73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"07" липня 2011 р. Справа № 2-а-2869/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Анісімов О.В.,
при секретарі: Бєрьозка Ю.В.,
за участю:
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників відповідача - Яриша Р.Г., Трегубової Л.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "ОСОБА_5" до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000202300 від 19.05.2011 року,
встановив:
Приватне підприємство «ОСОБА_5» (далі по тексту позивач або підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі (далі по тексту відповідач або ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2010 року №0000432300/0, від 29.12.2010 року №0000432300/1, від 11.03.2011 року №0000102300.
До початку судового розгляду справи по суті позивач збільшив позовні вимоги та просив суд також скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 року №0000202300.
В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд скасувати виключно податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 року №0000202300, так як ним скасовані всі попередні податкові повідомлення-рішення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ДПІ проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки складений акт №75/23/31652568 від 17.11.2010 року відповідно до якого в діяльності позивача, в тому числі, виявлено порушення:
- ст.7 п.7.2 п.п.7.2.8, ст.11 п.11.29, ст.8-1 п.8-1.15 п.п.8-1.15.2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, №168/97-ВР (далі по тексту Закон №168/97) в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації у розмірі 58731 грн.;
- ст.7 п.п.7.4.5, ст.11 п.11.29 Закону №168/97 та абз.2 п.4 «Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року, №271 (далі по тексту Порядок акумуляції) в частині неперерахування на окремий рахунок суми ПДВ в розмірі 5069 грн., в т.ч. за липень 5069 грн.
За наслідками розгляду акту ДПІ надіслала на адресу позивача остаточне податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 року, №0000202300, яким йому визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість у сумі 93165 грн. 00 коп., з них за основним платежем 58731 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 34434 грн.
Суть порушень виявлених перевіркою ДПІ полягала в тому, що підприємством завищено податкові зобов'язання з ПДВ по спеціальній сільськогосподарській декларації у розмірі 47240 грн., що в свою чергу призвело до заниження податкових зобов'язань по загальній декларації з ПДВ на таку ж саму суму. Висновки ґрунтуються на тому, що надання послуг в рослинництві не є вирощуванням сільськогосподарської продукції, а тому на такі послуги не поширюються приписи ст.8-1 Закону №168/97. Крім цього, на думку ДПІ, підприємством неправильно сформовано податковий кредит по загальній декларації, що призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 11490 грн. 75 коп., так як суми ПДВ по деяким товарам (послугам) не повинні відображатися у складі податкового кредиту загальної декларації, тому що вони були придбані для подальшого використання у сільськогосподарській діяльності.
Вважає, що відповідно до п.13 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 21.01.2009 року, №23 (далі по тексту Перелік) дія приписів ст.8-1 Закону №168/97 поширюється на надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі, в тому числі на надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом, що також підтверджується листом ДПА України від 04.08.2009 року, №16526/7/29-1017.
Щодо неправильного формування податкового кредиту по загальній декларації, що призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 11490 грн. 75 коп., зазначає, що відповідно до п.2.3.4 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року, №327 не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання. В порушення зазначеного інспектор ДПІ самостійно визначила напрямок використання товарів (послуг) і без будь-якого посилання на первинні документи визначила, що по таким товарам (послугам) неправомірно сформовано податковий кредит в загальних деклараціях. Крім того, відповідно до п.4 Порядку акумуляції на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку платник податку самостійно складає «скорочену» декларацію з ПДВ, тобто тільки платник податку має право визначати напрямки використання товарів (послуг) - для сільськогосподарського виробництва чи для інших видів діяльності.
Також вважає, що ДПІ порушенні вимоги п.п.15.1.2 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року, №2181-ІІІ (далі по тексту Закон №2181) в частині строків визначення податкового зобов'язання, та вимоги п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 34434 грн. 50 коп., так як штрафна санкція має складати не більше 50 відсотків від суми донарахованого зобов'язання. При цьому зазначає, що частина штрафної санкції у розмірі 5069 грн. в розумінні Закону №2181 не є штрафною санкцією, а відповідно до Порядку акумуляції ця сума має стягуватись в безспірному порядку, а не шляхом винесення податкового повідомлення-рішення.
