"06" вересня 2011 р.Справа № 5024/503/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.
суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.
При секретарі Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від прокуратури: не з'явився, повідомлений належним чином
від позивача: ОСОБА_1., за довіреністю; ОСОБА_2., за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_3., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Південенерго”
на рішення господарського суду Херсонської області від 20 травня 2011 року
у справі № 5024/503/2011
за участю прокуратури Херсонської області, м. Херсон, вул. Петренко, 33
за позовом Державного навчального закладу „Вище професійне училище № 2 м. Херсона”, м. Херсон, вул. Миколаївське шосе, буд. 52
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Південенерго”, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. П. Комуни, 6
про: стягнення 104120, 64 грн.,-
У березні 2011 року Державний навчальний заклад “Вище професійне училище №2 м.Херсона” звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Південенерго” про стягнення з 89399,70 грн. основного боргу, 3120,05 грн. -3% річних, 11600,89 грн. інфляційних втрат та судових витрат.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві від 28.04.2011 року.
20 травня 2011 року Заступником прокурора Херсонської області надано до матеріалів справи заяву №05/1-5039-11 від 19.05.2011 р. про вступ у розгляд справи; розгляд справи відбувався за участю прокурора.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 20 травня 2011 року по справі № 5024/503/2011 (суддя Людоговська В.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Південенерго” на користь Державного навчального закладу “Вище професійне училище №2 м.Херсона” 89399,70 грн. боргу, 1430,40 грн. збитків від інфляції, 646,62 грн. 3% річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 914,77 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 207,35 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Південенерго” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 20 травня 2011 року по справі № 5024/503/2011 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
На виконання вимог ухвали суду від 19.07.2011 року відповідачем було надано пояснення від 11.08.2011 року з додатковими документами, які були залучені до матеріалів справи.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми процесуального права.
Також представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 19.07.2011 року заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів з 30.08.2011 року, яке було задоволено судовою колегією та продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів до 14.09.2011 року.
12.08.2011 року до апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 19.07.2011 року надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та додаткові документи на виконання вимог ухвали суду від 19.07.2011 року, які були залучені до матеріалів спарви.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника прокуратури.
Від прокуратури, представники якої не з'явились у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких клопотань не надходило.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 01 вересня 2009 року, 30 вересня 2009 року та 20 жовтня 2009 року між Державним навчальним закладом “Вище професійне училище №2 м.Херсона” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Південенерго” укладені договори про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних закладів виробничого навчання та виробничої практики (надалі, відповідно, Договори №№1,2,3).
Договори підписані сторонами без зауважень, скріплені печаткою. Протягом дії Договорів в них не вносилися зміни та доповнення.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що вищевказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань відповідно до ст. 173 ГК України.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.
Згідно з пунктами 1.1. договорів підприємство зобов'язалося надати учням обладнані робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання та виробничої практики згідно з планами-графіками.
Відповідно до пунктів 1.2. договорів підприємство зобов'язалось розподілити наказами учнів на робочі місця або навчально-виробничі ділянки та призначити кваліфікованих працівників підприємства для безпосереднього керівництва виробничим навчанням та виробничою практикою.
За пунктами 1.5. договорів підприємство зобов'язалося забезпечити облік виконаних кожним учнем робіт та оплату їх праці відповідно до законодавства та на підставі державних будівельних норм України.
Позивачем надано до матеріалів справи Довідки про вартість виконаних учнями навчального закладу робіт на загальну суму 147132,16 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що формування довідок здійснював відповідач, що підтверджується його печаткою. А вказані довідки без дати та номеру, без визначення обсягів та вартості робіт, без посилання на номер договору хоча не відповідають типовій формі, однак Довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрати (№КБ-3), слід вважати належними доказами по даній справі.
Незважаючи на невідповідність довідок типовій формі відповідач перерахував позивачу 27.10.2009 року 20 000 грн., 07.01.2010 року ще 30 000 грн.
