11 липня 2011 року Справа № 2а/2370/4584/2011
11.07.11
10 год. 40 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Чубар Т.М.,
секретар -Кузнецов В.С.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача управління у справах захисту прав споживачів у Черкаській області ОСОБА_2 -за довіреністю № 842 від 11.07.2011р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління у справах захисту прав споживачів у Черкаській області про скасування постанови про накладення стягнень,
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в якому просить скасувати постанову управління у справах захисту прав споживачів у Черкаській області про накладення стягнень № 413 від 19.05.2011р.
Позивач позовні вимоги підтримала повністю, обґрунтовуючи їх тим, що 13.05.2011р. службовими особами управління у справах захисту прав споживачів у Черкаській області була проведена перевірка щодо дотримання суб'єктом господарювання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства про захист прав споживачів, перевірка проводилась в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований по АДРЕСА_1. За результатами перевірки встановлено факт реалізації товару без відповідного маркування на державній мові. На підставі акту перевірки відповідачем винесено постанову про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1 530 грн. Дана постанова, на думку позивача, винесена з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки винесена без дотримання встановленої форми, що затверджена наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 679 від 27.11.2000р., адже, по-перше, оскаржувана в судовому порядку постанова не містить який саме пункт з перелічених у статті 15 вищезазначеного Закону був порушений позивачем, по-друге, не зазначено в даній постанові і наслідки, які можуть мати місце в разі оскарження постанови, і, по-третє, в резолютивній частині постанови не вірно вказано норму Закону України «Про захист прав споживачів», так як стаття 15 цього Закону не містить в собі пункту 1, а поділяється на 9 частин, кожна з яких містить відповідну кількість пунктів.
Представник відповідача заявлений адміністративний позов визнав повністю, пояснюючи недотримання встановленої законом форми постанови про накладення стягнень службовою недбалістю.
Заслухавши пояснення і доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Спеціальним законом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, є Закон України «Про захист права споживачів»№ 1023-ХІІ від 12.05.1991р. (далі по тексту -Закон № 1023-ХІІ).
Так, згідно статті 4 Закону № 1023-ХІІ Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством; звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів) тощо.
Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію (ч. 1 статті 6 Закону № 1023-ХІІ).
Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити:
назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;
дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;
дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності.
дату виготовлення;
відомості про умови зберігання;
гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечення реалізації державної політики щодо захисту прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів (стаття 26 Закону № 1023-ХІІ).
Судом встановлено, що відповідач -фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області 17.01.1997р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2).
13 липня 2011 року службовими особами управління у справах захисту прав споживачів у Черкаській області у відповідності до вимог Закону України «Про захист прав споживачів»була проведена перевірка щодо дотримання суб'єктом господарювання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства про захист прав споживачів. Перевірка проводилась магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований по АДРЕСА_1, де здійснює свою діяльність позивач. За результатами перевірки посадовими особами державного органу у справах захисту прав споживачів складено акт № 0000432, згідно якого під час проведення перевірки встановлено факт реалізації позивачем товару в магазині без відповідного маркування на державній мові, чим порушено п.п. 1, 2 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів регламентована статтею 23 Закону № 1023-ХІІ, згідно п. 7 ч. 1 якої за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі вищезазначеного акту № 0000432 від 13.05.2011р. у відповідності до ч. 1 статті 26 Закону № 1023-ХІІ управлінням у справах захисту прав споживачів у Черкаській області було винесено постанову про накладення стягнень № 413 від 19.05.2011р., загальний розмір застосованого до позивача штрафу згідно якої складає 1 530 грн.
Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що відповідно до п. 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1177 від 17.08.2002р., рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у п. 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.
Так, наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 679 від 27.11.2000р. затверджено форму № 4 -постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», яка згідно означеного наказу має містити, зокрема: перелік порушень, за які статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачена відповідальність; посилання на виконання постанови при оскарженні або опротестуванні останньої лише після залишення скарги або протесту без задоволення; а також порядок оскарження відповідної постанови тощо.
Разом з тим, відповідачем при винесені оскаржуваної в судовому порядку постанови не зазначено відповідного порушення за яке статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачена відповідальність з посиланням на певну частину та пункт статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
Не містить постанова про накладення стягнень і посилання на виконання постанови при оскарженні або опротестуванні останньої лише після залишення скарги або протесту без задоволення.
Порядок оскарження згідно постанови про накладення стягнень № 413 від 19.05.2011р. не відповідає встановленому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 679 від 27.11.2000р. порядку оскарження, зокрема щодо можливості оскарження постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики або до господарського суду.
З аналізу допущених відповідачем порушень при оформленні постанови про накладення стягнень вбачається, що управлінням у справах захисту прав споживачів у Черкаській області застосовано стару форму постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», яка діяла до 26.11.2002р., тобто до викладення відповідної форми у редакції наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 17 від 26.11.2002р.
Таким чином, при винесенні оскаржуваної в судовому порядку постанови відповідачем було порушено порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Оскільки органи державної влади, їх посадові особи відповідно до статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову управління у справах захисту прав споживачів у Черкаській області про накладення стягнень № 413 від 19.05.2011р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Т.М. Чубар
Повний текст постанови виготовлений 15 липня 2011 року.