26 липня 2011 року Справа № 2а/2370/4876/2011
26.07.11
17 год.05 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Паламар П.Г.,
суддів - Гаращенка В.В., Мишенка В.В.
при секретарі - Руденко Ю.В.
за участю прокурора Максимової В.В. -за посвідченням, представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 -за довіреностями, представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 -за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
До суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»(далі -позивач) з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000302301 та № 0000312301 від 26.04.2011 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наведені відповідачем в акті № 57/23-017/32580463 від 07.04.2011 року про результати документальноїпозапланової виїзної перевірки ТОВ «Катеринопільський елеватор»з питання правомірності формування податкового кредиту по правовідносинах з контрагентами, в ході перевірок яких встановлено нікчемні правочини за період з 01.07.2009 року по 31.10.2010 року висновки не відповідають вимогам законодавства, а тому спірні податкові повідомлення-рішення за № 0000302301 від 26.04.2011 року про зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 4042265 грн. та № 0000312301 від 26.04.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 37230 грн., з яких 29786 грн. основного платежу та 7447 грн. штрафних санкцій підлягають скасуванню.
Позивач вважає, що висновки відповідача про укладення угод між позивачем та ПП «Топ Транс Сервіс», ТОВ «Агровест УК», ТОВ «Інвест ЛТД», ПП «Альбатрос -Південь», ФОП ОСОБА_5, які не спричиняли реального настання правових наслідків, а тому викладені у них правочини є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок ґрунтуються на припущеннях про відсутність господарської діяльності з контрагентами.
Позивач зазначає, що такі висновки спростовуються належним чином укладеними договорами поставки, накладними на поставку товару, товаротранспортними накладними, що підтверджують факт постачання товару та платіжними дорученнями про перерахування коштів за поставлений товар, у тому числі і сплату податку на додану вартість, що свідчить про реальність угод на поставку товару.
Крім того, отримання товару від контрагентів підтверджується документами про рух товаро -матеріальних цінностей на підприємстві.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити повністю.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в їх задоволенні повністю, надавши суду письмові заперечення, зазначивши, що актом перевірки № 57/23-017/32580463 від 07.04.2011 року встановлено порушення п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон України № 168/97-ВР) в результаті чого занижено суми податку на додану вартість до сплати на загальну суму 29786 грн. та завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника на загальну суму 4042265 грн., тобто завищено податковий кредит в податкових деклараціях за період з 01.07.2009 року по 31.10.2010 року на загальну суму 4072051 грн.
Відповідач зазначає, що договори купівлі продажу між позивачем та контрагентами укладались в усній формі, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, відповідно до якого правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Також відповідач зазначає, що при проведенні перевірки позивача використані результати перевірок: ПП «Топ Транс Сервіс»викладені в акті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 1480/23-600/35834902 від 14.09.2010 року, ТОВ «Агровест УК»викладені в акті Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області щодо взаємовідносин з ТОВ «Оптдевайс», викладені в акті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва невиїзної документальної перевірки ТОВ «Інвест ЛТД»за період 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, викладені в акті ДПІ у м. Іллічівську Одеської області від 23.12.2010 року № 3872/23-0302/01/36635620 невиїзної документальної перевірки ПП «Альбатрос - Південь»за період 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, викладені в акті ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області від 31.08.2010 року № 120/17-009/2876217964 планової документальної перевірки ФОП ОСОБА_5 за період з 01.01.2007 року по 31.012.2009 року.
За результатами вказаних перевірок встановлено порушення зазначеними суб'єктами господарювання вимог ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, 207, 208 Господарського кодексу України, а тому відповідач вважає, що позивачем необґрунтовано включено суми ПДВ від даних операцій з ПП «Топ Транс Сервіс», ТОВ «Агровест УК», ТОВ «Інвест ЛТД», ПП «Альбатрос -Південь», ФОП ОСОБА_5 до складу податкового кредиту на загальну суму 4072051 грн.
Прокурор просив суд відмовити у задоволенні позову повністю з мотивів, викладених у запереченні відповідачем.
Заслухавши думку прокурора, пояснення представників позивача та відповідача, а також вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор», зареєстроване рішенням Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області від 30.06.2004 року № 129, ідентифікаційний код 32580463, а також взяте на облік Катеринопільським відділенням Звенигородської ОДПІ як платник податків з 12.07.2004 року.
У порядку визначеному ст. 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон України № 168/97-ВР) відповідач 27.08.2004 року отримав свідоцтво платника податку на додану вартість за № 32392796.
З 03.03.2011 по 31.03.2011 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питання правомірності формування податкового кредиту по правовідносинах з контрагентами, в ході перевірок яких встановлено нікчемні правочини за період з 01.07.2009 по 31.10.2010, за результатами якої складено акт № 57/23-017/32580463 від 07.04.2011 року (далі - акт).
