Справа № 2а/1570/2989/2011
09 серпня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
суддів: Стеценко О.О., Катаєвої Е.В.,
за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України та Південної митниці Державної митної служби України, за участю третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу Державної митної служби України від 23.03.2011р. №508-к в частині п.1 наказу щодо, припинення перебування позивача на державній службі в митних органах України, поновлення на посаді,-
ОСОБА_1 (надалі по тексту -Позивач) звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України (надалі по тексту - ДМС України), Південної митниці Державної митної служби України (надалі по тексту - Південна митниця), за участю третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу Державної митної служби України від 23.03.2011р. №508-к в частині п.1 наказу щодо припинення перебування позивача на державній службі в митних органах України, поновлення на посаді. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ ДМС України № 508-к «По особовому складу митних органів»від 23.03.2011р., яким припинено його перебування на державній службі в митних органах України, виданий з порушенням норм чинного законодавства, при встановленні обставин, які не відповідають дійсності та з порушенням встановленого законом порядку, у зв'язку з чим він підлягає поновленню на раніше займаній посаді. Оскаржуваний наказ виданий на підставі доповідної записки, складеної за результатом проведеної перевірки, згідно з наказом ДМС України від 09.03.2011р.№ 175 «Про проведення перевірки»правильності митного контролю та митного оформлення товар, що переміщуються на адреси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Мета Плюс», ПП «Сідіософтпром»та ПП «Сідісофтпром»в зоні діяльності Південної митниці. За результатом проведеної перевірки було встановлено, що у ВМО № 1 м/п «Іллічівськ»систематично порушувались вимоги п.2.6 та п. 2.9 Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів,затвердженого наказом ДМС України від 01.04.2002р. № 174, відповідно до якого акт про проведення ідентифікаційних оглядів складається у двох примірниках, один з яких залишається у посадової особи підрозділу митного оформлення. Позивач зазначив, що в його діях відсутній склад порушень п.2.6 та п. 2.9 Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів, оскільки він участі в ідентифікаційних оглядах товарів стосовно вказаних у матеріалах перевірки 10 контейнерів не приймав, записів в журналі обліку заяв на проведення ідентифікаційного огляду товарів та транспортних засобів не здійснював, у зв'язку з чим висновки відповідача щодо порушення ним вимог чинного законодавства з проведення ідентифікаційного огляду товарів не відповідають дійсним обставинам справи. Позивач також зазначив, що при його звільненні порушені вимоги ст. ст. 27,31 Закону України № 2805-ІУ від 06.09.2005 року «Про дисциплінарний статут митної служби України»щодо відповідності дисциплінарного стягнення тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи, врахування обставин, за яких воно було вчинено, попередньої поведінки посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах. Крім того, позивач зазначив, що при його звільненні було порушено вимоги ст.ст. 41 Кодексу законів про працю України та п. 26 Дисциплінарного статуту митної служби України, якими передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, проте в період з 21.03.2011р. по 29.03.2011р. позивач перебував на лікарняному, а наказ про припинення його перебування на державній службі в митних органах України датований 23.03.2011р., тобто під час перебування його на лікарняному. Зважаючи на те, що відповідачем безпідставно та неправомірно припинено його перебування на державній службі в митних органах на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Іллічівськ»Південної митниці, позивач звернувся до суду.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідачів у судовому засіданні адміністративний позов не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, в обґрунтування заперечень зазначив, що підставою для звільнення позивача з державної служби стали виявлені перевіркою факти несумлінного виконання своїх службових обов'язків та недотримання у службовій діяльності вимог чинного законодавства. Так, представник відповідачів зазначив, що перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог ст. ст. 40, 55, 73, 88 Митного кодексу України, п.п. 2.6, 2.9 Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів, затвердженого наказом ДМС України від 01.04.2002р. № 174, Технологічної схеми здійснення митного контролю при проведенні ідентифікаційного огляду товарів декларантом в зоні діяльності Південної митниці, затвердженої наказом Південної митниці від 02.07.2008р. № 255, п. 27 наказу ДМС України від 20.04.2005р. № 314 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації», вимог п.п. 2.2, 2.5, 2.10 та 2.11 своєї посадової інструкції, що у відповідності до ст. 30 Закону України «Про державну службу», є підставою для припинення державної служби. Крім того, представник відповідачів пояснив, що позивач дійсно був звільнений під час знаходження його на лікарняному, проте він звільнений на підставі ст. 30 Закону України «Про державну службу», а тому норми Кодексу законів про працю України та Дисциплінарного статуту митної служби України на ці правовідносини не розповсюджуються. Крім того, припинення державної служби не можна кваліфікувати як звільнення з ініціативи адміністрації.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба, це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
ОСОБА_1 проходив службу в митних органах України, що згідно п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, підпадає під визначення публічної служби, спори щодо проходження якої, відповідно до п. 2 ч. 1 ст.17 КАС України відносяться до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що наказом ДМС України № 508-к від 23.03.2011 року «По особовому складу митних органів»за порушення Присяги державного службовця, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» 23.03.2011 року припинено перебування на державні службі в митних органах України ОСОБА_1, старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Іллічівськ»Південної митниці (а.с. 8-16, том І).
