73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"26" серпня 2011 р.Справа № 2-а-1216/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Варняк С.О.;
секретар: Осташевський Е.Є., < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Херсонського міського центру зайнятості
до ОСОБА_1 < 3-я особа >
про повернення коштів матеріального забезпечення отриманих обманним шляхом,
встановив:
Звернувшись до суду із зазначеним позовом, позивач посилається на те, що як встановлено ним в результаті перевірки, відповідачка, умисно приховавши факт реєстрації фізичної особи-підприємця та відношення до зайнятого населення на момент набуття статусу безробітного, отримала обманним шляхом допомогу по безробіттю за період з 21.03.2006 р. по 15.03.2007 р. у розмірі 1480 грн. 99 коп. Листом за № 08-11/301 від 27.01.2011 р. запропоновано ОСОБА_1 добровільно повернути кошти Херсонському міському центру зайнятості протягом п'ятнадцяти календарних днів від дня отримання поштового відправлення. На день подачі позову вказана сума боргу відповідачем добровільно не повернена.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Херсонського міського центру зайнятості 1480 грн. 99 коп.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.
Відповідачка позовні вимоги не визнала, посилаючись на те що, після державної реєстрації у 1995 році, як фізичної особи-підприємця, підприємницьку діяльність не здійснювала, фінансову звітність не надавала, податок не сплачувала, доходів не мала. В період з 25.03.2001 року по 05.07.2005 року перебувала за межами України на заробітках. Вважала, що за цей час її діяльність як фізичної особи-підприємця припинено у судовому порядку, як такої, що не подавала звітність. Вважає незаконними дії податкової інспекції, яка у річний термін не звернулась до суду за припиненням її підприємницької діяльності, а також дії позивача, який не провів, передбачену законом перевірку, при постановці її на облік як безробітної. Факт умисного приховування реєстрації її як фізичної особи-підприємця заперечує.
Просила у задоволені позову відмовити.
Заслухавши сторони, дослідивши докази, суд встановив такі обставини
18.04.1995 року виконкомом Херсонської міської ради зареєстровано відповідачку в якості суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу-підприємця.
З 25.03.2001 року по 05.07.2005 року відповідачка перебувала поза межами України.
14.03.2006 року відповідачка звернулась до Херсонського міського центру зайнятості, якій 21.03.2006 року наказом № НТ060321 присвоєно статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, починаючи з 21.03.2006 р.
Згідно наказу № НТ070316 від 16.03.2007р. ОСОБА_1 знято з обліку і виплату допомоги припинено у зв'язку з поданням письмової заяви про відмову від послуг ДСЗ з 16.03.2007р.
19.08.2008 року господарським судом Херсонської області задоволено позов ДПІ м. Херсона до приватного підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
01.11.2010 р. позивачем проведено перевірку, за результатами якої складений акт перевірки достовірності страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 428/П. Перевіркою встановлено, що відповідачка порушила ст.2 Закону України “Про зайнятість населення”.
Наказом № НТ110126 від 26.01.2011 р. позивач вирішив повернути кошти виплачені відповідачці, надані як допомога по безробіттю за період з 21.03.2006 р. по 15.03.2007 р. у розмірі 1480,99 грн.
Згідно ст. 2 Закону УРСР від 01.03.1991, № 803-XII "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку та інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу та здатні приступити до підходящої роботи.
Зі змісту наведеної статті випливає, що умовами для реєстрації особи як безробітної є: відсутність роботи, відсутність заробітку або доходів, працездатний вік та готовність приступити до роботи. Сам по собі статус фізичної особи-підприємця без факту отримання доходу, не є підставою для складання позивачем висновку про порушення цієї статті.
Відповідно до ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені.
Позивач не надав доказів того, що відповідачка на час постановки та перебування на обліку мала заробіток або інші передбачені законодавством доходи.
Згідно ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-ІП від 02.03.2000 р. (далі - Закон 1533) центр зайнятості, що є робочим органом виконавчої дирекції Фонду, здійснює реєстрацію громадян, що потребують соціального забезпечення на випадок безробіття, а також перевіряє достовірність відомостей, наданих для цього отримання та за ст. 31 цього Закону припиняє його виплату у разі призначення на підставі документів, що містять неправдиві відомості. При здійсненні вказаних повноважень державні служби зайнятості, що призначають допомогу по безробіттю, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, установ, організацій і окремих осіб, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність.
Згідно з абз.1 ч.3 ст.36 Закону Закон 1533 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Позивач не надав до суду доказів: отримання відповідачкою доходів від провадження підприємницької діяльності чи виконання нею робіт за трудовими договорами чи надання послуг за цивільно-правовими угодами чи ведення особистого селянського господарства, умисного невиконання відповідачкою своїх обов'язків та зловживання ними, одержання матеріальної допомоги обманним шляхом, належності безробітної особи до категорії зайнятих.
Під час проведення позивачем перевірки діяв Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009, № 60/62|7-1(далі Порядок).
Згідно приписів зазначеного Порядку розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. За результатами перевірки або звірення оформляється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітного та права на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом і підписується. У разі відмови особи підписати акт, про це робиться відмітка. Повернення коштів особою здійснюється після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку..
Разом з тим, судом встановлено, що перевірка була проведена з порушенням Порядку. Її проведено не під час її реєстрації та не протягом перебування особи на обліку як безробітної, а значно у пізніший період ОСОБА_1 не ознайомилась та не підписувала акт.
Відповідно до ч.3 ст.70 КАС України докази отримані з порушенням закону, судом при вирішені справи до уваги не беруться.
Відповідно до п.2 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону є підставою для припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Суд вважає, як доказ відсутності у відповідачки умислу на отримання коштів обманним шляхом, ту обставину, що з 1995 року до 2006 року при відсутності фінансової звітності податковий орган не звертався до суду за припиненням її підприємницької діяльності. Умислом відповідачки не охоплюється протиправна бездіяльність податкового органу, тобто ОСОБА_1 мала цілковиту впевненість у тому, що при неподанні нею фінансової звітності з 1995 року та при відсутності у країні з 2001 по 2005 рік, її підприємницька діяльність мала бути припинена в судовому порядку та вона при мала бути знята з обліку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Наказ позивача № НТ110126 від 26.01.2011 р. про повернення коштів виплачених відповідачці не відповідає принципу добросовісності, передбаченому п. 5 ч.3 ст.2 КАСУ.
Принцип добросовісності вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності.
Не перевіривши факт реєстрації відповідачки як фізичної особи-підприємця при постановці її на облік та при виплаті допомоги по безробіттю, позивач діяв недобросовісно, видавши наказ про повернення коштів, добутих, з точки зору позивача обманним шляхом.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач не надав доказів, які б слугували підставою для винесення рішення про стягнення коштів, отриманих відповідачкою.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 8, 9,12, 19, 158, 159, 161, 162, 163 КАС України,
постановив:
У задоволені позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 серпня 2011 р.
Суддя Варняк С.О.
кат. 10.2.3