Справа № 2а/1570/3200/2011
10 серпня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Завальнюка І.В.,
при секретарі -Катеренчук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс»до Державної податкової інспекції у Біляївському районі, за участю Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі № 0000412300 від 15.03.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що платник податку -покупець товару має право включити до складу податкового кредиту суми нарахованого (сплаченого) в ціні товару ПДВ, проте таке право виникає не раніше податкового періоду, в якому покупець фактично отримує податкову накладну на придбаний товар, оскільки відсутність податкової накладної таке право покупця виключає. ТОВ «Чорномор'є Плюс»мало право на податковий кредит тільки у тому податковому періоді, в якому сплатило кошти на користь постачальника за поставлений раніше товар. У зв'язку із цим, висновки за актом перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, щодо порушення підприємством норм Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримали у повному обсязі та просили задовольнити адміністративний позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог просив відмовити, пояснивши, що спірне податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. При цьому відповідач не заперечував товарність спірних операцій та зазначив, що позивачем у попередніх податкових періодах не формувався податковий кредит з податку на додану вартість за цими операціями.
Представник прокуратури також просив відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав, наведених представником відповідача. В останнє судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.
Судом встановлено, що на підставі направлення № 132/23 від 10.02.2011 року, виданого ДПІ у Біляївському районі, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України співробітниками податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Чорномор'є Плюс» з питання дотримання вимог податкового законодавства при складанні декларації на додану вартість за липень 2010 року, за результатами якої складений акт № 273/23/32478489 від 22.02.2011 року.
Перевіркою встановлено порушення пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 1039914 гривень.
На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Біляївському районі винесено податкове повідомлення-рішення № 0000412300 від 15.03.2011 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1039914 гривень.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ТОВ «Чорномор'є Плюс» було укладено договір № 73 від 18.09.2007 року про газифікацію ПП «Будінвест»селища Хлібодарського, на виконання умов якого Товариство згідно платіжного повідомлення № 312 від 29.10.2007 року сплачено предоплату ПП «Будінвест»в сумі 317000 гривень (ПДВ 52833,33 гривень).
На виконання укладеного з КП ЖКС «Фонтанський»договору № 38/5 від 01.03.2005 року про надання ПЕВ, Товариством згідно платіжного повідомлення № 898 від 24.10.2007 року сплачено за послуги 335,74 гривень (ПДВ 55,96 гривень).
На виконання укладеного з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради інвестиційно-підрядного договору № б/н від 12.12.2003 про співробітництво сторін по будівництву та інвестуванню десятиповерхового житлового будинку № 28 мікрорайону ІІІ-4-1 житлового масиву Котовського м. Одеси, Товариством відповідно до зведеної відомості актів виконаних робіт за вересень 2007 року визначено вартість виконаних робіт та залучених інвестицій у обсязі 80%, тобто на суму 5922148,73 гривень (ПДВ 987024,79 гривень).
На підставі вищевказаних договорів, Товариство за липень 2010 року задекларувало податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 1039914 гривень (згідно податкових накладних № 199/09 від 30.09.2007 року, № 900 від 24.10.2007 року, № 60 від 29.10.2007 року).
Як убачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку про порушення Товариством п.5.8 Порядку складання та надання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент подання декларації Товариством, у звязку із чим позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість по податковим накладним, які виписані постачальником товарів (робіт, послуг) за період, яким охоплено попередньою комплексною документальною перевіркою (акт № 115/23-10/32478489 від 03.07.2009 року за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року). У зв'язку із цим, перевіряючі дійшли висновку про порушення Товариством пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки безпідставно включило до складу податкового кредиту за липень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 1039914,08 гривень та завищило від'ємне значення в сумі 1052071 гривень.
Згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон), чинного на час виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно пп.15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
З аналізу вищенаведених норм виплаває, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. При цьому, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство, дозволяло включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів. Крім того, платник податку мав право включити до складу податкового кредиту суми нарахованого (сплаченого) в ціні товару ПДВ не раніше податкового періоду, в якому платник податку фактично отримує податкову накладну на придбаний товар, оскільки відсутність податкової накладної таке право платника податку виключає.
Законом встановлені дві підстави для невключення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість, зокрема, відсутність податкової накладної та невикористання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності. Спеціальним Законом також не передбачена відповідальність платника податку за порушення його контрагентами вимог законодавства, як і не передбачена залежність права покупця на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту із своєчасністю надання продавцем податкових накладних.
Поряд із тим, суд критично оцінює висновки за актом перевірки щодо того, що податковий кредит по податковим накладним минулих податкових періодів, не пов'язані з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку у звітних періодах перевіряємого періоду, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та є результатом його хибного тлумачення. Так, абз.3 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Крім того, посилання представника відповідача на порушення ТОВ «Чорномор'є Плюс»п.5.8 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»є беззмістовним та необґрунтованим, оскільки встановлені цією нормою підстави для проведення коригувань сум податкових зобов'язань та податкового кредиту -відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, висновки перевіряючих щодо порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими, оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними з урахуванням вказаних норм Закону, який є спеціальним в спірних правовідносинах.
Таким чином, висновок акту перевірки про порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону є необґрунтованим, оскільки дані норми, в їх сукупності, не зобов'язують платника податку отримувати податкові накладні у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця, та не встановлюють обмежень в частині відображення у податковому обліку податкових накладних, виписаних у іншому, ніж звітній, податковому періоді.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.12.2005 року у справі №21-105сво05. Крім того, такий висновок також узгоджується із узагальненим податковим роз'ясненням, наданим листом ДПА України «Про податкові накладні, отримані у періодах, відмінних від періодів їх виписування»від 18.08.2010 року № 16847/7/16-1517-26, відповідно до якого податкові накладні, обґрунтовано отримані у періодах, наступних за періодами їх виписки, відображаються у розділі I реєстру отриманих та виданих податкових накладних за датою їх отримання. Податковий кредит, сформований на підставі таких податкових накладних, розшифровується у розділі II додатка 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з податку на додану вартість із зазначенням періоду виписки податкових накладних і відповідно декларується у рядку 10.1 податкової декларації. Із наданого позивачем реєстру отриманих та виданих податкових накладних №1 за звітний податковий період - 2010 рік убачається, що податкові накладні по вищерозглянутих господарських операціях отримані підприємством лише в липні 2010 року.
Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що відповідачем не заперечується товарність господарських операцій по вищезазначеним договорам, а позивач у попередніх податкових періодах не формував податковий кредит по вищерозглянутих господарських операціях, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що ТОВ «Чорномор'є Плюс»має право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, у зв'язку із чим оскаржуване рішення 0000412300 від 15.03.2011 року є неправомірним та підлягає скасуванню.
Положеннями ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В судовому засіданні представник відповідача не довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.
Таким чином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс»виконало всі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»вимоги щодо формування податкового кредиту, а правильність задекларованої позивачем суми і товарність операцій, з яких виникла ця сума, відповідачем не заперечуються, податкове повідомлення-рішення № 0000412300 від 15.03.2011 року підлягає скасуванню, а позов -задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс»задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі № 0000412300 від 15.03.2011 року.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі.
Повний текст постанови складено 15 серпня 2011 року.
Суддя /ПІДПИС/ І.В. Завальнюк