Зазначений наказ було прийнято на підставі доповідної записки, складеної за результатами перевірки щодо правильності митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються на адресу суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Мета-Плюс», ПП «Сідіософтпром»та ПП «Сідісофтпром»в зоні діяльності Південної митниці, яка здійснена відповідно до наказу ДМС України від 09.03.2011 року №175 «Про проведення перевірки», в ході якої було встановлено порушення позивачем вимог ст. ст. 40, 55, 73, 88 Митного кодексу України, п.п. 2.6, 2.9 Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів, затвердженого наказом ДМС України від 01.04.2002р. № 174, Технологічної схеми здійснення митного контролю при проведенні ідентифікаційного огляду товарів декларантом в зоні діяльності Південної митниці, затвердженої наказом Південної митниці від 02.07.2008р. № 255, п. 27 наказу ДМС України від 20.04.2005р. № 314 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації», вимог п.п. 2.2, 2.5, 2.10 та 2.11 посадової інструкції позивача, затвердженої начальником Південної митниці 04.10.2010 року (а.с. 83-94, том І).
З оскаржуваного наказу, зокрема, вбачається, що підставою для звільнення позивача став установлений комісією факт систематичного порушення вимог п.2.6 та п. 2.9 Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів, затвердженого наказом ДМС України від 01.04.2002р. № 174, відповідно до якого акт складається у двох примірниках, один з яких залишається у посадової особи підрозділу митного оформлення. Зокрема, в наказі зазначено, що на запит комісії від 16.03.2011р. щодо пред'явлення 10 актів, начальник відділу митного оформлення № 1 Харченко В.Г. інформував, що надати їх не вбачається можливим, оскільки вони складались у одному примірнику і знаходяться у декларанта. Встановлено, що записи у Журналі за формою згідно додатку до Технологічної схеми здійснення митного контролю при проведенні ідентифікаційного огляду товарів декларантом в зоні діяльності Південної митниці, затвердженої наказом Південної митниці від 02.07.2008р. № 255, в переважній більшості здійснювались не працівниками відділу митного оформлення № 1, які були присутні при ідентифікаційному огляді, а іншими особами. У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що записи в Журналі стосовно зазначених у матеріалах перевірки 10 контейнерів він не здійснював, участь в ідентифікаційних оглядах не приймав.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, наказ ДМС України № 508-к від 23.03.2011 року «По особовому складу митних органів»в частині припинення з 23.03.2011 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1 за порушення Присяги державного службовця на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», виданий в порушення чинного законодавства, є протиправним та підлягаючим скасування, виходячи з наступного.
Митний кодекс України, відповідно до преамбули до нього, визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Правовий статус посадових осіб митної служби та порядок проходження служби в митних органах України регламентується главою ХХ зазначеного Кодексу.
Статтею 408 МК України визначено, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регламентується ним, - Законом України «Про державну службу».
Згідно із ст.410 МК України порядок і умови прийняття на службу до митних органів, порядок та умови проходження служби, просування посадових осіб по службі, оплати та стимулювання праці в митних органах визначаються законодавством України. У митній службі України діє Дисциплінарний статут, який затверджується законом.
Дисциплінарний статут митної служби України, затверджений Законом України №2805-ІV від 06.09.2005 року «Про дисциплінарний статут митної служби України», визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу України».