Відповідно до акта перевірки від 07.04.2011 року № 57/23-017/32580463 встановлено порушення позивачем п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР в результаті чого:
- занижено суми ПДВ до сплати на загальну суму 693290 грн., у тому числі за липень 2009 року на суму 35119 грн., за грудень 2009 року на суму 628385 грн., за січень 2010 року на суму 29786 грн.;
- завищено суми ПДВ , що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 3378779 грн., у тому числі за вересень 2009 року на суму 221250 грн., жовтень 2009 року на суму 103251 грн., листопад 2009 року на суму 327505 грн., березень 2010 року на суму 279681 грн., квітень 2010 року на суму 323587 грн., жовтень 2010 року на суму 1061985 грн., листопад 2010 року на суму 1061520 грн.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 07.04.2011 року, позивач надав відповідачу письмове заперечення від 13.04.2011 року № 634 на акт документальної позапланової виїзної перевірки, в якому просив переглянути викладені у акті висновки та повідомити про результати його розгляду.
Про результати розгляду заперечень до акта позапланової перевірки відповідач направив позивачу відповіді від 20.04.2011 року № 2317/23-033 та від 26.04.2011 року № 2430/23-033, відповідно до яких у акті перевірки виявлено методологічні та арифметичні помилки, а тому внесено зміни у висновок акту та викладено в такій редакції -перевіркою встановлено порушення ТОВ «Катеринопільський елеватор»п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР в результаті чого:
- занижено суми ПДВ до сплати на загальну суму 29786 грн., у тому числі за січень 2010 року на суму 29786 грн.;
- завищено суми ПДВ , що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 4042265 грн., у тому числі за липень 2009 року на суму 35119 грн.,вересень 2009 року на суму 221250 грн., жовтень 2009 року на суму 103251 грн., листопад 2009 року на суму 327505 грн., грудень 2009 року на суму 628385 грн., березень 2010 року на суму 279681 грн., квітень 2010 року на суму 323569 грн., жовтень 2010 року на суму 1061985 грн., листопад 2010 року на суму 1061520 грн.
За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення № 0000302301 від 26.04.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування(у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 4042265 грн. У зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на час перевірки ТОВ «Катеринопільський елеватор»відшкодовано в розмірі 362624 грн., позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 362624 грн. та штрафні фінансові санкції у розмірі 90656 грн. відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України та № 0000312301 від 26.04.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість в сумі 37233 грн., з яких 29786 грн. за основним платежем та 7447 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд не погоджується з висновками відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВРвстановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Судом встановлено, що позивачем укладено угоди в усній формі з ПП «Топ Транс Сервіс»(код ЄДРПОУ 35834902), ТОВ «Агровест УК» (код ЄДРПОУ 35782745), ТОВ «Інвест ЛТД»(код ЄДРПОУ 36700935), ПП «Альбатрос -Південь»(код ЄДРПОУ 36635620), ФОП ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер 2876217964) на поставку зернових культур. На час видачі податкових накладних (постачальники, продавці) перебували на обліку як платники ПДВ, а тому саме дані контрагенти зобов'язувалися відобразити у своїй податковій звітності зобов'язання з податку на додану вартість по спірних господарських операціях.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за відповідні звітні податкові періоди.
У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Пункт 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином підставою для нарахування сум податкового кредиту, у звязку з придбанням товарів (послуг), є податкова накладна.
Позивачем суду надано належним чином завірені копії податкових, видаткових накладних, виписаних позивачу ПП «Топ Транс Сервіс», ТОВ «Агровест УК», ТОВ «Інвест ЛТД», ПП «Альбатрос -Південь», ФОП ОСОБА_5 та копії реєстрів документів, проведених по системі «Клієнт -Банк»щодо розрахунків позивача за отримані товари від вказаних контрагентів, які досліджені в судовому засіданні.
Відповідач стверджує, що встановлення обставин, які викладені в акті про результати планової виїзної перевірки приватного підприємства «Топ Транс Сервіс», код ЄДРПОУ 35834902, з питань дотримання вимог податкового законодавства з 25.03.2008 року по 31.03.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 25.03.2008 року по 31.03.2010 року від 14.09.2010 року № 1480/23-600/35834902, в акті документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агровест УК», код ЄДРПОУ 35782745, з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року, податку на додану вартість за період з 01.05.2010 року по 30.11.2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Опдевайс», в акті документальної невиїзної перевірки «Інвест ЛТД», код ЄДРПОУ 36700935, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року від 21.01.2011 року № 69/23-300/36700935, в акті документальної невиїзної перевірки ПП «Альбатрос -Південь», код ЄДРПОУ 36635620, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року від 23.12.2010 року №3872/23-0302/01/36635620, в акті планової документальної перевірки СПД -фізичної особи ОСОБА_5, ідентифікаційний номер 2876217964, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року від 31.08.2010 року № 120/17-009/2876217964 дає підстави для визнання суми податку на додану вартість, віднесеної позивачем до дозволеного податкового кредиту по визначеним нікчемним правочинам , як неправомірної.