Представники позивача у судовому засідання позов підтримали в повному обсязі свої доводи обґрунтували відповідно до змісту позову.
Представники відповідача проти задоволення позову заперечили, суду пояснили, що позивач має статус сільськогосподарського виробника і подає до ДПІ дві декларації з податку на додану вартість, а саме за операціями відмінними від сільськогосподарського виробництва та скорочену за операціями по реалізації продукції сільськогосподарського виробництва та продуктів її переробки. При перевірці даних, відображених в скороченій декларації від реалізації продукції сільськогосподарського виробництва та продуктів її переробки, встановлено завищення податкових зобов'язань на суму 47240 грн., а саме в порушення ст.8-1 Закону №168/97 підприємством відображено в скороченій декларації вартість наданих послуг сільськогосподарською технікою іншим підприємствам (послуги з посіву, послуги трактора, оранка ґрунту). Операції з надання послуг підприємством спеціального режиму оподаткування іншим сільськогосподарським підприємствам з використання сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг) є виробничим фактором, а тому надані іншому суб'єкту господарювання послуги не можуть бути віднесені до діяльності у сфері сільського господарства, на яку поширюються норми ст.8-1 Закону №168/97, тобто у податковому обліку обсяги поставок таких послуг відображаються у податковій декларації з податку на додану вартість, згідно якої здійснюються розрахунки з бюджетом. Зазначене підтверджується листом Міністерства аграрної політики України від 23.04.2009 року, №37-21-1-15/6802, яким роз'яснено, що послуги надані іншому суб'єкту господарювання, які наведені в Переліку не відносяться до сільськогосподарської діяльності.
Крім цього, перевіркою повноти визначення податкового кредиту по скороченій декларації встановлено його заниження на суму 11490 грн. 75 коп. та завищення на суму 7515 грн. 74 коп. Підприємство не включило до податкового кредиту по скороченій декларації суму 11490 грн. 75 коп. з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому використовувалися у сільському господарстві, вказана сума була включена підприємством до загальної декларації.
Підприємством двічі включено у податковий кредит скороченої декларації податкову накладну від 07.07.2008 року, №118/348/5629 на суму 38694 грн. 42 коп. в т.ч. ПДВ 6449,07 грн., отриману від ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» та податкову накладну від 30.04.2009 року, №645/017 на суму 6400 грн. 02 коп. в т.ч. ПДВ 1066 грн. 67 коп., отриману від ПАТ «Компанія Райз».
В результаті вказаних порушень підприємством в скороченій декларації занижено податок на додану вартість за липень 2008 року на суму 5069 грн.
Крім цього, всупереч положень абз.2 п.4 Порядку акумуляції підприємство не перерахувало на окремий рахунок суми ПДВ в розмірі 5069 грн., у зв'язку з чим до нього було застосовано штрафну санкцію на цю суму.
Також, вважає, що ДПІ застосовано штрафну санкцію відповідно до вимог п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181, а саме на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за недоплату податку на додану вартість у сумі 58731 грн. до підприємства мала бути застосована штрафна санкція на суму 29365 грн. Всього сума визначеного податкового зобов'язання становила 58731 грн. (основний платіж) плюс 5069 грн. (штрафна санкція по сільськогосподарській декларації за липень 2008 року) та плюс 29365 грн. 50 коп. (штрафні санкції в розмірі 50% від суми основного платежу).
Щодо строку визначення сум податкових зобов'язань, то представник відповідача зазначив, що податкові зобов'язання позивачу були визначені у строки встановлені п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181 тобто до закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Крім цього, на питання суду щодо того на підставі якої норми до позивача було застосовано штрафну санкцію по сільськогосподарській декларації за липень 2008 року у сумі 5069 грн. представник відповідача відповів, що зазначена штрафна санкція була застосована виключно на підставі Порядку акумуляції.
