08 серпня 2011 року Справа № 2а/2370/3795/2011
08.08.11
15 год. 50 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Тимошенко В.П.
при секретарі судового засідання -Кулику О.П.,
за участю представника позивача -ОСОБА_1 -за довіреністю,
представників відповідача -ОСОБА_2, ОСОБА_3 -за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніське звірогосподарство»до виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про часткове скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
16 травня 2011 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Золотоніське звірогосподарство»(далі -позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач) про часткове скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
У своєму позові ТОВ «Золотоніське звірогосподарство»просило частково скасувати рішення виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 377 від 06.04.2011 в частині стягнення із позивача неприйнятих до зарахування коштів у сумі 10775 грн. 67 коп. та штрафних санкцій у розмірі 5387 грн. 83 коп., та зобов'язати відповідача прийняти до зарахування кошти у сумі 10775 грн. 67 коп. на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_4
Обґрунтування позовних вимог полягає в наступному. За наслідками планової перевірки відповідачем виявлені порушення п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18.01.2001 № 2240 -111 ( далі -закон 2240), а саме: допомога по тимчасовій непрацездатності надана особі, що має захворювання пов'язане із нещасним випадком на виробництві.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі оскільки вважав, що нещасний випадок стався не на виробництві, оскільки особа, якій виплачувалися підприємством кошти, була відсторонена від роботи наказом керівника, випадок стався у вихідний день, особа не перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували у задоволенні позовних вимог, оскільки вважають, що випадок стався саме на виробництві із використанням службового автомобіля в стані алкогольного сп'яніння.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
Відповідно до ст. 9 закону 2240 Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір та акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг і забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 27 закону 2240 страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам відповідний вид матеріального забезпечення відповідно до цього закону. А згідно п. 3 ч. 2 ст. 28 закону 2240, органи Фонду зобов'язані здійснювати контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхувальником страхових внесків, а також обґрунтованістю проведених ним витрат страхових коштів. Контроль за правильністю використання коштів Фонду здійснюється шляхом проведення перевірок страхувальників.
Судом встановлено, що плановою перевіркою проведеною працівниками контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції ТОВ «Золотоніське звірогосподарство»виявлено, що позивачем за рахунок коштів Фонду виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, чим порушено пункт 1 ч. 1 ст. 35 закону 2240.
На підставі акту перевірки № 191 від 31.03.2011, відповідно до ст. 30 закону 2240, відповідачем відносно ТОВ «Золотоніське звірогосподарство»винесено рішення про застосування фінансових та штрафних санкцій №377 від 06.04.2011р., згідно якого із позивача підлягають стягненню не прийняті до зарахування витрати у розмірі 10940 грн. 67 коп. та штраф за порушення порядку витрачання коштів Фонду в розмірі 5470 грн. 00 коп. (50% від суми, не прийнятої до зарахування), штраф за несвоєчасну сплату страхових внесків в розмірі 613 грн. 00 коп. та пеня в розмірі 11 грн. 00коп. Загальна сума склала 17034 грн. 67 коп.
Позивач просить скасувати вищевказане рішення в частині неприйнятих до заліку витрат на виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_4 у сумі 10775 грн. 67 коп. та штрафних санкцій у розмірі 5387 грн. 83 коп.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 35 закону 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати в разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Позивачем проведено витрати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок травми пов'язаної з нещасним випадком на виробництві ОСОБА_4 за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Твердження позивача про те, що травма отримана ОСОБА_4 не пов'язана з нещасним випадком на виробництві спростовується наступним.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 працював у позивача старшим контролером. Відповідно до наказу № 17/1 від 29.02.2008 р. за ним був закріплений службовий автомобіль ВАЗ 21214 № НОМЕР_3 для виробничої необхідності: проїзду на роботу та з роботи, проїзду між об'єктами підприємства, перевірки роботи контролерів тощо. Перевірка роботи контролерів здійснювалася старшим контролером ОСОБА_4 протягом доби, як в робочі дні так і у вихідні та у святкові дні, оскільки охорона об'єктів товариства здійснюється цілодобово контролерами, що працюють вахтовими методам по 15 діб у місяць.
Відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 08.05.2010р. форми Н-5 від 21.05.2010 р. та пояснень старшого контролера ОСОБА_4, він 08.05.2010 р. здійснював перевірку роботи контролерів на об'єктах господарства на службовому автомобілі ВАЗ 21214 № НОМЕР_3. Близько 08 год. 08.05.2010р. ОСОБА_4 під'їхав до гаража підприємства, здійснив обхід території і дав усне розпорядження ОСОБА_5 залишити робоче місце та їхати разом з ним, не пояснюючи причину. Як з'ясувалося пізніше, ОСОБА_4, отримавши інформацію від власника підприємства ОСОБА_6 про розкрадання майна охороною площадки 2-3, здійснив перевірку даного об'єкта. Під час руху по автомобільній дорозі Золотоноша - Вільхи - Кедина Гора, із сторони Коробівка Золотоніського району, в напрямку села Кедина Гора, що проходить через ліс, на відстані 1000 м. до села Кедина Гора, на заокругленні дороги в праву сторону по напрямку руху автомобіля автомобіль ВАЗ 21214 державний номер № НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4, з'їхав на ліве узбіччя, де автомобіль понесло юзом, з'їхав у кювет, скоїв наїзд на два дерева, де і перекинувся. В результаті чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали травми.
Відповідно до п. 14 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджених постановою КМУ від 25.08.2004 р. № 1112, визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні.
Таким чином, даний нещасний випадок повинен бути визнаний таким, що стався на виробництві, а відповідно кошти на виплату допомоги по листкам непрацездатності №810695, 874296, 875310, 875310 та 729520 ОСОБА_4 повинен відшкодувати відповідний робочий орган Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.99р. № 1105 (далі - Закон №1105) створено Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який здійснює державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Статтею 21 Закону №1105 передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України здійснює відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 закону 2240, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я за погодженням з Фондом.
Такий порядок встановлений низкою нормативно-правових актів. Зокрема, Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455 (далі - Інструкція №455), Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 листопада 2004 р. № 532/274/136-ос/1406 (далі - Інструкція № 532) та Положенням про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 9 квітня 2008 року № 189 (далі - Положення №189).
Відповідно до п. 1 Інструкції № 532 листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення застрахованої особи від роботи у зв'язку з непрацездатністю та надання матеріального забезпеченням в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Лицьовий бік бланка заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою. У графі «Причина непрацездатності»слід обов'язково підкреслити відповідну причину звільнення від роботи, (п. 3.3. Інструкції №532).
Згідно п. 5.1.6. Положення №189, у разі звернення хворого з приводу нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві без направлення підприємства в медичній карті амбулаторного (стаціонарного) хворого лікар вказує дату та час звернення хворого; дату, час, місце та обставини травми; вид травми (виробнича чи побутова) зі слів хворого, які надалі не можуть виправлятись або змінюватись, детальний опис характеру враження та оформлює відповідну документацію (згідно з Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. N 1112, та Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001р. N 270).
ОСОБА_4 були видані листки непрацездатності №810695, 874296, 875310, 875310 та 729520, в яких вказана причина непрацездатності: «нещасний випадок на виробництві та його наслідки». Такі записи були внесені зі слів хворого, як того вимагають приписи п. 5.1.6. Положення №189. Таким чином ОСОБА_4 сам підтверджує, що на момент настання нещасного випадку він виконував посадові обов'язки, а отже отримана ним травма пов'язана з нещасним випадком на виробництві.
Зважаючи на вищевикладене, листки непрацездатності №810695, 874296, 875310, 875310 та 729520 підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Тому позивачем безпідставно віднесено витрати на виплату допомоги ОСОБА_4 за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст. 36 закону 2240, яка визначає підстави для відмови у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві. Пунктом 5 ч. 1 ст. 36 закону 2240 передбачено, що допомога не надається у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталася внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням. При цьому позивач зазначає, що в акті перевірки не вказано про порушення цієї норми закону 2240.
