19 липня 2011 року Справа № 2а/2370/5094/2011
19.07.11
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чалої А.С.,
при секретарі Журавлі В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страховим внескам,
До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по страхових внесках за ІІІ-IV квартали 2010 року у розмірі 1732 грн. 80 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004 року за № 64/8663, зобов'язаний вчасно та в повному обсязі здійснювати сплату страхових внесків. Проте, відповідач належні суми внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не сплачує, в зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість в судовому порядку.
Позивач в судове засідання представника не направив, в позовній заяві виклав клопотання про здійснення розгляду справи без участі його представника.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, надала заперечення на позов.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», (далі -Закон № 1058-IV) є спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно пункту 3 статті 11 Закону № 1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 5 статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрована Корсунь-Шевченківською районною державною адміністрацією Черкаської області 02 листопада 2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує фіксований податок.
З 08 листопада 2000 року відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області.
Аналізуючи положення статті 15 Закону № 1058-IV, суд наголошує, що взяття на облік в управлінні Пенсійного фонду за заявою особи, відбувається у разі не поширення на особу Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». Взяття на облік фізичної особи-підприємця в управлінні Пенсійного фонду пов'язано саме з її реєстрацією як суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, оскільки відповідач є зареєстрованою фізичною особою-підприємцем, суд приходить до висновку, що він є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Абзацом 9 частини 2 статті 19 зазначеного Закону встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для сплати страхових внесків фізичними особами -підприємцями, які сплачують фіксований податок, є квартал. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до підпункту 4 пункту 8 розділу XV Закону № 1058-IV фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Зазначений підпункт 4 пункту 8 розділу XV Закону № 1058-IV, в даній редакції, набув чинності з 17 липня 2010 року в зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»»від 08.07.2010 року № 2461-VI.
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Мінімальний розмір заробітної плати згідно Законів України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 року № 1646-VI та «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI з 1 липня по 1 жовтня 2010 року становив 888 грн., з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні, в зв'язку з чим розмір мінімального страхового місячного внеску за період з липня по 1 жовтня становив 294 грн. 82 коп. (888 грн. х 33,2%), з 1 жовтня по 1 грудня -301 грн. 12 коп. (907 грн. х 33,2 %), а з 1 грудня -306 грн. 10 коп.(922 х 33,2 %).
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що Законом визначено обов'язок позивача, як фізичної особи-підприємця, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, сплачувати страхові внески у розмірі не менше мінімального страхового внеску, що за ІІІ та IV квартал 2010 року становить для відповідача, з врахуванням зарахованої частини фіксованого податку, 1732 грн. 80 коп.
У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.
Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001, з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Відповідно до «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженого постановою Пенсійного фонду від 30.04.2002 року, № 8-2, управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Згідно п.п. 2.1. основними завданнями Управління є зокрема: облік платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збирання та акумулювання в районі (місті) внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, ведення їх обліку. Управління відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; здійснює реєстрацію та веде облік платників на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, забезпечує надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду; контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність та інше.
Відповідно до п. 4.2 Положення управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків (у тому числі валютні), печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Пункт 8 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, зі змінами та доповненнями, є чинним та визначає порядок стягнення заборгованості зі страхувальників.
Так, згідно з пп. 8.1. п. 8 зазначеної Інструкції, стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій. Органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(що діяла на момент виникнення даних правовідносин), у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Суд також зазначає, що відповідно до статті 18 Закону № 1058-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, суд приходить до висновку про наявність компетенції територіального органу Пенсійного фонду, а саме управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, на складання та надіслання вимоги фізичній особі-підприємцю, що має заборгованість зі сплати страхових внесків, стягнення цієї заборгованості в судовому порядку, в зв'язку з чим заперечення на позов відповідача є безпідставними.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 -163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області (19400, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 42, ідентифікаційний код 21366656) заборгованість зі сплати страхових внесків за ІІІ-IV квартали 2010 року у розмірі 1732 (одна тисяча сімсот тридцять дві) грн. 80 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.С. Чала