Також, в ході судового засідання представник відповідача надав суду постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 27.01.2011 року відповідно до якої головного бухгалтера приватного підприємства «ОСОБА_5» ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог Закону №168/97, які виявлені 19.11.2010 року перевіркою ДПІ.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи із наступного.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи А00 №756117 від 05.10.2001 року позивач є суб'єктом господарювання, а відповідно до свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №100227987 є платником цього податку та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: вирощування зернових та технічних культур, надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту, овочівництво; декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників, розведення великої рогатої худоби.
В період часу з 18.10.2010 року по 12.11.2010 року ДПІ проведено перевірку позивача, за наслідками якої складено акт «Про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства «ОСОБА_5» код за ЄДРПОУ 31652568 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р.». Відповідно до резолютивної частини акту в діяльності позивача, в тому числі виявленні порушення ст.7 п.7.2 п.п.7.2.8, ст.11 п.11.29, ст.8-1 п.8-1.15 п.п.8-1.15.2 Закону №168/97 в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації у розмірі 58731 грн. та ст.7 п.п.7.4.5, ст.11 п.11.29 Закону №168/97 та абз.2 п.4 Порядку акумуляції в частині неперерахування на окремий рахунок суми ПДВ в розмірі 5069 грн.
За наслідками розгляду акту ДПІ надіслала на адресу позивача остаточне податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 року, №0000202300, яким йому визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість у сумі 93165 грн. 00 коп., з них за основним платежем 58731 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 34434 грн.
Порушення виявлені перевіркою ДПІ полягали в тому, що підприємством завищено податкові зобов'язання з ПДВ по спеціальній сільськогосподарській декларації у розмірі 47240 грн., що в свою чергу призвело до заниження податкових зобов'язань по загальній декларації з ПДВ на таку ж саму суму. Висновки ґрунтуються на тому, що надання послуг в рослинництві не є вирощуванням сільськогосподарської продукції, а тому на такі послуги не поширюються приписи ст.8-1 Закону №168/97.
Крім цього, на думку ДПІ, підприємством неправильно сформовано податковий кредит по загальній декларації, що призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 11490 грн. 75 коп., так як суми ПДВ по деяким товарам (послугам) не повинні відображатися у складі податкового кредиту загальної декларації, тому що вони були придбані для подальшого використання у сільськогосподарській діяльності.
Також, за порушення підприємством абз.2 п.4 Порядку акумуляції, а саме за несвоєчасне перерахування суми ПДВ у розмірі 5069 грн. на окремий рахунок, ДПІ застосовано штрафну санкцію на цю суму.
Дослідженням правомірності донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 47240 грн., яке донараховано у зв'язку з завищенням податкового зобов'язання з ПДВ по спеціальній сільськогосподарській декларації, що в свою чергу призвело до заниження податкових зобов'язань по загальній декларації з ПДВ судом встановлено наступне.
24.06.2004 року Закон №168/97 доповнений статтею 8-1, якою був запроваджений спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.
Спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства, передбачав надання пільг сільськогосподарським підприємствам в оподаткуванні, зокрема відповідно до п.8-1.2 ст.8-1 Закону №168/97 згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Відповідно до п.8-1.6,8-1.10 ст.8-1 Закону №168/97, в розумінні цього закону, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно та яке отримало свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.
При цьому у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість обов'язково має міститься перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.
Позивач по справі в розумінні Закону №168/97 є сільськогосподарським підприємством та має відповідне свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, в якому серед переліку видів діяльності за КВЕД міститься вид діяльності щодо надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту (код КВЕД 01.41.0).
Відповідно до приписів Закону №168/97 та Закону №2181 позивач, будучи сільськогосподарським підприємством, зобов'язаний подавати дві декларації: скорочену - по операціям які віднесенні до діяльності у сфері сільського господарства і на яку діють приписи ст.8-1 Закону №168/97 та загальну декларацію в якій відображаються операції відмінні від діяльності у сфері сільського господарства.
