"01" вересня 2011 р.Справа № 5024/995/2011
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Воронюка О.Л. Суддів: Єрмілова Г.А., Лашина В.В.
При секретарі: Хом'як О.С.
За участю представників сторін:
від відповідача - Шишенко Т.І., паспорт серія НОМЕР_1 від 08.08.2008р.
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 0104-08/1968 від 25.10.2010р.
Розглядається у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона”
на рішення господарського суду Херсонської області від 14.07.2011р.
у справі № 5024/995/2011
за позовом Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона”
до Житлово-будівельного кооперативу „Буран”
про спонукання до внесення змін до господарського договору
Відповідно до ст.ст. 44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами
Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.07.2011р. (суддя Л.І. Александрова) в задоволенні позову Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона” відмовлено.
Рішення мотивовано посиланнями на ст. 179 ГК України, відповідно до приписів якої, сторони не можуть відступати від змісту типового договору, а саме: Типового Договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. №630 (в редакції постанови КМУ від 03.09.2009 р. №933). Крім того зазначає, що Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення не передбачено обов'язку відповідача оплачувати послуги каналізації при потраплянні до каналізаційної мережі через зливоприймачі і колодязі відповідача стічних вод у періоди дощів та сніготанення.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Міське комунальне підприємство „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона”, оскільки вважає, що оскаржуване рішення необґрунтоване та безпідставне, прийняте без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзиву від Житлово-будівельного кооперативу „Буран” до Одеського апеляційного господарського суду не надходило.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість прийнятого господарським судом рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона” не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України у випадках, коли правовідносини не врегульовані Господарським кодексом України.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.11.2001р. між МКП „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона” та Житлово-будівельного кооперативу „Буран” укладений Договір на подачу холодної води і послуги каналізації № 8450 від (далі - Договір), відповідно умов якого позивач зобов'язався забезпечувати відповідачу подачу води на господарсько-питні і побутові потреби, а також приймання стічних вод протягом всього періоду дії Договору, а відповідач зобов'язався оплачувати вартість наданих позивачем послуг. (а.с. 12-15)
Відповідно до п. 2.1.1. Договору, сторонами погоджено, що позивач зобов'язаний забезпечити відповідачу безперебійну подачу питної води з режимом подачі, затвердженим місцевими органами влади згідно графіка і приймання стоків в кількості, що дорівнює водоспоживанню.
Згідно пункту 2.2.1. Договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату послуг, що надаються позивачем по діючим тарифам на підставі виписаних рахунків самостійно, не пізніше п'яти днів з дня вручення рахунку.
22.10.2010р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до Договору шляхом укладення Додаткової угоди №1, яка передбачає обов'язок відповідача оплачувати послуги каналізації при потраплянні до каналізаційної мережі через зливоприймачі і колодязі відповідача стічних вод у періоди дощів та сніготанення.
У відповідності до приписів ст. 179 Господарського Кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
У зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо укладення Додаткової угоди №1, так як відповідач Додаткову угоду №1 не підписав, позивач звернувся до суду з вимогою про спонукання ЖБК „Буран” внести зміни до договору про подачу холодної води та послуги каналізації № 8450 від 01.11.2001р. шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 01.10.2010р. з МКП „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона” у запропонованій позивачем редакції.
Згідно п. 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 ці правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).
Пунктом 8 вказаних Правил встановлено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Типовий Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. №630 (в редакції постанови КМУ від 03.09.2009 р. №933).
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано зазначено, що Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення не передбачено обов'язку відповідача оплачувати послуги каналізації при потраплянні до каналізаційної мережі через зливоприймачі і колодязі відповідача стічних вод у періоди дощів та сніготанення.
Виходячи з положень ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищезазначене судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно зазначено, що позивачем не доведено факт потрапляння стічних вод у періоди дощів та сніготанення до каналізаційної мережі через зливоприймачі і колодязі на території відповідача, не надано доказів надання додаткових послуг щодо водовідведення стічних вод у періоди дощів та сніготанення, які потрапляють до каналізаційної мережі через зливоприймачі і колодязі відповідача.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи фактично повторюють його позовну заяву, і не спростовують висновки місцевого суду, та не доводять невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Інші доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, судовою колегією не приймаються, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення господарського суду Херсонської області від 14.07.2011р. у справі № 5024/995/2011 не має.
Керуючись ст.ст. 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
Рішення господарського суду Херсонської області від 14.07.2011р. у справі № 5024/995/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона” без задоволення.
Головуючий суддя Воронюк О.Л.
Суддя Єрмілов Г.А.
Суддя Лашин В.В.
Повний текст постанови підписано 06.09.2011р.