З аналізу вищезазначених нормативно-правових актів суд дійшов висновку, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Митним Кодексом України, Дисциплінарним Статутом, на який безпосередньо вказується у Митному Кодексі України, а в частині, що не регламентується цими законами, - Законом України «Про державну службу», а також КЗпП України, посилання на який міститься у Законі України «Про державну службу».
З цих підстав суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідачів на нерозповсюдження на спірні правовідносини положень Дисциплінарного Статуту. При цьому суд враховує, що саме статути про дисципліну, як нормативно-правові акти в системі законодавства України щодо регулювання трудових відносин, встановлюють особливості такого регулювання в залежності від галузі його застосування. Отже, застосування при звільненні підстав, передбачених Законом України «Про державну службу»не виключає, а навпаки є обов'язковим у застосуванні процедури звільнення, передбаченої для посадових осіб митних органів.
Пунктом 1 Дисциплінарного Статуту визначено, що службова дисципліна в митній службі України полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборони, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління.
Пунктом 4 Дисциплінарного Статуту передбачені обов'язки посадової особи митної служби, у тому числі обов'язок додержуватись Конституції України, Митного кодексу України, цього Статуту та інших законів України, додержуватись порядку та умов проходження служби в митних органах, не допускати вчинків, не сумісних із статусом посадової особи митної служби.
Відповідно до п.21 Дисциплінарного Статуту протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України, є порушенням службової дисципліни.
З аналізу положень ст.ст. 5, 10, 17 Закону України «Про державну службу»та п.п.1-4, 21 Дисциплінарного статуту вбачається, що зміст Присяги державного службовця відповідає поняттю та змісту службової дисципліни державного службовця митних органів України.
З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що доводи відповідачів в обґрунтування правомірності звільнення позивача про те, що припинення державної служби за порушення Присяги державного службовця відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу»не є дисциплінарним стягненням і не пов'язано з порушенням службової дисципліни, є помилковими, оскільки є очевидним, що припинення державної служби за зазначеною нормою не є видом заохочення працівника, і застосовується за вчинені цим працівником порушення службової дисципліни.
При цьому визначальним при прийнятті рішення про припинення державної служби працівника є факт порушення ним службової дисципліни, встановлення якого відповідно до ст.19 Конституції України повинно здійснюватися у нормативно визначеному порядку.
Згідно з п.22 Дисциплінарного статуту порушенням службової дисципліни є порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи та державної служби, а також інші діяння, визначені як порушення службової дисципліни законами та іншими нормативно-правовими актами України. З метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування, а у разі звільнення посадової особи проведення службового розслідування є обов'язковим.
Оскільки Закон України «Про державну службу»регламентує правовий статус посадових осіб митної служби України лише в частині, яка не визначена іншими нормами, і цей Закон не містить в собі порядку встановлення факту порушення державним службовцем дисципліни, суд вважає, що встановлення цього факту повинно здійснюватися відповідно до Дисциплінарного статуту та «Інструкції про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України» (надалі по тексту - Інструкція), затвердженої наказом ДМС України № 918 від 13.08.2010 року, якими саме цей порядок і врегульовано.
Відповідно до п.31 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.
Пунктом 1.2 Інструкції зазначено, що службове розслідування -це комплекс заходів, що здійснюється з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного із здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів. Відповідно до п.1.4 Інструкції з'ясування обставин порушення трудової дисципліни посадовими особами здійснюється відповідно до вимог Кодексу законів про працю, Закону України «Про державну службу», Дисциплінарного статуту та правил внутрішнього трудового розпорядку митного органу.
Підставами для проведення службового розслідування відповідно до п.2.1 Інструкції є недодержання посадовою особою законодавства України про державну службу, проходження служби в митних органах, вчинення посадовою особою дисциплінарного правопорушення, передбаченого статтями 21, 22, п.1, 3-6 ст.28 Дисциплінарного статуту, або іншого діяння, визначеного законодавством України, як порушення службової дисципліни.
Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства, а також те, що наказом ДМС України № 508-к від 23.03.2011 року припинено перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1 за порушення Присяги державного службовця, відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу», а саме за неналежне та несумлінне виконання ним своїх службових обов'язків - п.п. 2.2, 2.5, 2.10 та 2.11 його посадової інструкції, тобто за порушення службової дисципліни, суд дійшов висновку, що такому звільненню обов'язково повинно було передувати службове розслідування.