Перевіркою ДПІ даних податкових декларацій з податку на додану вартість (скорочена) поданих позивачем за перевіряємий період, встановлено, що ним включено до декларацій суми ПДВ, які виникли внаслідок надання послуг сільськогосподарською технікою іншим підприємствам, зокрема ФГ «Південна земля», ФГ «Аделаїда», ПСП «Пролісок», СФГ «Сокіл», СПП «Гранд-Юг» на загальну суму 47240 грн.
В силу ч.3 ст.72 КАС України первинні документи, які підтверджують факт проведення зазначених господарських операцій між позивачем та ФГ «Південна земля», ФГ «Аделаїда», ПСП «Пролісок», СФГ «Сокіл», СПП «Гранд-Юг» судом не досліджувався, так як зазначені обставини визнаються сторонами, при цьому представник відповідача зазначає, що операції проведенні та оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
ДПІ вважає, що надання послуг сільськогосподарською технікою іншим підприємствам не відноситься до діяльності у сфері сільського господарства, а тому податкове зобов'язання з ПДВ з вартості наданих послуг сільськогосподарською технікою іншим підприємствам у розмірі 47240 грн., необхідно віднести до загальної декларації.
З зазначеними доводами суд не погоджується виходячи із наступного.
Стаття 8-1 Закону №168/97 не містить вичерпний перелік видів діяльності на які розповсюджується дія цієї статті, однак вона носить бланкетний характер.
Так, відповідно до п.п.8-1.15.7 п.8-1.15 ст.8-1 Закону №168/97 Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюється норми цієї статті згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності».
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 року, №23 затверджено перелік видів діяльності, на які поширюється норми ст.8-1 Закону №168/97.
Відповідно до п.13 Переліку норми ст.8-1 Закону №168/97 поширюються на вид діяльності щодо надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту в тому числі надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом (код згідно з КВЕД підклас 01.41.0).
Зазначений вид діяльності також міститься в свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №100227987, яке видано ДПІ.
Отже, враховуючи те, що надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом відноситься до видів діяльності на які поширюється дія ст.8-1 Закону №168/97 слідує, що позивач правомірно відобразив в податкових деклараціях з податку на додану вартість (скорочена) суми ПДВ, які виникли внаслідок надання послуг сільськогосподарською технікою іншим підприємствам.
При цьому, суд критично оцінює лист Міністерства аграрної політики України від 23.04.2009 року, №37-21-1-15/6802 яким роз'яснено, що послуги надані іншому суб'єкту господарювання, які наведені в Переліку не відносяться до сільськогосподарської діяльності, на яку розповсюджуються норми ст.8-1 Закону №168/97, так як він суперечить змісту самого Переліку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 року, №23 Міністерства аграрної політики України надано право роз'яснювати питання, які виникають щодо застосування переліку. Однак це роз'яснення не може звужувати (обмежувати) перелік видів діяльності, на які розповсюджуються норми ст.8-1 Закону №168/97.
При цьому суд також не приймає до уваги посилання представників відповідача на Закони України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 року», «Про сільськогосподарську операцію», в яких надаються визначення термінам продукції сільського господарства, сільського господарства та сільськогосподарський товаровиробник, так як вони не є законами про оподаткування, а отже не можуть регулювати питання, що стосується оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.
Щодо позиції представника відповідача відносно того, що операції з надання послуг підприємством іншим підприємствам з використання сільськогосподарської техніки є виробничим фактором, а тому надані іншому суб'єкту господарювання послуги не можуть бути віднесені до діяльності у сфері сільського господарства, на яку поширюються норми ст.8-1 Закону №168/97, суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту ст.8-1 Закону №168/97 та Переліку норми статті 8-1 Закону №168/97 розповсюджуються як на виробничі фактори так і безпосередньо на діяльність у сфері сільського господарства. При цьому, в розумінні ст.8-1 Закону №168/97 виробничі фактори, які перераховані в цій статі є невід'ємною складовою діяльності у сфері сільського господарства, а тому податкові зобов'язання з ПДВ по ним мають відображатися в податковій декларацій з податку на додану вартість (скорочена), що також в судовому засіданні було підтверджено представником відповідача по справі, яка зазначила, що виробничі фактори з надання послуг, супутніх ведення сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку мають відображатись в скороченій декларації.
