73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"21" липня 2011 р. Справа № 2а-1036/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Горшков В.М.,
при секретарі: Кальченко М.С., за участю: представника позивача Буксанчук Г.Д., представника відповідача - Караван О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Великолепетиського районного центру зайнятості
до Великолепетиського Професійно - Технічного училище № 22 < 3-я особа >
про стягнення заборгованості,
встановив:
Позивач Великолепетиський районний центр зайнятості звернувся до суду із адміністративним позовом до Великолепетиського Професійно - Технічного училища №22 про стягнення з відповідача 1433,66 грн. витрат на навчання та матеріальної допомоги наданих безробітному ОСОБА_4
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п. 4 ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення" 4. якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника. Відповідно оскільки ОСОБА_4 у період перебування на обліку в центрі зайнятості було отримано професійну перепідготовку, у зв'язку з неможливістю його працевлаштування на протязі тривалого часу за його спеціальністю. Враховуючи викладене позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати центру зайнятості витрати понесені за проведене навчання.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Свою позицію мотивував наступним. Звільнений ОСОБА_4 працював в ПТУ - 22 на посаді майстра виробничого навчання з водіння автомобіля, за фахом водій. Атестацію проходив в лютому 2006 року, чергова атестація повинна була проводитьсь у 2001 року відповідно до наказу Міністерства освіти та науки України від 06.10.2010 №930. Згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України №490 від 20.05.2009 "Про затвердження Порядку державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестації їх спеціалістів" та спільного наказу від 07.09.2009 року №385/934/828/337 міністерства внутрішніх справ України, Мінтранспорта, МОН, Мінпраці та соціальної політики України, ОСОБА_4 в липні 2010 року не пройшов атестацію, оскільки не має відповідної освіти яка повинна бути не нижче професійно-технічної. Відповідно до чого в подальшому ОСОБА_4 було звільнено з займаної посади. Позивач направив ОСОБА_4. для підвищення кваліфікації для навчання на курси за напрямом "Основи підприємницької діяльності". На думку відповідача підвищення кваліфікації - не набуття людиною здатності виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах своєї спеціальності. А позивач направив ОСОБА_4 до на навчання та здобуття нової професії, в даному випадку він не підвищив кваліфікацію, а здобув нову професію. Враховуючи викладене представник відповідача вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_4 працював у Великолепетиському Професійно-Технічному училищі - 22, на посаді майстра виробничого навчання з водіння автомобіля.
ОСОБА_4 в липні 2010 року не пройшов атестацію оскільки не має відповідного рівня освіти, яка повинна бути не нижче професійно-технічної, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №490 "Про затвердження Порядку державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестації їх спеціалістів". Відповідно склались обставини при яких була відсутні можливість забезпечити педагогічне навантаження ОСОБА_4 та 31.08.2010 його було звільнено з посади майстра виробничого навчання з водія автомобіля на підставі ст. 40 п.1 КЗпП.
13.09.2010 Великолепетиським районним центром зайнятості зареєстровано безробітного ОСОБА_4
10.02.2009 року ОСОБА_4 згідно Наказу №НТ 100920 надано статус безробітного із призначенням виплати допомоги по безробіттю.
20.09.2010 на підставі поданої заяви ОСОБА_4 призначено допомогу по безробіттю.
Відповідно до п.п. 1 ст. 7 Закону України "Про зайнятість населення" для громадян, які втратили роботу і заробітну плату (трудовий дохід), підходящою вважається робота, що відповідає їхній освіті, професії (спеціальності), кваліфікації, доступності послуг транспортного обслуговування, встановленій рішеннями місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад. Для громадян, які працювали не за основною професією понад 12 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за основною професією може бути підходящою за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праці у відповідних працівниках.
ОСОБА_4 до центру зайнятості було надано наявність атестату про середню освіту та водійські права з дозволом на керування всіх категорій.
05.10.2010 року, у зв'язку з відсутністю відповідної вакансії за наявною у нього професії, та відсутністю підходящої роботи між ОСОБА_4 та центром зайнятості укладено договір про проходження навчання. Згідно даного договору його було направлено на підвищення кваліфікації за навчальною програмою основи підприємницької діяльності.
Відповідно до п.28 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 20.11.200 №308, вартість наданих послуг позивачем становить 1433,66 грн., з них 353,84 грн. - вартість навчання, 1079,82 грн. матеріальна допомога за період навчання.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі Закон N 1533-III) законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
А відповідно до частини 2 статті 7 Закону N 1533-III видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є, зокрема, професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація. Тому обов'язки роботодавця не вичерпуються їх колом, визначеним у частині 4 статті 35 Закону N 1533-III.
Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення спору стало питання про правомірність застосування до спірних відносин сторін припису частини 4 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення".
Суд вважає, що посилання позивача на частину 4 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" є вірним. Оскільки нею визначено, що якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.
Аналізуючи наведені правові норми суд приходить до висновків, що витрати, затрачені на професійну перепідготовку проводяться на підставі Закону України "Про зайнятість населення" за рахунок підприємства.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було здійснено підвищення кваліфікації та не забезпечено працівнику суміжної професії за попереднім місцем роботи протягом двох років які передували вивільненню, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, а отже такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладені обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Великолепетиського районного центру зайнятості є обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю зі стягненням.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Великолепетиського Професійно - Технічного училища №22 на користь Великолепетиського районного центру зайнятості витрати в сумі 1433,66 грн. (одна тисяча чотириста тридцять три грн. 66 коп.) з них:
- вартість навчання в сумі 353,84 грн. на рахунок Херсонського обласного центру зайнятості ГУДКУ в Херсонській області код ЗКПО 03491300, МФО 852010, р.р.37179001000031;
- матеріальну допомогу в період навчання в сумі 1079,82 грн. на рахунок Великолепетиського районного центру зайнятості ГУДК м. Херсон, код ЄДРПОУ 22738195, МФО 852010, р.р. 37175001000251 (повернення матеріальної допомоги ОСОБА_4 за 2010 рік).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 липня 2011 р.
Суддя Горшков В.М.
кат. 10.2.3