Справа № 2а/1570/1180/2011
10 серпня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменко К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконною відмови від 30.09.2010 року №176з/20-69-2393 та зобов'язання видати розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 15,0 га для сінокосіння та випасу худоби на території піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області, -
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконною відмови від 30.09.2010 року №176з/20-69-2393 та зобов'язання видати розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 15,0 га для сінокосіння та випасу худоби на території піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області.
В судовому засіданні 10.08.2011 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, який зазначив, що відповідач неправомірно відмовив у задоволенні заяви позивача від 06.09.2010 року про надання оренду строком на 50 років земельної ділянки площею 15,0 га для сінокосіння і випасання худоби на території піщаної коси Чорного моря, оскільки зазначена у відповіді підставі не передбачена діючим земельним законодавством, а тому така відповідь повинна бути визнання протиправною та відповідача зобов'язано прийняти розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.33), в зв'язку із чим, на підставі положень ст.ст.122,128 КАС України, справа слухалась за його відсутності, за наявними в матеріалах справи запереченнями та доказами.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:
Відповідач згідно ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»є місцевим органом виконавчої влади, якому ст.17,124 ЗК України та ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»надані певні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які знаходяться у державній власності та знаходяться за межами населених пунктів. Відповідно до рішення Конституційного суду України № 10-рп/2010 від 01.04.2010 року по справі № 1-6/2010 положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності»слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, а тому спори щодо оскарження його рішень, дій або бездіяльності з цього питання, відповідно до положень ст.55 Конституції України п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
06.09.2010 року позивач звернувся із заявою на адресу Татарбунарської районної державної адміністрації (а.с.5) згідно якої, він просив передати йому в орендне користування строком на 50 років земельної ділянки площею 15,0 га для сінокосіння і випасання худоби на території піщаної коси Чорного моря (48-50 км), в тому числі надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
До цієї заяви позивачем було додано графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.9), копія громадянського паспорта громадянина України та ідентифікаційний код платника податків (а.с.6-8).
30.09.2010 року відповідач по справі, за результатами розгляду заяви від 06.09.2010 року, спрямував на адресу позивача відповідь №176з/20-69-2393 (а.с.10), якою відмовив у задоволенні прохання позивача з тих підстав, що територія піщаної коси Чорного моря, що розташована у Татарбунарському районі Одеської області віднесена до земель рекреаційного призначення (ст..ст.50,52 Земельного кодексу України). На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкодити використанню цих земель за їх призначенням, а також негативно впливає або може негативно вплинути на природний стан цих земель.
Позивач у позовній заяві від 25.01.2011 року (а.с.3-4) зазначає, що відповідач мав право відмовити йому у задоволенні його заяви лише з підстав, визначених у п.3 ст.123 ЗК України та витребувана ним земельна ділянка не відноситься до земель рекреаційного призначення, що підтверджується листом Відділу ДЕРЖКОМЗЕМУ у Татарбунарському районі Одеської області від 12.11.2010 року №Р-8/10 (а.с.11).
Представник відповідача у власних запереченнях від 21.02.2011 року №09/02-38-04-01/477 (а.с.17-18) заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що до заяви позивача від 06.09.2010 року не були надані графічні матеріали щодо витребуваної земельної ділянки, у розмінні роз'яснення щодо терміну «графічні матеріали», щ міститься у листі Головного управління ДЕРЖКОМЗЕМУ в Одеській області від 16.04.2010 року №2-12-14/1900 (а.с.41-43) та згідно положень ст.34 ЗК України для сінокосіння та випасу худоби надаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а територія піщаної коси Чорного моря за складом угідь представлені пісками (пляжі), що виключає можливість її використання в якості земельної ділянки для сінокосіння та випасу худоби, з-за відсутності шару відповідного ґрунту та багаторічної трав'яної рослинності.
Суд оцінюючи вказану відповідь, з огляду на положення ч.3 ст.2 КАС України, приходить до висновку про її відповідність законові з огляду на наступне.
Так, відповідно до положень ст.ст.17,123,124 Земельного кодексу України, ст.4 Закону України «Про оренду землі», ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»до компетенції відповідача належить прийняття рішень щодо затвердження проектів землеустрою та надання в оренду земельних ділянок за межами населених пунктів із земель державної власності.
Згідно листа Відділу ДЕРЖКОМЗЕМУ у Татарбунарському районі Одеської області від 12.11.2010 року №Р-8/10 (а.с.11) земельна ділянка, яка витребувана позивачем для отримання її в орендне користування на території піщаної коси Чорного моря, знаходяться на території Татарбунарського району, Одеської області за межами населених пунктів, а тому вирішення питання про укладання договору оренди цієї земельної ділянки, відповідно до положень ч.3 ст.122, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, знаходиться в компетенції відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.123 ЗК України особа, яка зацікавлена в отриманні у користування земельної ділянки із земель державної чим комунальної власності, звертається до відповідного компетентного органу державної влади або місцевого самоврядування із клопотанням, в якому зазначає орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.