Зазначену позицію також підтвердила ДПА України в своєму листі від 04.08.2009 року, №16536/7/29-1017 «Про застосування видів діяльності з обробки, переробки та/або консервації продукції суб'єктами спеціального режиму оподаткування», відповідно до якого застосування спеціального режиму оподаткування поширюється на види діяльності, які входять до Переліку видів діяльності, на які поширюються норми ст.8-1 Закону №168/97.
Також суд зазначає, що відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до яких законів України щодо особливостей оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників», яким Закон №168/97 доповнений статтею 8-1, його метою була підтримка соціальних стандартів для працівників сільськогосподарських підприємств, розширення державної підтримки агропромислового виробництва, вдосконалення механізмів оподаткування, адаптації до правил ГАТТу та СОТу, з урахуванням особливостей агропромислового комплексу України.
Цим Законом Держава заохочувала суб'єктів господарювання в придбанні сільгосптехніки для обробки полів, в тому числі третім особам, що безумовно позитивно впливало на агропромислове виробництво. Сільгосппідприємствам було економічно вигідно, враховуючи зазначений пільговий режим оподаткування з ПДВ, надавати послуги з використанням сільгосптехніки іншим підприємствам, так як це покривало збитки підприємства внаслідок не урожайного року.
У зв'язку з цим суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 року №0000202300 в цій частині є не законним та підлягає скасуванню.
Щодо неправильного, на думку ДПІ, формування підприємством податкового кредиту по загальній декларації, що призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 11490 грн. 75 коп., суд зазначає наступне.
Дослідженням матеріалів адміністративної справи, зокрема акту перевірки №75/23/31652568 від 17.11.2010 року (стор.10) та відповідно до пояснень представників відповідача підприємство не включило до податкового кредиту по скороченій декларації суму 11490 грн. 75 коп. з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому використовувалися у сільському господарстві.
З зазначеною позицією суд не погоджується виходячи із наступного.
Як зазначалось вище, позивач, будучи сільськогосподарським підприємством, зобов'язаний подавати дві декларації: скорочену - по операціям які віднесенні до діяльності у сфері сільського господарства і на яку діють приписи ст.8-1 Закону №168/97 та загальну декларацію в якій відображаються операції відмінні від діяльності у сфері сільського господарства.
Відповідно до змісту ст.8-1 Закону №168/97 та Порядку акумуляції сільськогосподарське підприємство самостійно складає скорочену та загальну декларації з ПДВ, а відповідно і визначає напрямки використання товарів (послуг).
Вичерпний перелік видів діяльності на які розповсюджується дія ст.8-1 Закону №168/97 встановлений переліком. До цього переліку входять безпосередньо види діяльності в сфері сільського господарства та виробничі фактори, які з ним пов'язані і саме вони відображаються в податковій декларації з податку на додану вартість (скорочена).
Згідно показів представників позивача та відповідно до переліку товарно-матеріальних цінностей, який міститься на сторінці 10 акту перевірки №75/23/31652568 від 17.11.2010 року позивач не відобразив в скороченій декларації з ПДВ операції по придбанню послуг ВАТ «Укртелеком», холодильного обладнання, системного блоку, монітору, комп'ютерної клавіатури, пральної машини, телевізора, праски, чайника, гладильної дошки, миски. На підтвердження цього, позивач надав суду копії лімітно-заборонних карт на отримання матеріальних цінностей.
Співставленням зазначених товарно-матеріальних цінностей з Переліком на якій розповсюджується дія ст.8-1 Закону №168/97, суд прийшов до висновку, що зазначена група товару не відноситься не безпосередньо до діяльності в сфері сільського господарства, не до виробничих факторів.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представники відповідача не надали суду доказів, які свідчили б про те, що вищезазначені товарно-матеріальні цінності, якимось чином використовувались в діяльності в сфері сільського господарства.