Проте судом достовірно встановлено, що в порушення вимог законодавства службове розслідування щодо дотримання позивачем вимог законодавства під час проходження служби в митних органах не проводилося. Також не було проведено і службової перевірки діяльності позивача, висновком якої відповідно до п.1.2 Інструкції може стати встановлення обставин вчинення незначного правопорушення, або наявності підстав для проведення службового розслідування. Вказані обставини щодо не проведення відносно позивача службової перевірки і службового розслідування не спростовувались представником відповідачів у судовому засіданні.
Внаслідок таких дій Південної митниці порушено право позивача брати участь у службовому розслідуванні, в тому числі пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні документи та порушувати клопотання про залучення нових документів, вимагати додаткового вивчення пояснення осіб, причетних до справи.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що єдиним документом, який фіксує діяння, що кваліфікується відповідачами як порушення ОСОБА_1 Присяги державного службовця є доповідна записка за результатами перевірки.
Суд зазначає, що доповідна записка за результатами перевірки правильності митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються на адреси суб'єктів ЗЕД - ТОВ «Мета-Плюс», ПП «Сідіософтпром»та ПП «Сідісофтпром»в зоні діяльності Південної митниці, яка здійснена відповідно до наказу ДМС України від 09.03.2011 року № 175, з урахуванням встановленого законодавством порядку проходження служби посадовими особами митних органів, повинна була стати підставою для проведення службових перевірок та службового розслідування відносно осіб, зазначених в цій доповідній записці, у тому числі і відносно позивача, в діях якого, на думку перевіряючих, наявні порушення посадової інструкції.
З аналізу вищевказаної доповідної записки убачається, що комісія здійснила перевірку правильності митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються на адреси суб'єктів ЗЕД - ТОВ «Мета-Плюс», ПП «Сідіософтпром»та ПП «Сідісофтпром»в зоні діяльності Південної митниці, яка здійснена відповідно до наказу ДМС України від 09.03.2011 року №175. При цьому, за умови відсутності наказу на службове розслідування, комісія зазначила обставини, які можуть бути зазначені лише в акті службового розслідування за результатами його проведення (п.1.2 Інструкції). Зокрема доповідна записка, крім засвідчення виявлених фактів й обставин, містить правову оцінку цих фактів, дій чи бездіяльності посадових осіб, висновки та пропозиції щодо притягнення посадових осіб до відповідальності (звільнення, попередження про неповну службову відповідність, догана).
На думку суду, лише висновок службового розслідування може стверджувати факт неналежного виконання посадовою особою митного органу службових обов'язків. Такі обставини не можуть встановлюватися доповідними записками. І саме висновок службового розслідування має містити обґрунтовані пропозиції щодо притягнення винної особи до відповідальності, з урахуванням її характеристики, обставин вчиненого порушення, степеня вини тощо.
Таким чином, звільнення позивача відбулось з порушенням встановленого порядку, тобто без дотримання обов'язкової процедури, яка передує звільненню, тобто відповідачами фактично не було встановлено у передбаченому законом порядку факту порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.
Крім цього, не містить в собі конкретних фактів порушення позивачем службової дисципліни і службова записка за результатами перевірки правильності митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються на адреси суб'єктів ЗЕД -ТОВ «Мета-Плюс», ПП «Сідіософтпром»та ПП «Сідісофтпром»в зоні діяльності Південної митниці, яка здійснена відповідно до наказу ДМС України від 09.03.2011 року №175 і яка стала підставою для прийняття спірного наказу про припинення державної служби ОСОБА_1
Більш того, в судовому засіданні встановлено, що позивачу не доручалося проведення огляду 54 контейнерів, які надійшли на адресу ТОВ «Мета-Плюс»і ПП «Сідіософтпром»та які були оглянуті комісією підчас перевірки. Позивач не здійснював їх митне оформлення, а 51 з цих контейнерів взагалі не заявлялися до митного оформлення і на час розгляду справи судом, і в ході розгляду справи відповідачами не було надано суду будь-яких пояснень стосовно того, які ж саме службові обов'язки та вимоги МК Україні були порушені позивачем.
