73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"07" липня 2011 р.
16 год.30 хв.Справа № 2-а-408/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Морської Г.М.,
при секретарі: Кравченко А.О.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - Мкртчян Л.С., Даніч Н.А., Тітова Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкових повідомлень - рішень,
встановив:
Фізична особа підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач, ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач, ДПІ) у якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 09.08.2010р. №№ 0004051702/0, 0004041702/0 та від 10.09.2010р. №№ 0005101702/1, 0005111702/1 а також рішення про застосування штрафних санкцій від 09.08.2010р. № 0004071702 та від 05.11.2010р. № 0006841702 , якими позивачеві донараховано зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 278331,53 грн. та з податку на додану вартість у сумі 203578,5 грн. а також застосовано штрафні санкції у сумі 11151517,7 грн. за неоприбуткування готівки та штрафні санкції у сумі 2880,0 грн. за порушення законодавства про патентування.
Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд скасувати спірні податкові повідомлення - рішення, посилаючись на те, що у перевіреному періоді позивач застосовував спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, передбачену Указом Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» (в редакції від 28.06.1999р. №743/99), (далі - Указ №727) і відповідно до цього звільнявся від сплати податку з доходів фізичних осіб від ведення підприємницької діяльності, податку на додану вартість та від обов'язків щодо придбання та належного використання торгових патентів. Позивач вважає протиправною позицію відповідача, щодо включення до виручки від здійснення підприємницької діяльності сум, внесених фізичною особою, для поповнення обігових коштів та врахування цих коштів для визначення граничних розмірів виручки від реалізації, яка дає право застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Позивач вважає, що у зв'язку з тим, що суми, які внесені в установу банку для поповнення обігових коштів, не є доходом приватного підприємця від здійснення підприємницької діяльності та отримані у безготівковому порядку, то ці кошти не повинні бути відображені у книзі обліку доходів та витрат як готівка, отримана від ведення підприємницької діяльності і саме тому рішення про застосування до нього штрафних санкцій за порушення законодавства є протиправним та підлягає скасуванню.
Представники відповідача проти позову заперечили, мотивуючи тим, що податкові повідомлення - рішення про збільшення зобов'язань з податків та рішення про застосування штрафних санкцій складені у відповідності з чинним законодавством України. Відповідач вважає, що отримані позивачем суми для поповнення обігових коштів є його позареалізаційними доходами від ведення підприємницької діяльності і тому повинні бути відображені у книзі обліку доходів та витрат та враховані для визначення можливостей застосування позивачем спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Отримані кошти, на думку відповідача, повинні бути оприбутковані в книзі обліку доходів та витрат.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Спірні податкові повідомлення - рішення від 09.08.2010р. №№ 0004051702/0, 0004041702/0 та від 10.09.2010р. №№ 0005101702/1, 0005111702/1 а також рішення про застосування штрафних санкцій від 09.08.2010р. № 0004071702 та від 05.11.2010р. № 0006841702 складені на підставі акту планової виїзної перевірки позивача від 27.07.2010р. № 3328/17-2/2708819358 (далі - акт № 3328) та за результатами апеляційного узгодження донарахованих зобов'язань з податків та штрафних санкцій. За наданими суду матеріалами апеляційне оскарження завершено шляхом подання скарги до ДПІ у м. Херсоні. За результати розгляду, скаргу позивача залишено без задоволення, а зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб збільшено на 50215,43 грн. та з податку на додану вартість на 34441,5 грн.
Підставою для визначення та збільшення зобов'язань з податку на доходи та з ПДВ, а також нарахування штрафних санкцій з порушення законодавства з патентування було те, що відповідач вважає, що позивач у 2008-2009 роках неправомірно користувався пільгами у сплаті цих податків та пільгами в частині використання торгового патенту, які були передбачені Указом №727.
За даними акту перевірки №3328, що не спростовано сторонами під час слухання справи, у 2007-2009 роках ОСОБА_5 як фізична особа, вніс на розрахунковий рахунок, відкритий для ведення підприємницької діяльності позивача, власні заощадження у сумі 1990329,0 грн. для поповнення потреб у обігових коштах, у тому числі у 2007 році 400,0 грн. у 2008 році 1818600,0 грн. та у 2009 році 171329,0 грн. Отримані кошти позивач використав у безготівковому порядку для потреб власної господарської діяльності. Під час слухання справи документального оформлення позики внесеної допомоги та строків її повернення позивачем не надано.
Відповідно до п. 1 Указу №727 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
За п. 6. Указу №727 суб'єкт малого підприємництва фізична особа, який сплачує єдиний податок, серед інших податків і зборів не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
За п. 1 Указу № 727 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
За п. 5 Указу № 727 у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Оцінюючи позиції сторін, щодо можливостей перебування позивача на спрощеній системі оподаткування у 2008-2009 роках суд враховує наступні обставини.
