21 липня 2011 року Справа № 2а/2370/5782/2011
21.07.11
09 год. 50 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,
при секретарі Ільченко С.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 - особисто;
представника відповідача - Бутили В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання неправомірними дій та скасування актів індивідуальної дії,
встановив:
08.07.2011р. до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернулася ОСОБА_1, яка ставить на вирішення суду питання про:
- визнання неправомірними дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області по складанню акта форми Н-5 від 22.04.2011р. з розслідування нещасного випадку, що стався з позивачкою 28.09.1994р.;
- визнання незаконними та скасування акти індивідуальної дії: акт форми Н-5 від 22.04.2011р. та акт форми Н-1 від 12.05.2011р.;
- визнання, що нещасний випадок (у тому числі поранення), який стався з позивачкою 28.09.1994р. є таким, що трапився при виконанні службових обов'язків з безпосередньою участю в охороні громадського порядку у відповідності до п.3.11 наказу МВС України №1346 від 27.12.2002р. «Про затвердження порядку розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України».
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.07.2011р. за клопотанням позивача було поновлено строк звернення до адміністративного суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 28.09.1994р. перебуваючи на посаді оперуповноваженого УМВС України в Черкаській області, і рухаючись у службовому автомобілі по проспекту Хіміків у м.Черкаси (на час події -вул. 20-го партз'їзду КПРС) в складі оперативної групи вона потрапила в автомобільну аварію, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження. За наслідками службової перевірки по факту дорожньої пригоди, яка спричинила ОСОБА_1 травми, було складено та затверджено начальником УМВС України в Черкаській області висновок про отримання позивачем травми під час несення служби, пов'язаної з охороною громадського порядку та боротьбою зі злочинністю (а.с.18). Згодом, в результаті отриманих травм позивачці було встановлено третю групу інвалідності та вона була звільнена на пенсію. В подальшому, 09.09.2010р. на підставі висновку МСЕК позивачці встановлено другу групу інвалідності. За таких обставин, з метою отримання одноразової допомоги відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. №707, позивач звернулась до начальника УМВС України в Черкаській області із заявою про сприяння в отриманні належної страхової виплати у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності. 22.04.2011р. УМВС України в Черкаській області було складено акт за формою Н-5 №14/457, яким встановлено, що ОСОБА_1 отримала закриту тупу травму живота внаслідок нещасного випадку, що трапився при виконанні службових обов'язків (а.с.11-13). За підсумками зазначеного вище акта складено акт б/н від 12.05.2011р. за формою Н-1, яким встановлено, що нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків (а.с.14-17).
При цьому, позивач стверджує, що відповідач не повинен був проводити повторне розслідування нещасного випадку, який стався 28.09.1994р. і який спричинив травмування, а мав підтвердити встановлені раніше висновки для належного оформлення документів на отримання позивачкою (в минулому працівника міліції) одноразової грошової виплати у разі інвалідності на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. №707. Таким чином, позивач просить визнати незаконними та скасувати акти індивідуальної дії -акт форми Н-5 від 22.04.2011р. та акт за формою Н-1 від 12.05.2011р. Також позивач просить суд визнати, що нещасний випадок (у тому числі поранення), який стався з нею 28.09.1994р. трапився при виконанні службових обов'язків з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, у боротьбі зі злочинністю, тобто у відповідності з п.3.11 наказу МВС України №1346 від 27.12.2002р. «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України»(далі за текстом - Порядок №1346).
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував надавши суду письмові заперечення. В наданих суду поясненнях в судовому засіданні представник відповідача вказав, що 14.02.2011р. позивач звернулась до керівництва УМВС України в Черкаській області із заявою про допомогу в отриманні нею грошової допомоги на підставі травм в період проходження служби, а саме, нещасного випадку, який стався 28.09.1994р. Крім того, як зазначає представник відповідача, листом відділу забезпечення соціальних виплат департаменту фінансового забезпечення і бухгалтерського обліку МВС України від 03.11.2010р. матеріали стосовно виплати ОСОБА_1 страхової суми були повернуті для доопрацювання, що стало підставою для проведення розслідування. В ході додаткової перевірки було встановлено, що за фатом отримання позивачкою травм мало бути проведено службове розслідування із комісійним висновком, але надзвичайна подія за участю ОСОБА_1 розглядалася одноособово заступником начальника УМВС України в Черкаській області Головко А.М., що є порушенням наказу МВС №18 від 18.01.1994р. За заявою позивачки, на підставі проведеного розслідування нещасного випадку актом форми Н-5 від 22.04.2011р. встановлені висновки про нещасний випадок 28.09.1994р., а також затверджено акт про нещасний випадок за формою Н-1 від 12.05.2011р. Таким чином, представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1, перебуваючи на посаді оперуповноваженого УМВС України в Черкаській області, 28.09.1994р. о 09:00 годині в місті Черкаси по проспекту Хіміків між вулицями Громова та Пастерівською на службовому автомобілі у складі змінного наряду міліції, тобто під час виконання службових обов'язків, потрапила у дорожньо-транспортну пригоду в результаті зіткнення службового автомобіля з автобусом. При цьому, внаслідок вказаної події позивачка отримала тілесні ушкодження (забій м'яких тканин передньої черевної стінки зліва, забій колінного суглоба), які спричинили, в подальшому, вихід на пенсію та встановлення інвалідності.
