оскільки, як визначено Вищим господарським судом України у постанові від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260, суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал сторонам, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.
В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 05.09.2011р., тому навіть за умови повернення на адресу суду конвертів з ухвалами, які надсилались на адресу ТОВ „Форекстін”: 65016, м. Одеса, Фонтанська дорога,123, що зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.07.2011 р., суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись ст. ст. 44, 49, п.2 ст.80, п.5 ст.81, 82- 85 ГПК України суд, -
1.Задовольнити позов Виробничого будівельного монтажного підприємства „Технологія-монтаж” частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Форекстін” (65016, м.Одеса, Фонтанська дорога,123, код 33140246) на користь Виробничого будівельного монтажного підприємства „Технологія-монтаж” (65117, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного,12, кв.86, код 13902773) 9369 (дев'ять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 29коп. три проценти річних, 22 075 (двадцять дві тисячі сімдесят п'ять) грн. індекс інфляції, 314 (триста чотирнадцять) грн. 44 коп. державного мита, 12 (дванадцять) грн. 98коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Припинити провадження у справі в частині заявлених Виробничим будівельним монтажним підприємством „Технологія-монтаж” позовних вимог щодо стягнення 540 000грн.
4.Залишити без розгляду позов Виробничого будівельного монтажного підприємства „Технологія-монтаж” в частині позовних вимог щодо зобов'язання ТОВ „Форекстін” виконати умови мирової угоди від 11.11.2010 р., затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2010р. по справі №26-4/46-09-1781.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.
Суддя Малярчук І.А.
Повний текст рішення складено 05.09.2011р.