Відповідно до Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991р. № 698-ХІІ підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Саме тому вся діяльність СПД повинна будуватись виходячи з мети отримання прибутку від здійснення господарської діяльності.
На думку суду, організовуючи та здійснюючи свою підприємницьку діяльність, позивач зобов'язаний був виходити з кінцевої мети такої діяльності та відповідно до цього обирати та застосовувати систему оподаткування своїх доходів (прибутків).
Отже, позивач, вносячи власні заощадження на поповнення обігових коштів у сумі більш ніж 500,0 тис. грн. та використовуючи їх у господарській діяльності, зобов'язаний був виходити з існуючої в українському податковому законодавстві системи оподаткування доходів, які він мав отримати від успішного ведення підприємницької діяльності.
За приписами Указу №727 застосування спрощеної системи оподаткування можливе лише при обсягах господарської діяльності з отримання доходу в межах 500,0 тис. грн., тому суд вважає, що позивач з 01.07.2008 року зобов'язаний був перейти на загальну систему оподаткування та сплачувати з отриманих доходів податок з доходів фізичних осіб та ПДВ.
З огляду на зазначені вище норми Указу № 727 суд вважає, що для оцінки можливостей перебування на спрощеній системі оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності - фізичними особами слід враховувати всі касові та безготівкові надходження ФОП за календарний рік, які він міг використати та використав у власній господарській діяльності протягом цього податкового періоду.
Таким чином суд приходить до висновку, що позивач з 01.07.2008 року втратив право перебування на спрощеній систем оподаткування та звітності, і тому зобов'язаний був сплачувати податок з доходів фізичних осіб з доходів від ведення підприємницької діяльності, нараховувати та сплачувати податок на додану вартість, а в разі торгівлі за готівку придбавати та належним чином використовувати торговий патент.
На думку суду, Указом №727 під час перебування на спрощеній системі оподаткування передбачено звільнення фізичної особи-підприємця від нарахування та сплати ним податку з доходів фізичних осіб та ПДВ щодо доходів отриманих цим СПД у межах гранично допустимого розміру 500,0 тис. грн., при перевищені граничного розміру отриманих доходів СПД зобов'язаний сплачувати податки і збори з такого перевищення на умовах застосування загальної системи оподаткування цих доходів.
У 2008-2009 роках оподаткування доходів від здійснення підприємницької діяльності податковим органом провадилось за положеннями, визначеними Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-ІУ (далі - Закон №889) та Декретом КМУ «Про прибутковий податок з громадян від 26.12.1992р.№13-92 (далі Декрет - № 13-92).
Відповідно до Закону№889 та Декрету №13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Зазначеними Законом та Декретом не деталізується структура доходів фізичної особи від ведення підприємницької діяльності, яка підлягала включенню до складу оподатковуваних доходів цього СПД і тому суд вважає, що для визначення складу цих доходів слід застосовувати інші закони та нормативні акти України з питань оподаткування.
На думку суду, найбільш близькою для визначення валових доходів з метою їх оподаткування є їх класифікація, передбачена у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - Закон №334).
За приписами пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334 до складу валових доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.
За приписами п.1.22. ст.1 Закону № 334 фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.
Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Як зазначено вище, позивачем суми на поповнення потреб в обігових коштах були отримані без оформлення договору їх позики і тому на момент розгляду справи ці кошти слід розцінювати як фінансову допомогу, яка без укладення договору позики є безповоротною фінансовою допомогою а при визначені строку їх повернення поворотною фінансовою допомогою.
За наданими суду матеріалами позивач у 2008-2009 роках вніс коштів на власний розрахунковий рахунок у вигляді допомоги у сумі 1989929,0 грн., отримав безготівкової виручки від продажу товарів у сумі 301050,0 грн. та виручки від торгівлі товарами за готівку у сумі 661832,0 грн.. Тому суд вважає, що відповідач правомірно відніс до оподатковуваного доходу для обчислення податку з доходів фізичних осіб готівкову та безготівкову виручку від продажу товарів та фінансову допомогу, отриману позивачем для поповнення потреб в обігових коштах які отримані позивачем у 2009 році та отримані у 2008 році що перевищували граничний розмір отриманого доходу у сумі 500,0 тис. грн.
Таким чином суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно нараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб.
Як вбачається із матеріалів справи граничний розмір доходів, які не дозволяють застосовувати спрощену систему оподаткування, позивач досяг у червні 2008 року тобто у І півріччі 2008 року і тому з 01.07.2008 року зобов'язаний був зареєструватись платником ПДВ та сплачувати цей податок, починаючи з доходів, отриманих після 01.07.2008 року.