Відповідно до листа-роз'яснення Головного управління ДЕРЖКОМЗЕМУ в Одеській області від 16.04.2010 року №2-12-14/1900 (а.с.41-43) під графічними матеріалами, визначеними ч.2 ст.123 ЗК України, слід розуміти графічні матеріали, виготовлені місцевими підрозділами ДЕРЖКОМЗЕМУ України, які виконані з дотриманням положень ст.ст.1,45 Закону України «Про землеустрій».
Позивачем до своєї заяви від 06.09.2010 року (а.с.5) був наданий графічні матеріали -схему розташування земельної ділянки (а.с.9).
Згідно відповіді Відділу ДЕРЖКОМЗЕМУ в Татарбунарському районі Одеської області від 09.08.2011 року №24-6-02/255 (а.с.46) наданий примірник графічних матеріалів, які повинні подаватись зацікавленою особою до відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування до заяви про передачу земельної ділянки у користування (в даному випадку щодо земельної ділянки, яку просив ОСОБА_1 -а.с.47).
Порівнявши вказані матеріали суд приходить до висновку, що подані позивачем графічні матеріали не відповідають вимогам ст.ст.1,45 Закону України «Про землеустрій», а тому, відповідач за цими матеріалами не мав змоги прийняти позитивне рішення за його заявою від 06.09.2010 року (а.с.5).
Відповідно до ч.3 ст.123 ЗК України підставою для відмові особи у передачі земельної ділянки у користування може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Згідно ч.1 ст.34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння та випасу худоби. Тобто, земельна ділянка до її передачі у користування громадянину для сінокосіння та випасу ходуни вже повинна бути віднесена до земель сільського господарського призначення та мати відповідне цільове використання.
Згідно листа Відділу ДЕРЖКОМЗЕМУ у Татарбунарському районі Одеської області від 12.11.2010 року №Р-8/10 (а.с.11) інвентаризація земель піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області до теперішнього часу не проведена та згідно облікових даних державної статистичної звітності №6-зем, станом на 01.01.2010 року, землі піщаної коси Чорного моря обліковуються як землі запасу та землі, не надані у власність або постійне користування.
Таким чином, витребувана позивачем земельна ділянка для передачі її в оренду не відноситься до земель сільськогосподарського призначення з цільовим використанням, як землі, передбачені для сінокосіння та випасу худоби, в зв'язку із чим, її передача позивачу для зазначених цілей не відповідає положенням ч.1 ст.34 ЗК України.
Окрім того, відповідно до ч.3 ст.62 ЗК України, в редакції Закону України від 02.12.2010 року № 2740-VI уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
Частною 1 ст.90 ЗК України передбачено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.
Враховуючи, що згідно графічного зображення витребуваної земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с.9) вона знаходиться з прибрежній захисної смузі Чорного мора та озера Сасик, ця земельна ділянка не може бути передана у використання для здійснення на неї сінокосіння та випасу худоби, оскільки це не відповідає положенням ч.1 ст.90 ЗК України та порушує санітарний режим прибрежної смуги Чорного моря та озера Сасик.
Оскільки позивачем не було надано до заяви відповідних графічних матеріалів (ч.2 ст.123 ЗК України) та витребувана земельна ділянка не могла бути передана позивачу для її використання для сінокосіння та випасу худобу, відповідь відповідача від 30.09.2010 року №176з/20-69-2393 (а.с.10) щодо відмови у задоволенні заяви позивача від 06.09.2010 року (а.с.5) відповідає положенням ч.3 ст.123 ЗК України, а тому, в задоволенні позовних вимог щодо визнання цього рішення суб'єкту владних повноважень протиправним та скасувати його слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.
Враховуючи те, що позивачу було законно відмовлено у задоволенні його заяви від 06.09.2010 року (а.с.5), суд не може покласти на суб'єкта владних повноважень обов'язку щодо задоволення цієї заяви та винесення, відповідно до положень ч.3 ст.123 ЗК України, розпорядження про надання згоди позивачу щодо складання проекту землеустрою цієї земельної ділянки, в зв'язку із чим, на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України, суд повинен відмовити у задоволенні позовних вимог позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 15,0 га для сінокосіння та випасу худоби на території піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконною відмови від 30.09.2010 року №176з/20-69-2393 та зобов'язання видати розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 15,0 га для сінокосіння та випасу худоби на території піщаної коси Чорного моря Татарбунарського району Одеської області - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.
Суддя Єфіменко К.С.
10 серпня 2011 року