13 липня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4363/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Клочка К.І.,
при секретарі - Міщенко Р.В.,
за участю:
представника позивача -Козачук О.С.,
представника відповідача -Мурич Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Екмітранс» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
24 травня 2011 року Приватне підприємство «Екмітранс» (далі - позивач, ПП «Екмітранс» ) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач, КОДПІ у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 0003432301/1351 від 19.04.2011, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 45 398,75 грн, у тому числі основний платіж - 41 716,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 3 682,75 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ПП «Екмітранс»за період з грудня 2010 року по січень 2011 року віднесло до податкового кредиту суму ПДВ, фактично сплачену ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»в ціні придбаних товарів, у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пунктів 198.2., 198.6. статті 198, пунктів 201.1, 201.8. статті 201 Податкового кодексу України. На час здійснення господарських операцій з Приватним підприємством «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»підприємство було зареєстроване в установленому порядку, в тому числі як платник податку на додану вартість.
У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №359256, наявної у матеріалах справи, 11.06.2009 ПП «Екмітранс»зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області в якості суб'єкта господарювання (ідентифікаційний код 36542678).
Згідно із копією свідоцтва №100231772 серії НБ №138704, наявної у матеріалах справи, ПП «Екмітранс»є платником податку на додану вартість з 19.06.2009.
Відповідно до копії ліцензії серії АВ №496319, виданої на підставі рішення №42Л від 20.10.2009, наявної у матеріалах справи, ПП «Екмітранс»здійснює господарську діяльність по наданню послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», а саме, внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.
У період з 01.04.2011 по 05.04.2011 КОДПІ у Полтавській області проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Екмітранс»з питання взаємовідносин з Приватним підприємством «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»(далі -ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10») за період з 01.12.2010 по 28.02.2011.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту ПП «Екмітранс»встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 14 727,00 грн у грудні 2010 року та 26 989,00 грн за січень 2011 року.
За результатами перевірки складено акт №1890/23-209/36542678 від 05.04.2011 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1. пункту 7.2, підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.5.1., пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 198, 201 Податкового кодексу України, частини першої та п'ятої статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України.
19.04.2011 на підставі акту перевірки КОДПІ у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0003432301/1351, яким визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 45 398,75 грн, у тому числі основний платіж -41 716,00 грн, штрафні (фінансові) санкції -3 682,75 грн.
ПП «Екмітранс»не погодилось із винесеним КОДПІ у Полтавській області податковим повідомленням-рішенням та оскаржило його до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від №0003432301/1351 від 19 квітня 2011 року, суд встановив наступне.
Згідно акту перевірки підставою для нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 41 716,00 грн стали господарські операції між ПП «Екмітранс» та ПП«Сільгоспнафтопродуктсервіс 10».
Судом встановлено, що у період з грудня 2010 року по січень 2011 року ПП «Екмітранс»мало господарські правовідносини з ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», у якого позивач придбавав товарно-матеріальні цінності, а саме: дизельне паливо та гуму до вантажного автомобіля Fulda 295/80 К22/5. Купівля-продаж матеріальних цінностей відбувалася згідно договорів, податкових накладних:
- податкова накладна №475 від 07.12.2011 на суму 88 363,50 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 14 727,25 грн;
- податкова накладна №724 від 04.01.2011 на суму 124 335,80 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 20 722,63 грн;
- податкова накладна №727 від 07.01.2011 на суму 37 600,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 6 266,67 грн;
Транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалось вантажним автомобілем Volvo VNL р/н ВІ 6575 ВС та напівпричепом TSA 40LDK, які належать ПП «Екмітранс»та яким керував водій ПП «Екмітранс»ОСОБА_3, прийнятий на роботу на підприємство позивача на посаду водія (наказ №4-01/07-К від 01.07.2010), на ім'я якого видано свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів щодо перевезень небезпечних вантажів.
Крім того, щодо вантажних автомобілів позивача видано поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/8433751. Вантажний автомобільний транспорт позивача відповідає вимогам для перевезення небезпечних вантажів, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про допущення транспортного засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, свідоцтвом про державну повірку автоцистерни каліброваної.
Також, товарність операцій підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних виданих ПП«Сільгоспнафтопродуктсервіс 10».
Позивач включив суму податкового кредиту до декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року -січень 2011 року.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).
При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Відповідно до підпункту 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 201.8. статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
На підтвердження сформованого податкового кредиту у розмірі 41 716,00 грн за період з грудня 2010 року по січень 2011 року ПП «Екмітранс»надало копії договорів, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортих накладних, рахунків-фактури, актів приймання-передачі товару.
Згідно пояснень представника позивача дизельне паливо та автомобільна гума придбавалися для власної господарської діяльності підприємство займається перевезеннями і має 8 вантажних автомобілів.
Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги те, що ПП«Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»під час здійснення господарських операцій було зареєстроване в установленому порядку та мало право видавати податкові накладні, суд вважає, що висновок КОДПІ у Полтавській області про заниження ПП «Екмітранс»податку на додану вартість у період з грудня 2010 по січень 2011 року на суму 41 716,00 грн є неправомірним, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Приватного підприємства «Екмітранс» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області 0003432301/1351 від 19 квітня 2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Екмітранс» (ідентифікаційний код 36542678, вул. Генерала Іринєєва, 6, кв. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2011 року.
Суддя К.І. Клочко