За актом перевірки №3328 відповідач зобов'язання з податку на додану вартість визначив, виходячи з доходів, отриманих позивачем у ІІ півріччі 2008 року та у 2009 році, при цьому до складу доходів включив всі доходи отримані платником податку за цей період, у тому числі і доходи, отримані у вигляді фінансової допомоги.
Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон №168) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Саме тому, на думку суду, зобов'язання позивача з ПДВ у 2008-2009 році слід визначити виходячи з розміру готівкової та безготівкової виручки від продажу товарів а не з всієї суми отриманих доходів. За матеріалами справи позивач за період з 01.07.2008р. по 31.12.2009 року отримав доходів від продажу товарів у сумі 664643,0 грн.
За нормами Закону № 168 поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість тому сума ПДВ, несплачена позивачем становить 110773,92 грн. (664643 х 20 / 120). А з врахуванням ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ та кількості податкових періодів несплати ПДВ штрафна санкція за таку несплату становить 55386,96 грн.
Враховуючи зазначене, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача по скасуванню донарахованих йому податковим органом зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками перевірки від 27.07.2010р. №3328/17-2/НОМЕР_3.
За приписами Закону України « Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» 23.03.1996р. № 98/96-ВР торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному, а оплата вартості короткотермінового торгового патенту здійснюється не пізніше ніж за один день до початку здійснення торговельної діяльності.
За матеріалами перевірки позивач втратив право на застосування спрощеної системи оподаткування з 01.07.2008 року а за період 01.07.2008р. по 31.12.2009р. систематично отримував готівкову торгівельну виручу без придбання торгового патенту, тому суд вважає правомірним застосування до позивача штрафних санкцій за порушення законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності.
Як зазначено у акті перевірки № 3328 та підтверджено наданими суду доказами позивач фінансову допомогу на поповнення потреб у обігових коштах на розрахунковий рахунок вносив як фізична особа та використовував ці кошти для потреб підприємницької діяльності у безготівковому порядку.
Відповідач вважає, що фінансова допомога, отримана позивачем у готівковому порядку, і після її отримання позивач зобов'язаний був оприбуткувати отримані кошти.
Як вбачається із документів, наданих позивачем, фактично фінансова допомога на власний розрахунковий рахунок позивачем була внесена від позивача фізичної особи у вигляді власних заощаджень.
Відповідно до п. 2.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12. 2004 р. N 637, зареєстровано в Мін'юсті України13.01. 2005 р. за N 40/10320 якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.
Суд також бере до уваги, що кошти, отримані позивачем на розрахунковий рахунок, не були ним переведені у готівку, а використовувались для оплати наданих послуг у безготівковому порядку, шляхом списання сум із розрахункового рахунку.
Враховуючи зазначене суд вважає, що для позивача як суб'єкта підприємницької діяльності отримання грошей у вигляді фінансової допомоги для поповнення потреб у обігових коштах є безготівковою операцією, яка не підлягала оприбуткуванню в обліку позивача як отримана готівка.
Крім цього суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до ст. 239, ст. 241 Господарського кодексу України штрафи за порушення обігу готівки відносяться до адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Строки застосування даних санкцій суворо обмежені датою виявлення правопорушення (повинно пройти не більше 6 місяців) та датою вчинення правопорушення (повинно пройти не більше року).
У судовому засіданні представники відповідача підтвердили, що порушення позивачем було допущено у період із грудня 2007р. по червень 2009р.. Виявлено дане порушення було під час проведення перевірки у липні 2010 року, штрафні санкції застосовані рішенням від 09 серпня 2010р. Тобто з моменту вчинення порушення і до застосування штрафних санкцій пройшло більше 12 місяців. За таких обставин податковий орган не мав права застосовувати штрафні санкції до Позивача за вказане порушення.
Проаналізувавши фактичні обставини справи та правові норми, на підставі яких ДПІ у м.Херсоні прийняло оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог: скасування повністю рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.08.2010 р. № 0004071702 і податкового повідомлення - рішення від 10.09.2010 р. № 0005101702/1 та часткового скасування податкового повідомлення - рішення від 09.08.2010 р. № 0004041702/0.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.
Скасувати повністю рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.08.2010 р. № 0004071702 та податкове повідомлення - рішення від 10.09.2010 р. № 0005101702/1.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.08.2010 р. № 0004041702/0 в частині нарахування податку на додану вартість у сумі 2976,12 грн. в тому числі основного платежу - 624,08 грн. та штрафних санкцій - 2352,04 грн.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 липня 2011 р.
Суддя Морська Г.М.
кат. 8.2.8