Разом із тим, не проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 призвело до протиправного його звільнення з митних органів, оскільки зазначені в доповідній записці обставини щодо порушення позивачем службової дисципліни, а саме п.п. 2.6, 2.9 Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів, затвердженого наказом ДМС України від 01.04.2002р. № 174, Технологічної схеми здійснення митного контролю при проведенні ідентифікаційного огляду товарів декларантом в зоні діяльності Південної митниці, затвердженої наказом Південної митниці від 02.07.2008р. № 255, п. 27 наказу ДМС України від 20.04.2005р. № 314 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації», вимог п.п. 2.2, 2.5, 2.10 та 2.11 посадової інструкції позивача, затвердженої начальником Південної митниці 04.10.2010 року не відповідає фактичним обставинам.
Як убачається із доповідної записки, за результатами проведеної перевірки було встановлено, що у ВМО № 1 м/п «Іллічівськ»систематично порушувались вимоги п. 2.6 та п. 2.9 Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів, затвердженого наказом ДМС України № 174 від 01.04.2002р., відповідно до якого акт про проведення ідентифікаційного оглядів складається у двох примірниках, один з яких залишається у посадової особи підрозділу митного оформлення. При цьому було зазначено, що під час перевірки встановлено, що з 54 контейнерів ПП «Сідіософтпром»та ТОВ «Мета - Плюс», відносно яких 11.03.2011 року проведено комісійне відкриття за участю співробітників УСБУ в Одеській області, на 3 подано вантажні митні декларації, інші контейнери до митного оформлення не заявлялися.
Поряд з цим, з 51 контейнерів, які не заявлялися до митного оформлення, на 10 контейнерів були подані заяви про надання дозволу на проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів.
У графі «Дата складання акту»Журналу обліку заяв на проведення ідентифікаційного огляду товарів та транспортних засобів (номенклатурний № 29/01-68 2011) міститься 10 записів.
Судом встановлено, що у відповідності до Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів, акти про проведення ідентифікаційних оглядів складалися у двох примірниках, з яких один залишається у декларанта, інший надається співробітнику підрозділу митного оформлення, але ж у судовому засіданні позивач, представник позивача та ОСОБА_6, який був допитаний судом в якості свідка, зазначили, що безпосередньо позивач за збереження зазначених актів відповідальності не несе, крім того, відповідальність за їх втрату діючим законодавством не передбачена.
Згідно з п. 2.11 Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів облік заяв і актів про проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів здійснюється в порядку, установленому митним органом.
Наказом начальника Південної митниці від 02.07.2008 р. № 255 було затверджено Технологічну схему здійснення митного контролю при проведенні ідентифікаційного огляду товарів, у відповідності до п. 2.11 якої, облік заяв і актів про проведення ідентифікаційного огляду товарів здійснюється підрозділом митного оформлення у відповідному журналі за формою згідно додатку до цієї технологічної схеми.
При цьому, ані технологічною схемою, ані Порядком проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів не визначено порядку зберігання акту ідентифікаційного огляду, який залишається у посадової особи підрозділу митного оформлення,
Судом встановлено, що у зв'язку з тим, що комісії з проведення перевірки начальник ВМО № 1 не зміг надати примірники 10 актів про проведення ідентифікаційного огляду товарів, комісія дійшла висновку про надання позивачем неправдивих свідчень.
Проте, судом встановлено, що позивач участі в ідентифікаційних оглядах товарів стосовно вказаних вище 10 контейнерів не приймав, записів в журналі обліку заяв на проведення ідентифікаційного огляду товарів та транспортних засобів не здійснював. Зазначені обставини позивач вказав в поясненнях при проведенні перевірки, проте комісією з проведення перевірки не надано відповідної оцінки зазначеним поясненням позивача. Зазначені обставини підтверджуються даним з відповідного Журналу (а.с. 138-169, том І).
У відповідності до зазначених Порядку та технологічної схеми ідентифікаційний огляд здійснюється декларантом за умови подання ним заяви та після прийняття керівництвом підрозділу митного оформлення рішення щодо проведення ідентифікаційного огляду, про що свідчить напис на заявці, яким визначається посадова особа цього підрозділу, яка повинна бути присутня при здійсненні такого огляду. Після додержання вищезазначеного порядку відбувається процедура ідентифікаційного огляду. Слід зазначити, що заява про надання дозволу на проведення ідентифікаційного огляду розписується на старшого групи ВМО № 1, який визначає безпосереднього виконавця даної процедури.