З метою отримати грошові кошти позивач направив відповідачу наступні рахунки: №223 від 02.10.2009 р. на суму 7313,28 грн.; №225 від 14.10.2009 р. на суму 37987,98 грн.; №248 від 11.11.2009 р. на суму 53640,00 грн.; №1 від 01.01.2010 р. на суму 48190,090 грн.
Судом встановлено, що 13 липня 2010 року відповідачем надіслано на адресу позивача графік погашення боргу (а.с.76), яким фактично відповідач визнав заборгованість навчальному закладу в сумі 89399,70 грн. і зобов'язався до 25 грудня 2010 року погасити борг в повному обсязі.
Судом також встановлено, що умовами договорів не передбачено порядок розрахунків між сторонами.
Але статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджується, що 02.06.2010 року (а.с.68), 24.06.2010 року (а.с.69), позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу, листом за №221/Х від 13 липня 2010 року він отримав від відповідача графік погашення боргу, який ним не виконувався (а.с.76).
30.09.2010 року позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу (а.с.77). Вищевказану вимогу про сплату боргу відповідач отримав 05.10.2010 року вх.№480, але залишив її без відповіді та реагування.
Сторонами 04.02.2010 року складений акт звірки взаєморахунків (а.с.65), відповідно до якого сальдо на користь ДНЗ „ВПУ №2 м.Херсона” складає 119 399,70 грн. Оригінал цього акту був досліджений судом 06.09.2011 року, на ньому є мокрі печатки сторін, підписи керівників.
В матеріалах справи є акт КРУ в Херсонській області від 29.7.2010 року ревізії фінансово-господарської діяльності в Державному навчальному закладі „Вище професійне училище №2 м.Херсона” за період з 01.06.2009 року по завершений період 2011 року, який був доданий позивачем до відзиву на апеляційну скаргу від 12.08.2011року.
Ревізією встановлено, що відповідно до укладених училищем договорів з ТОВ «Південенерго»від 01.09.2009 б/н, від 30.09.2009 б/н та від 20.10.2009 б/н про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних закладів виробничого навчання та виробничої практики, станом на 01.07.2011 року по бухгалтерському обліку та у фінансовій звітності училища рахується прострочена заборгованість за виконані роботи учнями під час проходження виробничої практики в сумі 89399,70 грн. Зазначена заборгованість по бухгалтерському обліку нарахована згідно довідок про вартість виконаних робіт, наданих ТОВ «Південенерго», та підтверджена сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2010 року в сумі 119399,70 грн.
Крім того, на вимогу апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги відповідачем, разом з поясненнями, надані копії приказів про зарахування до виробничої практики учнів ВПУ №2 м.Херсона”, відомості на зарплату учням, яким колегія суддів надала відповідну оцінку.
Позивачем надані апеляційному суду акти виконаних робіт, 2 розрахунки заборгованості відповідача, копія акту ревізії КРУ, яким також надана відповідна оцінка.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 89399,70 грн. боргу є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Невизнання боргу відповідачем колегія суддів розцінює як намагання увійти від матеріальної відповідальності.
Крім того, незважаючи на деякі недоліки у оформленні звітності, колегія суддів вважає, що таке рішення суду буде справедливим відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР та не впливають на вирішення даного спору по суті, оскільки всі наявні в справі докази в сукупності повністю підтверджують позицію позивача.
Задоволенню підлягають також вимоги щодо стягнення трьох відсотків у сумі 646,62 грн. за період з 13.10.2010р. по 08.01.2011р. та вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 1430,40 грн. за період з 13.10.2010 р. по 08.01.2011 р. Розрахунки перевірені судом
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позиції відповідача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається відповідач.
Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Південенерго”, Херсонська обл., м. Нова Каховка, на рішення господарського суду Херсонської області від 20 травня 2011 року по справі № 5024/503/2011 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 08 вересня 2011 року.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: А.І. Ярош
Суддя: О.О. Журавльов