11 липня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3881/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Молодецького Р.І.,
при секретарі - Лазаренко У. І.,
за участю:
представника відповідача - Кражана М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лубнах про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, -
11 травня 2011 року позивач Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лубнах про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплачених за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. в загальній сумі 34 241 грн. 65 коп. та відшкодувати її на користь позивача.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що в порушення підпункту "г" пункту 1 ст. 21 Закону України "Про загальнобов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. та Порядку відшкодування Відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, відповідач відмовився від прийняття до заліку коштів, витрачених Пенсійним фондом на виплату громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (ОСОБА_7 згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 25.04.1994 р.) пенсій, які призначені у зв'язку з трудовим каліцтвом, яке настало за межами території України, та витрат на їх доставку, внаслідок чого виникла сума боргу в розмірі 34 241 грн. 65 коп. за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. Разом з тим, зазначені громадяни мають право на пенсійне забезпечення у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та Угоди країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав про гарантії прав громадян держав Співдружності у галузі пенсійного забезпечення” від 13.03.1992 року, а обов'язок відповідача відшкодувати Пенсійному фонду суми виплачених пенсій встановлено Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та іншими актами законодавства.
В судове засідання позивач не забезпечив явку представника, надіслав суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника управління.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.
У запереченнях посилався на те, що відсутні підстави для прийняття до заліку списку зазначених позивачем осіб, оскільки нещасний випадок у них відбувся за межами України, а Угодою про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаною 09.09.1994 року державами колишнього СРСР (в тому числі Росією) визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Також зазначав, що особи, які постраждали внаслідок нещасного випадку на виробництві на підприємствах держав СНД, не мають статусу застрахованих осіб, яка мають право на відшкодування від нещасного випадку на виробництві на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. Крім того, вказував, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання встановлює механізм відшкодування коштів на централізованому рівні, у зв'язку з чим, відділення Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання не має повноважень щодо відшкодування сум, які становлять предмет позову.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Лубни не прийнято до заліку суму витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (ОСОБА_7 згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 25.04.1994 р.) за період з січня по грудень 2010 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих за період з січня 2010 року по грудень 2010 року, таблицями розбіжностей до інформації про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, списком осіб, які отримали травму на території СНД, із зазначенням розміру пенсій, виплачених їм з січня по грудень 2010 року.
Згідно наявних у матеріалах справи документів, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва були призначені ОСОБА_5 - рішенням комісії по призначенню пенсій виконкому Волгодонської міськради народних депутатів Ростовської області, протокол № 1254/2 від 30.10.1989 р., акт про нещасний випадок на виробництві № 3, ОСОБА_4 - рішенням комісії по призначенню пенсій виконкому Карагинської міськради Камчатської області, протокол № 46 від 14.04.1986 р., акт про нещасний випадок на виробництві № 1 від 05.07.1983 р. , ОСОБА_3 - рішенням комісії по призначенню пенсій виконкому Керенської міськради Іркутської області, протокол № 1/68 від 10.05.1977 р., акт про нещасний випадок на виробництві б/н від 08.10.1976 р., ОСОБА_6 (ОСОБА_7 - згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 25.04.1994 р.) - рішенням комісії по призначенню пенсій виконкому Лубенської міськради Полтавської області, протокол № 2/109 від 22.12.1986 р., акт про нещасний випадок на виробництві б/н від 07.02.1986 р.
Як вбачається з актів про нещасний випадок на виробництві, трудове каліцтво вищезазначеними особами отримано за межами України, а саме, на території країн колишнього СРСР. Вказана обставина є підставою відмови відповідача відшкодовувати пенсії по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, що виплачувалися зазначеним особам позивачем.
Надаючи оцінку діям відповідача щодо відмови від підписання актів звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким позивачем виплачено пенсії по інвалідності, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ст. 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними в частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
За пенсійним страхуванням згідно зі ст. 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених п. 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до п. 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У ч. 4 ст. 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст. 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 2 ст. 7 ("Прикінцеві положення") Закону "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 01.04.2001, встановлено, що фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 294 від 25.06.2011 року громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на обліку потерпілих на виробництві у відділенні не значаться і ніяких соціальних виплат не отримують.
Потерпілі, документи яких не передані до фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 ст. 24 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.
За змістом ч. 2 ст. 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом "а" ст. 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до п. 3 розділу XI ("Прикінцеві положення") Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст. 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом 3 п. 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної й моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися, та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Доводи Відповідача про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09.09.94 між частиною держав колишнього СРСР, не є обґрунтованими.
Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони), смерті здійснюється роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.
Зі змісту вказаної норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у справі та пов'язані з відшкодуванням витрат Пенсійного фонду України, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.
Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення, яка 13.03.1992 року була підписана Україною і набрала для неї чинності, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків. І неприйняття Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Лубнах до заліку витрат на пенсії ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (ОСОБА_7 - згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 25.04.1994 р.) за період з січня по грудень 2010 року є неправомірним.
Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту (відновлення) порушеного права, а саме, зобов'язання включити до актів щомісячної звірки витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, суд вважає таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат.
Пунктами 5, 6, 7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 N 5-4/4, встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях. Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, та не врегульовує спірних відносин, які виникли в цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розраховано на відсутність спору.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків у судовому порядку мають вирішуватись вимоги про стягнення, а не підписання актів звірки.
Таким чином, беручи до уваги межі позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у позові Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах зобов'язання прийняти до заліку витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплачених за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. в сумі 34 241 грн. 65 коп. та відшкодувати вказану суму.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, п. п. 5, 6, 7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 N 5-4/4, статтями 2, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лубнах про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2011 року.
Суддя Р.І. Молодецький