Отже суд вважає, що операції по придбанню зазначених товарів та послуг мають бути відображені в загальній декларації з ПДВ, а не скороченій, а тому податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 року №0000202300 в цій частині є також не законним та підлягає скасуванню.
Крім цього, суд вважає, що ДПІ при визначенні суми податкового зобов'язання порушила вимоги п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181 так як нею було скориговано податковий кредит в деклараціях за липень-серпень 2007 року в строки, які перевищують 1095 днів, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. При цьому зазначає, що коригування податкового кредиту безпосередньо впливає на визначення суми податкового зобов'язання.
Щодо порушення підприємством абз.2 п.4 Порядку акумуляції у зв'язку з чим, до нього ДПІ застосовано штрафну санкцію на суму 5069 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до п.8-1.2 ст.8-1 Закону №168/97 згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Згідно абз.2 п.4 Порядку акумуляції залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. Зазначене також передбачає п.11.29 ст.11 Закону №168/97.
Як встановлено дослідженням матеріалів справи та відповідно до показів представників сторін підприємством дійсно несвоєчасно перераховано суми ПДВ у розмірі 5069 грн. на окремий рахунок, у зв'язку з чим ДПІ застосовано штрафну санкцію на цю суму.
Відповідно до пояснень наданих суду представником відповідача, штрафна санкція застосована на підставі Порядку акумуляції.
Суд вважає, що штрафна санкція у розмірі 5069 грн. за несвоєчасне перерахування сум ПДВ у розмірі 5069 грн. на окремий рахунок застосована всупереч положень діючого законодавства на момент виникнення оспорюваних правовідносин.
Так, на момент перевірки єдиним нормативним актом, який регулював порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільових фондами був спеціальний закон з питань оподаткування - Закон №2181. Ним установлювався порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами за податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону №2181 штрафною санкцією є плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначних відповідними законами. Тобто в розумінні Закону №2181 штрафна санкція є похідною від суми податкового зобов'язання, а отже у разі відсутності суми податкового зобов'язання відсутня і штрафна санкція.
При цьому, суд зазначає, що по своїй правовій природі несвоєчасно перерахована сума ПДВ у розмірі 5069 грн. на окремий рахунок не є штрафною санкцією, так як по даному порушенні вимог Закону №168/97 відсутнє саме податкове зобов'язання.
Порядок акумуляції не визнає суму ПДВ, яка своєчасно не перерахована на окремий рахунок штрафною санкцією, а лише зазначає, що ця сума стягується в безспірному порядку до бюджету.
Відповідно до ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України суб'єкти владних повноважень, яким є ДПІ при прийнятті рішень мають діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.
Однак, як вбачається з викладеного ДПІ при прийнятті рішення про застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 5069 грн. діяла не у спосіб встановлений законом, отже податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 року №0000202300 в цій частині є також не законним та підлягає скасуванню.
Щодо постанови Голопристанського районного суду Херсонської області від 27.01.2011 року відповідно до якої головного бухгалтера приватного підприємства «ОСОБА_5» ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог Закону №168/97, які виявлені 19.11.2010 року перевіркою ДПІ суд зазначає, що матеріалами адміністративної справи підтверджений факт порушення головним бухгалтером приватного підприємства «ОСОБА_5» ОСОБА_2 вимог Закону №168/97 в частині несвоєчасного перерахування суми ПДВ у розмірі 5069 грн. на окремий рахунок. При цьому, суд зазначає, що у описово-мотивувальній частини зазначеної постанови не вказано, в чому саме полягає порушення вимог Закону №168/97 з боку ОСОБА_2
Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов приватного підприємства «ОСОБА_5» до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2011 року №0000202300 підлягає задоволенню у повному обсязі.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов приватного підприємства "ОСОБА_5" до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000202300 від 19.05.2011 року задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області №0000202300 від 19.05.2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 липня 2011 р.
Суддя Анісімов О.В.
кат. 8.2.1