Сторони не заперечують обставини викладені вище, однак, не дійшли згоди щодо кваліфікації нещасного випадку, який стався із позивачкою. Так, позивач стверджує, що нещасний випадок 28.09.1994р. трапився при виконанні нею службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю, що обумовлено п.3.11 Порядку №1346. Представник відповідача кваліфікує нещасний випадок п.3.9 Порядку №1346 як такий, що трапився при виконанні службових обов'язків.
При цьому, судом встановлено, що кваліфікація нещасного випадку впливає на розмір грошової допомоги, що виплачується на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. №707 за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції.
На час нещасного випадку, що стався 28.09.1994р. розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, проводились на підставі наказу МВС України №18 від 18.01.1994р. з урахуванням Порядку про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993р. №623. Встановлення нещасного випадку передбачало проведення спеціального розслідування.
Разом з тим, як вбачається з висновку (без номера та дати) по факту отримання травм на службі оперуповноваженим УМВС України в Черкаській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 (висновок стосовно ОСОБА_1.), складеного заступником начальника УМВС підполковником міліції Головко А.М., за наслідками проведення службової перевірки встановлено, що травму ОСОБА_1. отримала під час несення служби, пов'язаної з охороною громадського порядку та боротьбою зі злочинністю (а.с.18). Інші документи по факту нещасного випадку, необхідність яких обумовлена Порядком про розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993р. №623, зокрема акт про нещасний випадок форми Н-1, виявились відсутніми. Втім, згідно вимог наказу МВС України №18 від 18.01.1994р. акт про нещасний випадок за формою Н-1 складається у кількох примірниках, термін зберігання яких 45 років, і які повинні знаходитись: в управлінні МВС, у особовій справі потерпілої, в підрозділі державного нагляду за охороною праці УМВС, а також такий висновок мав надаватись особі, щодо якою його складено.
Оскільки матеріали для отримання позивачкою одноразової грошової допомоги потребували доопрацювання, ОСОБА_1 звернулась за місцем колишньої служби за оформленням необхідних документів, про що їй листом рекомендовано начальником ВФЗБО УМВС (а.с.43).
Після звернення позивачки до начальника УМВС України в Черкаській області, керуючись вимогами чинного Порядку №1346, що розроблено з метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, за результатами розслідування комісією встановлено, що нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_1 отримала 28.09.1994р. закриту тупу травму живота - трапився при виконанні службових обов'язків.
Так, ст.4 Порядку №1346 передбачено, що для встановлення причин нещасних випадків (у тому числі поранень) з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, проводиться спеціальне розслідування таких нещасних випадків. До складу комісії із спеціального розслідування поряд із заступником керівника органу, до сфери управління якого належить цей підрозділ (голова комісії), включаються також представники: служб внутрішньої безпеки та розслідувань, державного нагляду за охороною праці системи МВС України, управління (відділу) роботи з персоналом, органу, до сфери управління якого належить підрозділ, керівник підрозділу, де стався випадок. У разі необхідності до складу комісії включаються представники інших підрозділів. За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, який підписується головою і всіма членами комісії із спеціального розслідування. Відповідно до акта спеціального розслідування складається акт про нещасний випадок за формою Н-1, який також підписується головою та членами комісії із спеціального розслідування і затверджується керівником вищого підрозділу протягом доби після одержання цих документів.
Таким чином, на підставі розслідування, про що свідчить акт форми Н-5 (а.с.11-13), відповідачем складено акт за формою Н-1 (а.с.14-17) із зазначенням висновку, що нещасний випадок стався з позивачкою в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Щодо висновків викладених відповідачем в акті про розслідування нещасного випадку (форма Н-5) та про нещасний випадок (форма Н-1), то згідно п. 3.8 Порядку №1346, комісія зобов'язана протягом трьох діб після її утворення визначити:
- чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків) або в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю.
При чому, п.3.11 Порядку №1346 встановлює, що підставою для визнання нещасного випадку таким, що стався «при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю», може бути, якщо комісією встановлено, що такий нещасний випадок трапився в період проходження служби:
- унаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо);
- при ліквідації аварій, пожеж, стихійних явищ або їх наслідків;
- при виконанні службового або громадського обов'язку з рятування людського життя, охорони державного, громадського або особистого майна громадян, захисту їх честі та гідності;
- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та нормативно-правовими актами МВС України.
Комісією з розслідування проведеною 22.04.2001р. нещасного випадку, що стався з позивачкою встановлено, що нещасний випадок 28.09.1994р. (дорожньо-транспортна пригода за участю позивачки, яка у складі оперативної групи знаходилась у службовому автомобілі, в якій позивачка отримала тілесні ушкодження) не може бути кваліфікований як такий, що стався з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю.
Крім того, суд зазначає, що розслідування та встановлення факту нещасного випадку належить до компетенції комісії з розслідування нещасного випадку і саме на таку комісію покладається обов'язок щодо з'ясування обставин нещасного випадку та складення акта за формою Н-1, що виключає можливість суду визначати кваліфікацію нещасного випадку.
За таких обставин, доводи позивача про неправомірність дій та рішення органу відповідача, викладені в позовній заяві, не знайшли свого підтвердження, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання неправомірними дій та скасування актів індивідуальної дії -відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Гриньковська
постанова складена в повному обсязі 22.07.2011р.