Копія
Справа № 2270/5906/11
04 липня 2011 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,
при секретарі Варченко В.В. ,
за участі:
представника позивача
представника відповідача Гори Н.Ю.,
ОСОБА_6.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Старокостянтинівського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м. Старокостянтинів Хмельницької області до ОСОБА_5 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача 8548,95 грн., незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач перебував на обліку у позивача у статусі безробітного тричі: вперше-починаючи з 05.12.2005 року по 01.06.2006 року, вдруге-починаючи з 04.12.2006 року по 15.05.2007 року, втретє-починаючи з 07.12.3007 року по 01.07.2008 року та в період перебування на обліку в такому статусі отримував допомогу по безробіттю.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру від 27.12.2010 року виготовленої державним реєстратором за запитом позивача встановлено, що відповідач під час перебування на обліку у позивача в статусі безробітного, одночасно з 02.09.2004 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Відповідно до чинного законодавства до зайнятого населення належать громадяни, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці і тому вони не можуть бути визнані безробітними.
Відповідач зобов'язаний був повідомити про такі обставини позивача, чого в порушення своїх обов'язків не зробив, та отримав за період з 05.12.2005 року по 01.06.2006 року, вдруге-починаючи з 04.12.2006 року по 15.05.2007 року, втретє-починаючи з 07.12.3007 року по 01.07.2008 року допомогу по безробіттю у загальній сумі 8548,95 грн., яку тепер необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, тому що вона отримана незаконно.
Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, пояснивши суду, що відповідач зобов'язаний був повідомити своєчасно відомості про обставини, що впливають на умови виплати відповідачу допомоги по безробіттю. Відповідач цього не зробив, та одночасно з отриманням допомоги по безробіттю був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Добровільно повернути отримані кошти відповідач відмовився, тому заявлено позов до суду.
Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, просять залишити адміністративний позов без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду, пояснивши суду, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України.
Крім того позивачем не складено акт перевірки та не прийнято наказ про повернення коштів відповідачем.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач перебував на обліку у позивача у статусі безробітного тричі: вперше-починаючи з 05.12.2005 року по 01.06.2006 року, вдруге-починаючи з 04.12.2006 року по 15.05.2007 року, втретє-починаючи з 07.12.3007 року по 01.07.2008 року та в період перебування на обліку в такому статусі одночасно з 02.09.2004 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру від 27.12.2010 року виготовленої державним реєстратором за запитом позивача встановлено, що відповідач під час перебування на обліку у позивача в статусі безробітного, одночасно з 02.09.2004 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області за № НОМЕР_1.
Вказану довідку з Єдиного державного реєстру від 27.12.2010 року позивач отримав 04.01.2011 року, тобто цією датою позивач дізнався про те, що відповідач 02.09.2004 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області за № НОМЕР_1.
Відповідно до запису № 2 довідки з Єдиного державного реєстру від 27.12.2010 року вбачається, що внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності проведено 13.12.2010 року за № НОМЕР_2.
Виходячи із дати отримання довідки з Єдиного державного реєстру, а саме: 04.01.2011 року, суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України, звернувшись до суду 05.05.2011 року.
Посадовою особою позивача було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» і складено акт № 1 від 04.01.2011 року, (у тексті акту допущена помилка, а саме: акт датований 04.01.2010 року), яким встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.12.2010 року встановлено, що відповідач під час перебування на обліку у позивача в статусі безробітного, одночасно з 02.09.2004 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності проведено 13.12.2010 року за № НОМЕР_2.
Період перебування на обліку співпадає з періодом підприємницької діяльності, підлягає поверненню сума незаконно отриманого матеріального забезпечення.
Порядок такого розслідування регламентується «Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 11 березня 2008 року № 125/116, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 березня 2008 року за № 255/14946.
Відповідач був ознайомлений із змістом акту розслідування 29.03.2011 року, про що свідчить його особисте пояснення на акті засвідчене підписом і що підтверджується копією акту доданої до матеріалів справи.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-12, визначено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Згідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові чи здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Пунктом б ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Одним із принципів страхування на випадок безробіття, відповідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-3 є принцип обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб-підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками.
Статтею 4 цього ж Закону визначено перелік осіб, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, в тому числі підлягають страхуванню на випадок безробіття фізичні особи-підприємці.
Із вказаних норм Закону суд приходить до висновку, що у разі якщо особа зареєстрована як фізична особа-підприємець вона вважається зайнятою особою незалежно від того чи отримує вона доход у грошовій або іншій формі, чи не отримує, підлягає обов'язковому страхуванню на випадок безробіття і тому не може бути визнаною безробітною в розумінні ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення».
Відповідач починаючи з 02.09.2004 року по 13.12.2010 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, та одночасно з цим перебував на обліку у Старокостянтинівському міськрайонному центрі зайнятості у статусі безробітного та отримував грошову допомогу: вперше за період з 05.12.2005 року по 01.06.2006 року, вдруге-починаючи з 04.12.2006 року по 15.05.2007 року, втретє-починаючи з 07.12.3007 року по 01.07.2008 року та допомогу по безробіттю у загальній сумі 8548,95 грн.
Ст. 25 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Однією із умов визначених ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є обов'язок застрахованої особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітної, своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Крім того відповідно п. 1 ч. 1 ст. 31 цього ж Закону, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного. Згідно п. п. 1 п. 5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідач в порушення вимог Закону при реєстрації його у позивача в статусі безробітного жодного разу не повідомив позивача про те, що він з 02.09.2004 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що призвело до незаконної виплати відповідачу допомоги по безробіттю у загальній сумі 8548,95 грн., за період з 05.12.2005 року по 01.06.2006 року, вдруге з 04.12.2006 року по 15.05.2007 року, втретє з 07.12.3007 року по 01.07.2008 року.
Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними, стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Посадовою особою позивача було прийнято наказ від 06.01.2011 року № НТ 110106, яким встановлено необхідність повернути кошти у встановленому порядку відповідно до п. 6.14 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності».
Так як відповідач з 02.09.2004 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, та одночасно отримав у позивача допомогу в якості безробітного у сумі 8548,95 грн., цю суму необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідач в добровільному порядку допомоги по безробіттю у загальній сумі 8548,95 грн., не повернув, незважаючи на претензію позивача від 31.01.2011 року за № 24 - 02/260, яку він отримав як встановлено із його пояснень.
Рішення позивача про необхідність повернення суми отриманої суми допомоги по безробіттю відповідач не оскаржив ні в адміністративному, ні у судовому порядку, хоча був ознайомлений з актом розслідування та отримав повідомлення про необхідність повернення коштів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та повністю доведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому суму незаконно отриманих коштів необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 25 Закону України «Про зайнятість населення», ст. ст. 2, 4, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п. п. 1 п. 5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності», ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 м. Старокостянтинів Хмельницької області на користь Старокостянтинівського міськрайонного центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м. Старокостянтинів Хмельницької області код ЄДРПОУ 22986839 р/р 37177300901007 в ГУДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013, 8548,95 грн., (вісім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень дев'яносто п'ять копійок) незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 07 липня 2011 року
Суддя/підпис/В.К. Блонський
"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський