73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
18 липня 2011 р. Справа № 2-а-3635/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області про захист порушеного конституційного права,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач або ФОП), звернувся до адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області (далі по тексту - відповідач або УПФУ) про захист порушеного конституційного права.
У судове засідання сторони не з'явились. Позивач разом з позовними вимогами просив розглянути справу без його участі. Представник відповідача надав клопотання, відповідно до змісту якого позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить розглянути справу у порядку письмового провадження. Враховуючи вищевикладене та на підставі ч. 4, ст. 122 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Відповідно до змісту позовної заяви, суть спору полягає у наступному. Так, позивач є фізичною особою-підприємцем. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) на його доходи нараховується збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування (далі по тексту - збір). Відповідачем надіслано на його адресу та до органу державної виконавчої служби відповідну вимогу про сплату нарахованого збору від 17.06.2011 № Ф-11. Посилаючись на положення Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ФОП стверджує, що оскільки загальнообов'язкове державне соціальне страхування є системою прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, то особа може відмовитись від своїх прав за соціальним забезпеченням. А тому з моменту відмови вона звільняється від виконання обов'язків з загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до змісту доданих до позову документів, позивач надавав відповідну заяву до відповідача, однак йому відмовлено у задоволенні даної заяви.
Крім цього, ФОП вважає, що після набрання чинності Законом № 1058-IV збір втратив статус податку. Пенсійний фонд України відповідно до цього закону та Цивільного кодексу України зобов'язаний зареєструватись як юридична особа. Однак, Пенсійним фондом України на даний час не вчинено ніяких дій, що б свідчили про виконання ним цього обов'язку. Разом з цим відповідач не вчинив жодних дій і до оформлення членства ФОП у Пенсійному фонді України, чим порушує право позивача знати свої права та обов'язки. Виходячи з цього, нарахування відповідачем збору, без узгодження його з позивачем, а також направлення вимоги про сплату збору до органів державної виконавчої служби, є порушенням прав ФОП. Позивач просить заборонити відповідачу примушувати його до членства у діяльності неприбуткової самоврядної організації Пенсійний фонд України та скасувати вимогу від 17.06.2011 № Ф-11 про сплату внесків.
Відповідно до змісту письмових заперечень на позовну заяву, відповідач проти позовних вимог заперечував, зазначив, що відповідно до чинного законодавства України Пенсійний фонд України та його територіальні управління входять до системи органів виконавчої влади. Саме УПФУ зареєстроване відповідним чином, про що свідчить копія його свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, а тому твердження позивача стосовно статусу Пенсійного фонду України як організації-об'єднання громадян, що незареєстрована в установленому законом порядку, є помилковим. Крім того, вказав на ту обставину, що відповідно до Закону № 1058-IV позивач є особою, яка підлягає загальнообов'язковому держаному страхуванню та зобов'язана сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. При цьому, відповідач зазначив, що позивач з подібним позовом вже звертався до Херсонського окружного адміністративного суду, за результатами розгляду якого у задоволенні позовних вимог йому відмовлено. Про даний факт свідчить копія відповідної постанови. Враховуючи вищевикладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши наявні матеріали, суд встановив наступні обставини.
Ухвалою суду від 18 липня 2011 р. позовні вимоги ФОП до УПФУ в частині захисту порушеного конституційного права у формі заборони УПФУ примушувати позивача до участі у діяльності некомерційної самоврядної організації Пенсійний фонд залишені без розгляду. Таким чином, вирішенню підлягають лише позовні вимоги в частині скасування вимоги про сплату боргу від 17.06.2011 № Ф-11.
Правові відносини, що виникають, тривають та припиняються у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування врегульовані, зокрема, Законом № 1058-IV.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем. Оскільки на даний факт посилаються обидві сторони, суд не вважає за потрібне витребувати документи, що підтверджують дану обставину відповідно до ч. 3, ст. 72 КАС України. Згідно із п. 3, ст. 11 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення боргу) фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тобто, вони є застрахованими особами. Згідно із п. 5, ст. 14 одночасно вони є і страхувальниками, а в силу положень ст. 15 зазначеного Закону - платниками страхових внесків.
Виходячи зі змісту наданих до позовної заяви документів, вимога про сплату боргу від 17.06.2011 № Ф-11 прийнята відповідачем про сплату боргу позивача, що виник у період до 01 січня 2011 р. Зокрема, відповідно до абз. 8, ч. 1, ст. 19 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення боргу) страхові внески нараховуються на суми доходу (прибутку) фізичної особи-підприємця, отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. В силу положень п. 4, ч. 2, ст. 17 цього ж Закону, п. 5.3.1., розділу 5, п. 11.1, розділу 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі по тексту - Інструкція) фізичні особи-підприємці зобов'язані подавати до територіального органу Пенсійного фонду річну звітність за формою та порядку, встановленою Пенсійним фондом, у якій зазначають дохід, отриманий у звітному році. У матеріалах справи наявна копія акту звірки обліку доходів осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, що сплачують страхові внески на загальних підставах та здали декларацію за результатами роботи за 2010 рік між ДПІ в Білозерському районі та ПФУ у Білозерському районі від 17.06.2011, відповідно до якого виявлено розбіжність між задекларованою ФОП сумою чистого доходу до органу податкової служби та до УПФУ у розмірі 7800 грн. Тобто, ФОП не подав до УПФУ звіт про отримання ним чистого доходу від підприємницької діяльності, що є базою для нарахування страхових внесків. Виходячи з цього, УПФУ донараховано суму страхових внесків, розраховану відповідно до Інструкції, у розмірі 2589,60 грн., про що свідчить копія акту донарахування страхових внесків та сум чистого доходу по результатах звірки з органами Державної податкової інспекції по управлінню Пенсійного фонду в Білозерському районі по приватному підприємцю ОСОБА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 від 17.06.2011, наявна у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 6, ст. 20 Закону № 1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для фізичних осіб-підприємців базовим звітним періодом є квартал. Враховуючи, що страхові внески за 2010 р. донараховані ФОП лише у червні 2010 р., строк їх сплати настав. На підставі ч. 2, ст. 106 цього ж Закону сума вчасно не сплачених страхових внесків позивача визнається недоїмкою та підлягає стягненню.
Згідно із положенням ст. 106 Закону № 1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Вимога про сплату донарахованих страхових внесків від 17.06.2011 № Ф-11 надіслана боржникові 17.06.2011 та отримана ним 23.06.2011, про що свідчить відмітка про вручення у копії поштового повідомлення, наявного у матеріалах справи.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що УПФУ, як суб'єкт владних повноважень, що заперечує проти позову, надало достатньо доказів, що свідчать про правомірність донарахування сум страхових внесків за 2010 р. та формування і надіслання відповідної вимоги про сплату боргу від 17.06.2011 № Ф-11. Зі свого боку, відповідач не надав жодних належних доказів протиправності дій УПФУ.
Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області про захист порушеного конституційного права в частині визнання протиправною вимоги від 17.06.2011 № Ф-11 управління пенсійного фонду України у Білозерському районі Херсонської області про сплату боргу у розмірі 2589 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 60 коп. відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Анісімов О.В.
кат. 10.1