"01" вересня 2011 р.Справа № 24-6/126-10-4099
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мацюри П.Ф.,
Суддів: Андрєєвої Е.І. Ліпчанської Н.В.,
(Склад судової колегії змінено на підставі розпорядження голови суду № 503 від 31.08.2011 року.)
при секретарі судового засідання Подуст Л.В.
Представники сторін:
Від позивача за первісним позовом - ОСОБА_1, довіреність б/н, дата видачі : 22.10.10; Товариства з обмеженою відповідальністю „Олімп екс Купе Інтернейшнл”;
Від відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2., довіреність № 10/318, дата видачі : 08.11.10; EMES Feedering SAM (Емес Фідерінг САМ) в особі Товариства з обмеженою відповідальністю „Морське консультативне агентство”;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу EMES Feedering SAM (Емес Фідерінг САМ) в особі Товариства з обмеженою відповідальністю „Морське консультативне агентство”
на рішення господарського суду Одеської області від 30.05.2011 року
у справі № 24-6/126-10-4099
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю „Олімп екс Купе Інтернейшнл”
до EMES Feedering SAM (Емес Фідерінг САМ) в особі Товариства з обмеженою відповідальністю „Морське консультативне агентство”
про стягнення 51548,90 грн.
та за зустрічним позовом: EMES Feedering SAM (Емес Фідерінг САМ) в особі Товариства з обмеженою відповідальністю „Морське консультативне агентство”
до Дочірнього підприємства „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГМБХ” (ФРН)
про стягнення 335450,75 Євро, що еквівалентно 3854329,12 грн.
У жовтні 2010 року Компанія; "Emes Feedering Sum" в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Морське консультативне агентство" звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГМБХ (далі - Дочірнє підприємство) про стягнення 335 450,75 євро, з залученням Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" як третьої особи на стороні відповідача.
У листопаді 2010 року ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" як третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, був поданий позов проти Компанії "Emes Feedering Sum" про стягнення 51 548, 90 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2010 р. у задоволенні позову Компанії "Emes Feedering Sum" до Дочірнього підприємства про стягнення 335 450, 75 євро було відмовлено повністю.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2010 р. позов ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" до Компанії "Emes Feedering Sum" про стягнення 51 548, 90 грн. було залишено без розгляду.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 р. Рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2010 р. було скасоване та
прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову,Компанії "Emes Feedering Sum" до Дочірнього підприємства про стягнення, 335450,75 євро було повторно відмовлено повністю.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 р. було також скасовано Ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2010 р., а справу за позовом ТОВ "Олімпекс, Купе Інтернейшнл" до Компанії "Emes Feedering Sum" про стягнення 51 548, 90 грн. - передано на розгляд Господарського суду Одеської області.
Компанією "Emes Feedering Sum" в. особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Морське консультативне агентство" був поданий зустрічний позов до ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" про стягнення 335450, 75 євро.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.05.2011 р. (далі - оскаржуване рішення) у задоволенні позову ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" до Компанії "Emes Feedering Sum", про стягнення.,51548,90 грн. та у задоволенні зустрічного позову Компанії "Emes Feedering Sum" до ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" про стягнення 335 450, 75 євро було відмовлено повністю.
Компанією "Emes Feedering Sum" (далі - позивач) була подана апеляційна скарга на оскаржуване рішення, в якій позивач просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову позивача до ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" (далі - відповідач) про стягнення 335 450, 75 євро та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов позивача до відповідача задовольнити повністю, а в решті залишити оскаржуване рішення без змін.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржуване рішення було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному рішенні висновки є такими, що не відповідають обставинам справи.
В апеляційній скарзі позивача містилось також клопотання про залучення до матеріалів справи нових доказів, на яких ґрунтуються вимоги позивача, що було задоволено колегією суддів, а вказані докази - залучені до матеріалів справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечує проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, та просить оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача містилось також клопотання про залучення до матеріалів справи нових доказів, на яких ґрунтуються вимоги відповідача, що було задоволено колегією суддів, а вказані докази - залучені до матеріалів справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2008 року до причалу № З контейнерного терміналу Одеського морського торговельного порту для виконання вантажних операцій лівим бортом було пришвартовано т/х "Renate Schulte", фрахтувальником якого є позивач, що підтверджується трьохсторонньою чартер-партією від 04.08.2008 р.