Вищезазначене підтверджується, зокрема, тим, що виходячи з посадової інструкції старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 м/п «Іллічівськ» Південної митниці, затвердженої начальником Південної митниці 04.10.2010 р. за № 2, старший інспектор зобов'язаний, у разі визначення наказом по митниці у зоні діяльності відділу, виконувати митні процедури в порядку прийняття ВМД до оформлення згідно заявленого митного режиму у відповідності до функцій й процедур визначених наказами ДМС України.
При цьому, за дорученням начальника відділу, заступника начальника відділу, головного інспектора та у разі їх відсутності, самостійно приймати рішення про потребу проведення митного огляду, призначити посадову особу або групу осіб для проведення митного огляду, згідно з порядком, встановленим митним законодавством.
В свою чергу, встановивши неможливість встановлення факту проведення ідентифікаційного огляду товарів комісією з перевірки було зазначено про порушення вимог Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів, що в подальшому було відображено в оскаржуваному наказі та стало підставою для видання оскаржуваного наказу.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В порушення зазначених вимог, представник відповідачів в судовому засіданні не зміг пояснити, яким чином, з огляду на доводи позивача стосовно того, що ним ідентифікаційний огляд 10 вищезазначених контейнерів не проводився, комісією було установлено порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 2.6, 2.9 Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів, затвердженого наказом ДМС України № 174 від 01.04.2002р., а також не довів суду необґрунтованість зазначених доводів позивача.
Щодо зазначення в доповідній записці про порушення позивачем порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації під час здійснення перевірки митного оформлення вантажів, одержувачем яких є ПП «Сідіософтпром», оформлених за ВМД від 15.02.2011р. № 500040011/2011/002967, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Порядок здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ВМД регулюється, зокрема, наказом ДМС України від 20.04.2005 р. № 314, у відповідності до п. 3 якого митні процедури здійснюються у наступному порядку: прийняття ВМД для оформлення, митний контроль, завершення митного оформлення та видача оформлених документів декларанту.
Виходячи зі змісту п. 3 зазначеного наказу розподіл ВМД між посадовими особами підрозділу митного оформлення здійснює посадова особа на яку покладено такі функціональні обов'язки та саме ця особа здійснює перевірку документів, що посвідчують особу декларанта.
Оскаржуваний наказ та матеріали перевірки містять інформацію про осіб, які проводили митний контроль, проте не міститься інформації яким чином даний контроль був запроваджений.
Проте, суд вважає, що дійти висновку про порушення порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації можливо лише перевіривши яким чином було встановлено проведення митного огляду.
Відносно відсутності з боку позивача порушень вимог Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів, також зазначив, допитаний в якості свідка ОСОБА_6, який особисто приймав участь при митному огляді та в обов'язки якого входять складання відповідних актів при виявленні будь-яких порушень при митному огляді.
Судом при дослідженні наданих відповідачем доказів, а саме протоколів огляду місця події та актів про проведення митного огляду товарів (а.с. 63, 71) шляхом їх співставлення встановлено, що номера контейнерів, зазначені в протоколах огляду місця події та в актах про проведення митного огляду товарів, не співпадають з номерами контейнерів, які зазначені у ВМД при оформленні яких приймав участь позивач. Крім того, суд критично відноситься до тверджень представника відповідачів про порушення позивачем порядку заповнення Журналу обліку заяв на проведення ідентифікаційного огляду товарів та транспортних засобів, враховуючи те, що надані на вимогу сторінок зазначеного Журналу не містять граф, які б не були заповнені позивачем.
Крім того, суд вважає, що ні в доповідній записці, ні в наказі № 508-к від 23.03.2011 року не зазначено які саме порушення службових обов'язків зі сторони позивача свідчать про порушення ним Присяги державного службовця. Висновки доповідної записки щодо ОСОБА_1 базуються на припущеннях та не знайшли свого підтвердження під час офіційного з'ясування обставин у справі.
Також в ході розгляду справи представником відповідачів також не було надано доказів на підтвердження виконання позивачем покладених на нього службових обов'язків чи вчинення ним вчинків, несумісних з перебуванням на державній службі.
Суд також вважає необхідним зазначити, що згідно з п. 26 Дисциплінарного статуту у разі відсутності посадової особи митної служби на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю дисциплінарне стягнення не застосовується.
