73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"21" липня 2011 р. Справа № 2а-6705/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Горшков В.М.,
при секретарі: Кальченко М.С., за участю: представника позивача Буксанчук Г.Д., представника відповідача - Дровосєкова К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Великолепетиського районного центру зайнятості
до Херсонського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" < 3-я особа >
про стягнення матеріальної допомоги за період навчання та витрат на проїзд,
встановив:
Позивач Великолепетиський районний центр зайнятості звернувся до суду із адміністративним позовом до Херсонського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" про стягнення з відповідача 286,65 грн. витрат на навчання, проїзд та матеріальної допомоги наданих безробітній ОСОБА_5
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п. 4 ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення" якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника. Відповідно оскільки ОСОБА_5 у період перебування на обліку в центрі зайнятості було отримано професійну перепідготовку, у зв'язку з неможливістю її працевлаштування на протязі тривалого часу за її спеціальністю. Враховуючи викладене позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати центру зайнятості витрати понесені за проведене навчання.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Свою позицію мотивував наступним. Нормами Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не передбачено прямих зобов'язань роботодавця щодо проведення дій, спрямованих на підвищення кваліфікації або надання суміжних професій працівникам. Звільнена ОСОБА_5 на протязі усього часу працевлаштування у відповідача не виявила самостійного бажання підвищувати свою кваліфікацію. Враховуючи викладене представник відповідача вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_5 працювала у філії Херсонського обласного управління ВАТ "Державного ощадного банку України", на посаді бухгалтера 2 категорії.
01.07.2010 року ОСОБА_5 звільнено згідно ст.40 п.1 КЗпП у зв'язку зі скороченням чисельності штатних працівників.
01.07.2010 Великолепетиським районним центром зайнятості зареєстровано безробітну ОСОБА_5
Відповідно до п.п. 1 ст. 7 Закону України "Про зайнятість населення" для громадян, які втратили роботу і заробітну плату (трудовий дохід), підходящою вважається робота, що відповідає їхній освіті, професії (спеціальності), кваліфікації, доступності послуг транспортного обслуговування, встановленій рішеннями місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад. Для громадян, які працювали не за основною професією понад 12 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за основною професією може бути підходящою за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праці у відповідних працівниках.
У зв'язку з відсутністю відповідної вакансії за наявною у неї професії, та відсутністю підходящої роботи, ОСОБА_5 направлено для проходження навчання, та підвищення кваліфікації, за навчальною програмою основи підприємницької діяльності.
Відповідно до п.28 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 20.11.200 №308, вартість наданих послуг позивачем становить 667,28 грн., з них 380,63 грн. - вартість навчання, 213,35 грн. матеріальна допомога за період навчання, 73,30 витрати на проїзд.
Сума у розмірі 380,63 грн. витрат на навчання відповідачем сплачена добровільно.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі Закон N 1533-III) законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
А відповідно до частини 2 статті 7 Закону N 1533-III видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є, зокрема, професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація. Тому обов'язки роботодавця не вичерпуються їх колом, визначеним у частині 4 статті 35 Закону N 1533-III.
Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення спору стало питання про правомірність застосування до спірних відносин сторін припису частини 4 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення".
Суд вважає, що посилання позивача на частину 4 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" є вірним. Оскільки нею визначено, що якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.
Аналізуючи наведені правові норми суд приходить до висновків, що витрати, затрачені на професійну перепідготовку проводяться на підставі Закону України "Про зайнятість населення" за рахунок підприємства.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було здійснено підвищення кваліфікації та не забезпечено працівнику суміжної професії за попереднім місцем роботи протягом двох років які передували вивільненню, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, а отже такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладені обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Великолепетиського районного центру зайнятості є обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю зі стягненням.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Філії - Херсонського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" на користь Великолепетиського районного центру зайнятості витрати в сумі 286,65 грн. (двісті вісімдесят шістдесят грн. 65 коп.) з них: матеріальна допомога в період навчання в сумі 231,35 грн. та витрати на проїзд в сумі 73,30 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 липня 2011 р.
Суддя Горшков В.М.
кат. 10.2.3