Вантажні операції виконувались відповідачем як стивідорною компанією за допомогою берегового портального крану (перевантажувача) "Liebher" інв. № 3403.
27.10.2008 р. о 9 год. 30 хв. після завершення вантажних операцій сталося зіткнення консолі портального крану, що пересувався на місце своє звичайної стоянки
у напрямку носової частини судна під управлінням кранівника - працівника відповідача (під час руху консоль портального крану була опущена) з піднятою стрілою суднового крану т/х "Renate Schulte", внаслідок чого обидва крани зазнали механічних пошкоджень.
Дані обставини не заперечувались при розгляді даної справи у господарському суді першої інстанції і повністю підтверджені в процесі перегляду справи в апеляційній інстанції.
Вказане зіткнення послугувало підставою для пред'явлення зустрічного позову позивача до відповідача про стягнення 335 450, 75 євро в якості збитків, спричинених позивачу в результаті зіткнення.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду врегульовано статтею 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За загальним правилом для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, наявність протиправної поведінки заподіювана шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою і завданою шкодою, наявність вини особи, що завдала шкоду.
Статті 1187, 1188 ЦК України встановлюють спеціальні правила відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки - діяльністю, пов'язаною з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
- шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
- за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
- за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
В даній справі шкоду було завдано в результаті зіткнення консолі берегового портального крану та стріли суднового крану, тобто, в результаті взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки.
Отже, в даному спорі відповідальність щодо відшкодування шкоди, завданої в результаті вказаного зіткнення, повинна покладатись на особу, внаслідок винного протиправного діяння якої сталося таке зіткнення.
Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, шляхом подання належних та допустимих доказів.
Таким чином, для покладення на відповідача, відповідальності з відшкодування шкоди, спричиненої в результаті вищевказаного зіткненні, позивачу необхідно було довести (за допомогою належних та допустимих доказів) факт вчинення з боку відповідача протиправного діяння, внаслідок якого було спричинене зіткнення, а також наявність вини відповідача у вищезазначеному зіткненні.
Втім, вказані факти доведені позивачем не були, натомість, матеріалами справи підтверджується зворотнє - відсутність вини відповідача у зіткненні.
Зокрема, до апеляційної скарги позивача були додані пояснювальні записки членів екіпажу т/х "Renate Schulte" -старшого помічника і ОСОБА_3 та вахтового матроса ОСОБА_4, на які позивач посилається як на докази, що обґрунтовують наявність вини відповідача у зіткненні.
Так, на думку позивача, вказані пояснювальні записки підтверджують наступні факти:
- що стріла суднового крану т/х "Renate Schulte" була піднята на виконання вимог адміністрації Одеського порту, ще до початку вантажних операцій (у зв'язку із чим працівнику відповідача, що керував перевантажувачем, повинно було бути відомо про те, що стріла суднового .крану знаходиться, у піднятому,стані;
- що зазвичай береговий портальний кран переміщується із піднятою консоллю (а не з опущеною, як це було під час зіткнення) для забезпечення безпеки операцій,щоб не створювати ризику зіткнення із судновими антенами, щоглами тощо;
- що вахтовий матрос ОСОБА_4, належним чином попередив оператора берегового крану та сигнальника відповідача, що в момент виконання вантажних операцій знаходився на борту т/х "Renate Schulte", про ризик зіткнення та необхідність підняти консоль берегового крану.
Втім, в результаті вивчення матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що вказані пояснювальні записки не є належними та допустимими доказами вищевказаних фактів, на яких наполягає позивач, у зв'язку із наступним.
По-перше, вказані пояснювальні записки були складені членами екіпажу т/х "Renate Schulte", яке було зафрахтоване позивачем на умовах тайм-чартеру. Відповідно до статті 210 КТМ України у разі фрахтування судна за тайм-чартером капітан та інші члени екіпажу підпорядковуються розпорядженням фрахтувальника щодо експлуатації судна. Тобто, члени екіпажу, якими були складені вказані пояснювальні записки, повністю підкоряються вказівкам самого позивача, у зв'язку із чим є упередженими та зацікавленими у результатах вирішення даного спору.