Як вбачається з листка непрацездатності № 553050 позивач в період з 21.03.2011р. по 29.03.2011 року перебував на лікарняному (а.с. 31, том І), що не спростовувалось у судовому засіданні представником відповідачів, у зв'язку з чим, суд критично відноситься до тверджень відповідачів відносно правомірності їх дій, оскільки судом достовірно встановлено, що звільнення позивача відбулося в період його перебування лікарняному, про що керівництву Південної митниці було відомо.
Разом з тим, суд також критично відноситься до тверджень позивача, стосовно того, що його звільнення є протиправним ще й з тих підстав, що ним 23.03.2011р. на ім'я начальника Південної митниці була подана заява про надання йому відпустки по догляду за дітьми до досягнення ними віку трьох років, оскільки судом встановлено, що позивач подав зазначену заяву після того як дізнався 23.03.2011 року про своє звільнення, у зв'язку з чим суд вважає, що зазначені обставини не впливають на правомірність винесеного відповідачем наказу.
Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Суд вважає, що звільнення позивача за п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу України»без застосування порядку звільнення, встановленого для посадових осіб митної служби Дисциплінарним статутом, затвердженим Законом України 06.09.2005 року, тобто без проведення службового розслідування, є фактично створенням відповідачем ситуації, яка грубо порушує права позивача, оскільки саме службове розслідування, проведення якого відповідно до Дисциплінарного статуту є обов'язковим при звільненні посадової особи митної служби, здійснюється з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою правопорушення, пов'язаного із здійсненням службової діяльності, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня. Разом із тим, під час проведення перевірки відповідачем фактично не встановлено невиконання ОСОБА_1, покладених на нього обов'язків, несумлінного виконання службових обов'язків та порушення Присяги державного службовця, оскільки конкретні факти не містяться у доповідній записці, при цьому всі доводи відповідача базуються виключно на припущеннях.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірного наказу від 23.03.2011 року № 508-к «По особовому складу митних органів»в частині припинення з 23.03.2011 року перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1, старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Іллічівськ»Південної митниці, відповідач діяв у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; необґрунтовано та без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів ОСОБА_1 і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 достатньо та належно обґрунтував свої позовні вимоги. Його доводи про незаконне припинення перебування на державній службі, чим порушені його конституційні права та гарантії, повністю знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Доводи відповідачів про обґрунтованість звільнення позивача суд до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують наведені вище висновки суду щодо порушення процедури звільнення та взагалі відсутності підстав для звільнення, і в ході розгляду справи відповідачами не було надано суду заслуговуючих на увагу доказів на підтвердження цих доводів. При цьому відповідач не надав суду доказів, які б підтвердили ту суттєву обставину, що позивачем були вчинені порушення службових обов'язків, які свідчать про порушення ним Присяги державного службовця.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи відповідачами не було надано належних доказів на підтвердження правомірності прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 з державної служби в митних органах.
Також, на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів суду ті обставини, якими обґрунтовував позовні вимоги, а тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів -у межах суми стягнення за один місяць, а також негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
На підставі зазначеної норми суд вважає необхідним допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі в Державній митній службі України на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Іллічівськ»Південної митниці Державної митної служби України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 43 Конституції України, Митним кодексом України, КЗпП України, Законом України «Про державну службу», Дисциплінарним Статутом митної служби України, затвердженим Законом України від 6.09.2005 року, «Інструкцією про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України», затвердженою наказом ДМСУ №918 від 13.08.2010 року, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 90, 94, 159-164, ч.1 ст.256 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України та Південної митниці Державної митної служби України, за участю третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу Державної митної служби України від 23.03.2011р. №508-к в частині п.1 наказу щодо припинення перебування позивача на державній службі в митних органах України, поновлення на посаді - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної митної служби України № 508-к від 23.03.2011 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1, старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Іллічівськ»Південної митниці.
Зобов'язати Державну митну службу України поновити ОСОБА_1 на державній службі в Державній митній службі України на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Іллічівськ»Південної митниці.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі в Державній митній службі України на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці Державної митної служби України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 12 серпня 2011 року.
Головуючий суддя С.О. Cтефанов
Судді: О.О. Стеценко
Е.В. Катаєва