73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
21 липня 2011 р. Справа № 2-а-5780/09/2170
Херсонський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді: Горшков В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона до ОСОБА_1, співвідповідача ОСОБА_2, третя особа Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Херсонській областіпро стягнення несплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона (далі - позивач, УПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , співвідповідача - ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Херсонської області (далі -УДАІ) про стягнення несплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1923,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що комісією у складі спеціалістів УПФУ та МВ РЕР УДАІ УМВС України в Херсонській області було проведено перевірку щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій відчуження легкових автомобілів за період з 01.04.2008 по 23.04.2008 включно. В ході даної перевірки виявлено, були виявлені порушення вимог Закону України "Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування" та Постанови КМУ № 1740 від 03.11.98 р. "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (надалі - Порядок № 1740). Позивач зазначає, що перевіркою виявлений факт недоплати ОСОБА_1 при реєстрації нового легкового автомобіля збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1923,58 грн. Обґрунтовуючи наявність у ОСОБА_1 обов'язку по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля, позивач посилається на положення Порядку № 1740.
При вирішені питання щодо визначення належного відповідача, який повинен відповідати за даним адміністративним позовом, суд виходить з положень п.7 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якого платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом, а також з пункту 12 Положення № 1740, яким встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі.
Оскільки Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та Положення № 1740 мають суперечності щодо визначення платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів, з урахування положень ч.4 ст.9 КАС України, яка зобов'язує суд у даній правовій ситуації застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, суд прийшов до висновку про необхідність залучення у даній справі в якості відповідача продавця легкового автомобіля.
Така ж позиція з даного питання викладена Вищим адміністративним судом України в своєму листі від 14.07.10 р. № 1071/11/13-10.
Згідно долученої до справи копії біржової угоди №00178, ОСОБА_1 придбала легковий автомобіль у ОСОБА_2
Ухвалою від 22.07.2010 р. суд залучив в якості співвідповідача ОСОБА_2" (надалі - співвідповідач).
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Позивач, співвідповідач та представник третьої особи у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з вимогами ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що спеціально створеною комісією було проведено перевірку щодо перерахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій при відчуженні нових легкових автомобілів за період з 01.04.2008 по 23.04.2008р. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 у 2008 році придбано у ОСОБА_2 автомобіль SKODA OCTAVIA A5.9 TDI, номерний знак НОМЕР_1. При реєстрації цього автомобіля в МВ РЕР УДАІ УМВС України в Херсонській області, мав бути сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 3 % від вартості автомобіля у розмірі 1943,00 грн. До органу Державтоінспекції було пред'явлено платіжне доручення ХФ ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 28.02.2008 про сплату збору до органу Пенсійного фонду, на підставі якого і було здійснено реєстрацію нового транспортного засобу. Однак, згідно виписки на спеціальний розрахунковий рахунок Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області, по зазначеному платіжному дорученню фактично надійшло 19,42 грн.
Суд вважає доведеним той факт, що з операції купівлі-продажу легкового автомобіля, яка проведена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування фактично був сплачений в сумі 19.42 грн., а тому сума недоплати цього збору від зазначеної операції складає 1923,58 грн.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування" віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 4 цього ж Закону встановлено, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.
Пунктом 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР, якою визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Юридичний термін "відчуження" означає передачу майна у власність іншій особі; один із способів здійснення власником повноважень розпорядження.
Таким чином, Закон № 400/97-ВР обов'язок по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів покладає саме на продавця автомобіля.
Водночас пунктом 12 Положення № 1740 передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, тобто покупці.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи наявні суперечність між законом та підзаконним актом щодо визначення платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів, суд у відповідності до ч.4 ст.9 КАС України при вирішені даного спору керується положеннями Закону № 400/97-ВР і приходить до висновку, що відповідальною особою за недоплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції по реалізації ОСОБА_1 легкового автомобіля є продавець цього автомобіля, тобто ОСОБА_2
Розмір вказаного збору визначено статтею 4 Закону № 400/97-ВР - 3 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону.
Згідно п.6 ст.2 Закону № 400/97-ВР об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.
З матеріалів справи слідує, що через банк від імені ОСОБА_1 була проведена оплата збору до Пенсійного фонду в сумі 1943,00 грн., фактично надійшло коштів в сумі 19,42 грн.
Докази того, що така невідповідність виникла внаслідок невиконання банком свого обов'язку по повному перерахуванню вказаного збору до Пенсійного фонду - відсутні.
Виходячи з того, що докази виконання ОСОБА_2 свого обов'язку по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції по реалізації ОСОБА_1 легкового автомобіля в сумі 1943,00 грн. відсутні, а також враховуючи той факт, що цей збір фактично був сплачений частково в сумі 19,42 грн., то суму недоплати цього збору в розмірі 1923,58 грн. суд вважає за необхідне стягнути зі співвідповідача - ОСОБА_2
Відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388, державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Судом встановлено, що придбаний у відповідача автомобіль був зареєстрований в органах Державтоінспекції.
Документами, які підтверджують факт сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), є платіжні документи банківських установ, через які проводяться ці платежі - платіжні доручення, квитанції, тощо.
Діюча в Україні система державної реєстрації транспортних засобів дозволяє проводити реєстраційні дії на підставі наданих платіжних документів встановленої форми, посвідчених банківськими установами, про сплату податків і зборів без встановлення самого факту надходження цих коштів до відповідних бюджетів та фондів. Перевірка підрозділами Державтоінспекції під час реєстрації транспортних засобів платіжних документів на їх справжність, а також встановлення факту надходження податків та зборів до відповідних бюджетів та фондів, законодавством не передбачена.
Таким чином, державна реєстрація автомобіля могла бути проведена на підставі платіжного документа про сплату збору до УПФУ без підтвердження самого факту надходження цього збору до УПФУ.
Оскільки сума в квитанції про сплату збору до Пенсійного фонду, яка знаходиться в реєстраційній справі на придбаний автомобіль, не відповідає сумі, яка фактично поступила до УПФУ, можна дійти висновку, що реєстрація вказаного автомобіля була проведена на підставі платіжного документа про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що не відповідає дійсності.
Таким чином, сам факт державної реєстрації придбаного у ОСОБА_2 автомобіля не може бути доказом виконання співвідповідачем свого обов'язку по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність стягнення недоплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1923,58 грн. з ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 19, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона (р/р 31214224700002 в ГУ ДКУ у Херсонській області, МФО 852010) несплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1923,58 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять три грн. 58 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Горшков В.М.
кат. 10.2.4