По-друге, зі змісту вказаних пояснювальних записок слідує, що вони були складені не безпосередньо після зіткнення, що відбулось 27.10.2008р., а зі сплином більше двох з половиною років після цього, а саме: пояснювальна записка старшого помічника ОСОБА_3 - 24.04.2011р., а пояснювальна записка вахтового матроса ОСОБА_4 - 12.05.2011р., що ставить під сумнів їх достовірність.
По-третє, той факт, що стріла суднового крану т/х "Renate Schulte" була піднята за вказівкою адміністрації Одеського порту ще до початку виконання вантажних операцій підтверджується виключно голослівними твердженнями вищезазначених членів екіпажу, викладеними у вказаних пояснювальних записках, що не можуть вважатися належними та допустимими доказами цього факту. Більше того, у пояснювальній записці докера-механізатора бригади № 702 відповідача від 08.08.2011 р. ОСОБА_5, який виконував роль сигнальника на т/х "Renate Schulte" під час здійснення вантажних операцій 27.10.2008 р., що міститься у матеріалах справи, зазначається зворотній факт - що до початку та в момент виконання вантажних операцій стріла суднового крану т/х "Renate Schulte" була опущена.
По-четверте, той факт, що зазвичай береговий портальний кран переміщується із піднятою стрілою для забезпечення безпеки операцій також підтверджується виключно твердженнями членів екіпажу т/х "Renate Schulte", що не є належними та допустимими доказами цього факту. Натомість, відповідно до пункту 4 Виробничої інструкції та інструкції з охорони праці машиніста причального перевантажувача "Liebherr" для крупновантажних контейнерів і флетів г/п 40 тн. № 58, затвердженої Наказом Директора ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл", та Керівництва з експлуатації контейнерного перевантажувача "Liebherr", копії яких містяться в матеріалах справи, на машиніста (оператора) берегового крану покладається обов'язок підняти консоль крану лише після того, як кран буде поставлений на місце, призначене для його стоянки, а під час руху берегового портального крану стріла крану може бути опущена.
По-п'яте, той факт, що вахтовий матрос ОСОБА_4 належним чином попередив оператора берегового крану та сигнальника відповідача, що в момент виконання вантажних операцій знаходився на борту т/х "Renate Schulte", про ризик зіткнення та необхідність підняти консоль берегового крану також підтверджується лише твердженнями членів екіпажу т/х "Renate Schulte". При цьому у пояснювальній записці ОСОБА_5 зазначається зворотнє, а саме, що ні в момент виконання вантажних операцій, ні після їх завершення жоден із членів екіпажу т/х "Renate Schulte" не повідомляв його про підняття стріли суднового крану чи про намір такого підняття, а також не попереджав про загрозу зіткнення. Більше того, як слідує зі змісту Інструкції з охорони праці докера-механізатора-сигнальника № 49, затвердженої Наказом Директора ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл", та Виробничої інструкції з охорони праці машиніста причального перевантажувача "Liebherr" для крупновантажних контейнерів і флетів г/п 40 тн. № 58, затвердженої Наказом Директора ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл", копії яких містяться в матеріалах справи, на сигнальника покладається обов'язок забезпечувати дотримання режиму безпеки виключно в процесі здійснення вантажних операцій (зокрема, безпосередньо при навантаженні вантажу на борт судна або вивантаженні вантажу з борту судна), а після закінчення вантажних операцій сигнальних дає команду оператору берегового крану про припинення роботи. На цьому зобов'язання сигнальника щодо забезпечення режиму безпеки в роботі берегового портального крану припиняються. Жодними нормативними технічними документами не передбачений обов'язок сигнальника приймати участь та забезпечувати дотримання режиму безпеки після завершення вантажних операцій (зокрема, протягом руху берегового крану на місце своєї стоянки).
Обґрунтовуючи наявність вини відповідача у зіткненні, позивач також посилається на висновки сюрвейєрів, зокрема, на сюрвейєрський звіт компанії "Kalibbassieris Marine Consultants Со. Ltd" № 408165 від 03.11.2008 р. та на електронне повідомлення сюрвейєра компанії "DPS Marinex" від 28.10.2008 р., копії яких містяться в матеріалах справи.
Втім, в результаті вивчення матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що вказані сюрвейєрські висновки не є належними та допустимими доказами вини відповідача у зіткненні у зв'язку із наступним.
