14 липня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5510/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколенка Ф.Ф.,
при секретарі - Яремин Н.І.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Токар С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чутівського районного центру зайнятості Полтавської області про визнання дій неправомірними, -
30 червня 2011 року фізична особа - ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чутівського районного центру зайнятості Полтавської області про визнання дій неправомірними та скасування наказу №85 від 17.05.2011 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що у період перебування на обліку у Чутівському районному центрі зайнятості (з 13.10.2009 року по 08.07.2010 року) отримав допомогу по безробіттю в розмірі 2738,24 грн. 17.05.2011 року центром зайнятості прийнятий наказ №85 про повернення ОСОБА_1 матеріальної допомоги. Зазначений наказ обгрунтованй тим, що позивач перебуваючи на обліку у центрі зайнятості працював по найму на підставі цивільно-правової угоди, отримував прибуток, а відповідно відносився до зайнятого населення, що позбавляє права на отримання матеріальної допомоги по безробіттю. Позивач аргументує позовні вимоги тим, що укладена ним цивільно-правова угода з ЗАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА-ЖИТТЯ" не містить ознак трудового договору. Також зауважує, що у вичерпному переліку обмежень який дає право на отримання матеріальної допомоги по безробіттю не зазначена заборона по найму за цивільно-правовою угодою. На підставі вищевикладеного вважає, дії відповідача, щодо стягнення матеріальної допомоги в сумі 2738,24 грн. протиправними.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов.
Представник відповідача в судовому засіданні та у письмових запереченнях, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Зазначав, що під час проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_1, складання акту №1 від 16.05.2011 року наказу №85 від 17.05.2011 року керувався виключно Порядком розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62 та постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1 (далі -порядок №60/62) та Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Також вказував, що працюючі по найму особи відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" відносяться до зайнятого населення, в тому числі за цивільно-правовими угодами, оскільки вказаним законом не встановлено вичерпного переліку. Крім того, відповідач зауважив, що під час перебування на обліку у центрі отримував прибуток, що підтверджується довідкою ЗАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА-ЖИТТЯ".
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач 13.10.2009 року (а.с.7) звернулася до Чутівського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою матеріальної допомоги. В заяві зазначив, що на час постановки на облік в якості безробітного немає іншої роботи та не зареєстрований як фізична особа підприємець. Наказом Чутівського районного центру зайнятості від 13.10.2009року №НТ091013 відповідачу надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю. Наказом №НТ100708 від 08.07.2010 року ОСОБА_1 знято з обліку центру зайнятості.
В період перебування на обліку у центрі зайнятості ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю в сумі 2738,24 грн., що підтверджується довідкою центру зайнятості (в матеріалах справи) та не заперечується позивачем.
В подальшому, Чутівським районним центром зайнятості отримано інформацію про те, що під час перебування на обліку у центрі ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ЗАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА-ЖИТТЯ" на підставі цивільно-правової угоди від 11.05.2010 року (а.с.8) та отримував прибуток від вказаної діяльності.
За результатами розслідування Чутівським районним центром зайнятості складено акт №1 від 16 травня 2011 року із висновком про те, що необхідно повернути незаконно отриману ОСОБА_1 допомогу по безробіттю (а.с. 6). Оскільки ОСОБА_1 під час перебування на обліку у Чутівському РЦЗ (з 06.09.2010 року по 08.07.2020 року) перебував у трудових відносинах з ЗАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА-ЖИТТЯ" з 11.05.2010 року по 01.03.2011 рок, що є порушенням чинного законодавства.
17 травня 2011 року відповідачем прийнято наказ №85 про повернення допомоги по безробіттю виплаченої ОСОБА_1 (а.с.5).
Позивач не погоджується і вказаним наказом, вважає дії центру зайнятості по його прийняттю протиправними.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку діям відповідача під час проведення розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення та прийняття спірного наказу (№85 від 17.05.2011 року) відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про зайнятість населення”, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Для одержання статусу безробітного, громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів та не зареєстрований як фізична особа -підприємець.
У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання.
У випадку безробіття, згідно із частиною першою статті 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги.
Зокрема, відповідно до статті 7, видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Судом встановлено, що за заявою ОСОБА_1 наказом №НТ091013 від 13.10.2009 року надано статус безробітного та призначено допомогу. Наказом №НТ100708 від 08.07.2010 року позивача знято з обліку центру зайнятості. В період перебування на обліку ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю в розмірі 2738,24 грн., що підтверджується довідкою відповідача (в матеріалах справи).
Статтею 2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено принцип цільового використання коштів страхування на випадок безробіття.
З метою дотримання вказаного принципу ч.2 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” фонду визначено обов'язки:
виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом;
вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду;
контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю.
Також, частиною 2 статті 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що фонд зобов'язаний: контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю.
Частинами 2 та 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Судом встановлено, що між позивачем та ЗАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА-ЖИТТЯ" 1 травня 2010 року укладено цивільно-правовий договір №006-У (а.с.8).
Пунктом 1.3 вищенаведеного договору встановлено, що договір не має характеру трудової угоди, тому на нього не розповсюджуються норми діючого трудового законодавства. Також, встановлено право ОСОБА_1 на отримання винагороди (п.2.3.2) та визначено обов'язок ЗАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА-ЖИТТЯ" оплачувати послуги ОСОБА_1 на умовах визначених цим договором (п.2.1.2.).
Згідно із п."а" ч.3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.
Відповідно до п.20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 219, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата видачі та номер реєстраційного свідоцтва, дата укладення цивільно-правового договору.
Таким чином, керуючись вищенаведеними нормами, суд приходить до висновку, що позивач безпідставно та порушуючи норми Закону України "Про зайнятість населення" неповідомив центр зайнятості про укладення цивільно-правової угоди та отримання прибутку в сумі 4497,11 грн. за липень - серпень 2010 року (довідка в матеріалах справи а.с.17), тобто під час перебування на обліку у центрі зайнятості як безробітного.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідач діяв правомірно під час перевірки інформації щодо отримання позивачем прибутку відповідно до порядку №60/62 та прийняв наказ №85 від 17.05.2011 року.
Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення правомірності дій відповідача та обставин, які стали підставою для прийняття спірного наказу покладено на центр зайнятості.
В даному випадку відповідач довів правомірність своїх дій та правомірність прийняття спірного наказу.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, безпідставні, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.
Щодо зауважень позивача про неознайомлення його із спірним наказом №85 від 17.05.2011 року, а направлення його лише під час подання позову про стягнення незконно виплаченої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.7 порядку №60/62 Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Судом витребувано, досліджено та залучено до матеріалів справи рекомендований лист яким центром направлено ОСОБА_1 наказ №85 від 17.05.2011 року. Таким чином, відповідач дотримався вимог порядку №60/62 своєчасно направивши позивачу спірний наказ.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2011 року.
Суддя Ф.Ф. Соколенко