Слід зазначити, що у позивача витрати на виплату допомоги ОСОБА_4 не прийнято відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 закону 2240, як такі, що пов'язані з травмою виробничого характеру. У разі, якби у ОСОБА_4 була травма невиробничого характеру, то допомога по тимчасовій непрацездатності йому не повинна була надаватись, оскільки тимчасова непрацездатність пов'язана з травмою, що сталася внаслідок алкогольного сп'яніння.
Факт перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння, підтверджується наступними документами: Акт від 08.05.2010р. про перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння ( а.с. 111); наказ №201 від 08.05.2010р. про відсторонення ОСОБА_4 від виконання обов'язків (а.с.112); пояснювальні записки працівників: заступника директора СТОВ «Племзавод «Коробівський»ОСОБА_8, інженера з охорони праці ОСОБА_9 та протокол опитування начальника транспортної дільниці ОСОБА_10 про перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння; Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 08.05.2010р. (форма Н-5) від 21.09.2010р., де вказані обставини нещасного випадку, що стався з ОСОБА_4, який перебував в стані алкогольного сп'яніння (а.с. 86).
Позивач стверджує, що факт знаходження ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння клінічно не підтвердився. Натомість, ОСОБА_11 звернувся до лікувального закладу лише 09 травня 2010р. о 06 год. 35хв., тобто через 18 годин, після того як стався нещасний випадок, а цього часу достатньо для повної ліквідації ознак гострої алкогольної інтоксикації.
Слід зазначити, що законодавством не визначено конкретного документу, який може підтверджувати перебування особи в стані алкогольного сп'яніння. Перебування в такому стані може підтверджуватись будь-яким документом, де містяться такі відомості. А тому комісія по соціальному страхуванню підприємства, де працює ОСОБА_4, за результатами розслідування нещасного випадку на виробництві на підставі вищевказаних документів про стан алкогольного сп'яніння, повинна була б прийняти рішення про відмову у призначенні матеріального забезпечення ОСОБА_4
Твердження позивача про те, що кошти у розмірі 10775 грн. 67 коп. Фондом позивачу не відшкодовувались, а тому ним не порушено порядок використання коштів Фонду, як наслідок до позивача безпідставно застосовані штрафні санкції, передбачені ст. 30 закону 2240. Така думка позивача є надуманою виходячи з аналізу наступних норм.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 закону 2240 страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.
Статтею 27 закону 2240 та п. 6.7 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженої постановою правління ФСС ТВП 26.06.2001р. №16, передбачено, що страхувальники здійснюють витрати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах та інші види допомог в рахунок коштів Фонду з відповідним врахуванням проведених витрат при сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Допомога по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах застрахованим особам виплачується у найближчий після призначення допомоги в строк, встановлений для виплати заробітної плати.
Слід зауважити, що позивачем зазначені витрати були відображені в звітах Ф4-ФСС з ТВП за 1 півріччя та 9 місяців 2010 року та враховані при сплаті страхових внесків, в зв'язку з чим і виникла заборгованість Фонду перед позивачем.
Виходячи з вищевикладеного факт відображення витрат на виплату допомоги застрахованим особам в звітах по коштах Фонду та врахування таких витрат при проведенні розрахунків по сплаті страхових внесків до Фонду, свідчить про фактичне використання цих коштів позивачем.
Крім того посилання позивача на Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджений постановою правління ФСС з ТВП від 22.12.2010р. №26 є безпідставним, оскільки зазначена постанова набрала чинності лише з 04.02.2011 та поширюється на страхові випадки, що сталися після 01.01.2011, а в даному випадку страховий випадок стався в травні 2010 року.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного рішення покладено на відповідача.
Таким чином суд на підставі вищевикладеного приходить до висновку, що відповідачем при проведенні перевірки та винесенні рішення щодо ТОВ «Золотоніське звірогосподарство»дотримано всіх положень закону 2240 та інших нормативно-правових актів, а тому оскаржуване рішення №377 від 06.04.2011р. є законним і правомірним, а позовні вимоги позивача про часткове скасування рішення та зобов'язання вчинити дії не підлягають задоволенню
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніське звірогосподарство»відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.П. Тимошенко