Суд зазначає, що жоден нормативний акт не містить вказівок про залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.
Крім того, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Суду не надано доказів про визнання недійсними господарських зобов'язань між позивачем та ПП «Топ Транс Сервіс», ТОВ «Агровест УК», ТОВ «Інвест ЛТД», ПП «Альбатрос -Південь», ФОП ОСОБА_5 недійсними повністю або в частині.
Відповідно до пунктів 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частинами 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Відповідачем не надано доказів, які б доводили що вчинені позивачем правочини суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Позивачем надано суду копії податкових, видаткових, товаро - транспортних накладних, які підтверджують поставку товарів позивачу.
Факт доставки, транспортування с/г продукції ФОП ОСОБА_5 до позивача оформлявся простими накладними, які не є товарно-транспортними накладними встановленого зразка, а тому відповідач вважає, що докази фактичного відвантаження продукції від продавця покупцю відсутні. Крім того, відповідач зробив такий висновок на підставі пояснення ФОП ОСОБА_5 про те, що вона не вела будь якої господарської діяльності, не виписувала податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, не отримувала та не перераховувала кошти.
У той же час, відповідно до акта планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року від 31.08.2010 року № 120/17-009/2876217964 ФОП ОСОБА_5 перебувала у господарських відносинах з 29 контрагентами покупцями, у тому числі і з ТОВ «Катеринопільський елеватор»та задекларувала податкові зобов'язання на загальну суму 9210067 грн.
Надані суду копії реєстрів документів проведених по системі «Клієнт -Банк»підтверджують оплату позивачем отриманих від контрагентів товарів, у тому числі і від ФОП ОСОБА_5 Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ФОП ОСОБА_5 нікому не надавала право вчиняти юридичні дії від її імені, що спростовує свідчення надані нею у поясненні.
Суд погоджується з твердженням відповідача, про те, що накладні на сг продукцію отриману від ФОП ОСОБА_5 не є товарно-транспортними накладними і заповнені з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік».
У той же час, суд зазначає, що позивачем надані докази фактичного проведення господарської операції між ТОВ «Катеринопільський елеватор»та ФОП ОСОБА_5, документальне підтвердження отримання та оприбуткування сг продукції і використання її у господарській діяльності.
Судом за клопотанням представників позивача опитано свідків.
Свідок ОСОБА_6 -вагар ТОВ «Катеринопільський елеватор»пояснила, що зважування сільськогосподарської продукції проводиться в автоматичному режимі. Вона вносить в комп'ютер лише дані від кого поступила с/г продукції та яким транспортом доставлена. Далі за вказівкою лабораторії проводиться розвантаження, відповідно до якості продукції. Кожен день складаються реєстри товарно-транспортних накладних, які групуються та передаються до бухгалтерії.
Завідуюча лабораторією ОСОБА_7 пояснила, що при надходженні продукції на підприємство лаборантами відбираються зразки зерна на лабораторні дослідження по різних показниках. При позитивних аналізах продукція розвантажується в склад з продукцією відповідної якості. Результати лабораторних досліджень реєструються у журналах.
У судовому засіданні оглянуто копії журналів реєстрації лабораторних аналізів середньодобових зразків та журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах (надходження) позивача по ПП «Топ Транс Сервіс»за період з 01.11.2009 по 31.01.2010, по ТОВ «Агровест УК»з 01.10.2010 по 31.10.2010, по ТОВ «Інвест ЛТД»за період з 01.09.2010 по 30.09.2010, по ПП «Альбатрос - Південь»з 01.10.2010 по 31.10.2010, по ФОП ОСОБА_5 з 01.07.2009 по 30.11.2009 року, звіти про рух товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, реєстри документів про поставку позивачу с/г продукції, у тому числі і від вказаних контрагентів, які підтверджують оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на підприємстві та подальше їх використання у господарській діяльності.
Після огляду вказані документи повернуті позивачу.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області підлягає до задоволення у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 -163 КАС України, суд,
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області від 26.04.2011 року № 0000302301.
Скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області від 26.04.2011 року № 0000312301.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 186 КАС України.
Головуючий П.Г. Паламар
Судді В.В. Гаращенко
В.В. Мишенко
Суддя П.Г. Паламар