По-перше, сюрвейєрські компанії не є особами, компетентними у визначенні вини тої чи іншої особи у відповідному інциденті. Натомість, до функцій сюрвейєрів, зазвичай, відноситься виключно участь у проведенні огляду місця події, фіксування об'єктивних фактів події (без висловлення свого висновку стосовно причин, вини тощо), а, в окремих випадках, - у вартісній оцінці розміру шкоди.
По-друге, як слідує зі змісту цих сюрвейєрських висновків, ці висновки (стосовно вини відповідача у зіткненні) ґрунтуються виключно на твердженнях та заявах судновланиска та членів екіпажу т/х "Renate Schulte", тобто осіб, упереджених та зацікавлених у вирішенні даного спору.
Натомість, матеріалами справи спростовується наявність вини відповідача у зіткненні, адже як сигнальник відповідача, що знаходився на борту т/х "Renate Schulte" та забезпечував безпеку проведення саме вантажних операцій, так і оператор берегового портального крану в процесі, здійснення вантажних операцій та після їх завершення, рухаючись на місце стоянки портального крану із опущеною консоллю перевантажувача, діяли у повній відповідності із встановленими технічними вимогами до експлуатації крану, закріпленими у вищезазначеній технічній документації.
Таким чином, позивач в порушення вимог, закріплених у статтях 33, 34 ГПК України, не довів за допомогою належних та допустимих доказів той факт, що зіткнення сталося внаслідок протиправного винного діяння відповідача, у зв'язку із чим правові підстави для притягнення відповідача до відповідальності за вказане зіткнення, зокрема, для стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування збитків, спричинених таким зіткненням відсутні.
Крім того, позивачем також не був належним чином доведений та обґрунтований розмір збитків, заявлених до відшкодування.
Зокрема, відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Позивачем було заявлено до відшкодування з боку відповідача збитки на суму 335 450,75 євро.
В якості єдиного доказу на підтвердження вказаного розміру збитків позивачем було надано до матеріалів справи копії рахунків № REN/094/2009 та № REN /096/2009, виставлені суднохідною конторою "Schiffahrtskontor" GmbH & Со. KG".
Втім, колегія суддів вважає, що зазначені рахунки, жодним чином не підтверджують обґрунтованість та розумність заявленої до відшкодування суми, а також правовий зв'язок та співмірність цієї суми із фактичним пошкодженням стріли суднового крану т/х "Renate Schulte" та реальною вартістю її ремонту.
Натомість, жодних інших доказів на підтвердження реальної вартості ремонту т/х "Renate Schulte" після зіткнення (зокрема, сюрвейєрські звіти, підрядні кошториси, накладні, акти виконаних робіт тощо), позивачем надані не були.
Більше того, в матеріалах справи є документи, в яких зазначається зовсім інший розмір шкоди, завданої стрілі суднового крану в результаті зіткнення, зокрема:
- сюрвейєрський звіт компанії "Kalimbassiers Marine Consultants Co. Ltd." (залучений до матеріалів справи самим позивачем), в якому міститься попередній висновок про те, що приблизна вартість ремонту стріли суднового крану т/х "Renate Schulte" складатиме 140 000 євро (за. висновком цього сюрвейєра, остаточну суму ремонту можна було визначити виключно в результаті демонтажу стріли);
- ремонтна відомість від 27.10.2008 р., складена сюрвейєрською компанією "Sigo Marine", відповідно до якої розмір витрат на ремонт стріли суднового крану т/x "Renate Schulte" в результаті зіткнення був оцінений у 56 390 євро.
Позивачем також не були надані жодні докази того, що позивачем були реально понесені витрати на оплату ремонту стріли суднового крану т/х "Renate Schulte" у розмірі 335450,75 євро, адже самі по собі рахунки № REN/094/2009 та № REN /096/2009 не є доказом їх реальної оплати.
Враховуючи вищевикладене колегія cуддів вважає, що Господарський суд Одеської області прийняв правильне по суті рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову позивача до відповідача про стягнення 335 450, 75 євро.
Керуючись статтями 99, 101-105, 106 ГПК України, колегія суддів -,
Апеляційну скаргу Компанії Feedering SAM»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 30.05.2011 р. у справі № 24-6/126-10-4099 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.
Головуючий суддя П.Ф. Мацюра
Суддя Е.І. Андрєєва
Суддя Н.В. Ліпчанська