Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв.
10:35 год.
27.07.2011 р. справа № 2а-5087/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,
представника позивача: ОСОБА_1, довіреність № 558 від 25.03.11 р.,
представника відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомУМВС України в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001
доголовного управління юстиції у Миколаївській області відділ ДВС підрозділ примусового виконання рішень, вул. Декабристів, 41/23, м. Миколаїв, 54020
провизнання дій незаконними, визнання незаконною та скасування постанови ВП № 23780075 від 29.06.11р.
До суду з адміністративним позовом звернулось управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (далі - позивач, УМВС) до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами про визнання дій відповідача, які полягають у винесенні постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 680,0 грн. незаконними та визнання зазначеної постанови незаконною і її скасування.
Позивач посилається на те, що рішенням суду його було зобов'язано надати до органу пенсійного фонду довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2, при чому, відповідно до рішення суду, розмір грошового забезпечення повинен був визначатись самим позивачем. Така довідка була ним підготовлена та направлена до пенсійного фонду, а тому, на думку позивача, відповідач неправомірно наклав на нього штраф за невиконання судового рішення, адже ним рішення суду виконано повністю та належним чином.
Відповідач позов не визнав та подав письмові заперечення (а. с. 49-51а), у яких зазначив, що рішення суду боржником належним чином не виконано, оскільки у довідці яка була підготовлена УМВС, зазначено невірний розмір посадового окладу, а тому, надання такої довідки не може бути розцінено як належне виконання рішення суду, і ним правомірно накладено на позивача штраф за невиконання рішення суду.
У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 27 липня 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними докази, суд встановив наступне.
27 липня 2009 р. Миколаївським окружним адміністративним судом прийнято постанову, якою частково задоволені вимоги ОСОБА_2 до УМВС та визнано протиправним і скасовано протокольне рішення комісії МВС Україні в Миколаївській області № 429 від 1 квітня 2008 р. про встановлення посадових окладів пенсіонерам МВС, які були звільнені з підрозділу пожежної охорони відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 129, наказу МВС України № 499 від 31 грудня 2007 р. в частині його поширення на ОСОБА_2; зобов'язано УМВС підготувати довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_2, виходячи з посадового окладу прирівняної посади в структурі МНС, у відповідності вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 та наказу МНС України від 28 січня 2008 р. № 53; зобов'язано УМВС передати довідку про розмір грошового забезпечення до головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області для перерахування пенсії ОСОБА_2 В решті позову відмовлено (а. с. 28-30).
Рішення суду переглянуто Одеським апеляційним адміністративним судом, який своєю ухвалою від 18 березня 2010 р. залишив постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
15 червня 2010 р. у справі видано виконавчий лист (а. с. 32).
Зазначений виконавчий лист був переданий для примусового виконання відповідачу, який 18 червня виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та надав 7-денний термін для добровільного виконання рішення суду (а. с. 9 зворот).
25 червня 2010 р., тобто у межах строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, УМВС надіслало на адресу відповідача лист (а. с. 11), яким повідомило відповідача про направлення на адресу головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області довідки № 10 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 (а. с. 88).
29 червня 2011 р. відповідач прийняв постанову про накладення на боржника штрафу ВП № 23780075 (а. с. 39 зворот), яка мотивована тим, що божник, тобто УМВС, станом на 29 червня рішення суду не виконав.
Відповідно до ст. 11 ч. 3 п. 13 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Рішення суду носить зобов'язальний характер, відповідно до якого боржник - УМВС, повинен особисто вчинити дії, зокрема підготувати довідку про розмір грошового забезпечення та направити її до органу пенсійного фонду.
Згідно ст. 75 ч. 2 Закону України «Про виконавче провадження», у процесі виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, відповідач має право накласти на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону.
Статтею 89 ч. 1 зазначеного Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, право на накладення штрафу у державного виконавця виникає виключно у випадку невиконання рішення суду.
Фактично між сторонами існує спір з приводу розуміння, яким чином слід виконувати судове рішення. Так, позивач вважає, що належним виконання рішення суду є надання довідки, у який ним розмір грошового забезпечення визначений у сумі 1310,0 грн., у той час, як на думку відповідача, грошове забезпечення повинно дорівнювати 1700,0 грн.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Саме розмір грошового забезпечення, який повинен бути зазначений у відповідній довідці, був предметом спору, який вирішений судом постановою від 27 липня 2009 р.
Рішенням суду зобов'язано УМВС підготувати довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_2, виходячи з посадового окладу прирівняної посади в структурі МНС, у відповідності вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 та наказу МНС України від 28 січня 2008 р. № 53 і передати цю довідку до головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області.
У постанові суду зазначено, що визначення конкретного розміру грошового забезпечення відноситься до компетенції УМВС, а тому ним у своєму рішення визначено тільки критерії, якими повинно керуватись УМВС при встановленні такого розміру.
Статтею 170 ч. 1 КАС України встановлено, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
У березні 2010 р. позивач звертався до суду із заявою про роз'яснення судового рішення (а. с. 33-34). Ухвалою суду від 14 червня 2010 р. у роз'ясненні рішення суду було відмовлено (а. с. 35-36).
16 серпня 2010 р. судом, за заявою відповідача, було винесено ухвалу про роз'яснення судового рішення (а. с. 37-38). Відповідно до ухвали, рішенням суду від 27 липня 2009 р. зобов'язано УМВС підготувати та передати довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2
Ані постанова суду від 27 липня 2009 р., ані ухвала від 16 серпня 2010 р., якою роз'яснено судове рішення, не містять конкретного розміру грошового забезпечення, який повинен бути зазначений у довідці.
На думку суду, посилання відповідача на те, що судове рішення не виконано у зв'язку із тим, що у довідці, наданій позивачем, визначено невірний розмір грошового забезпечення, не ґрунтується на вимогах законодавства, адже такі доводи відповідача фактично є тлумаченням судового рішення, правом якого відповідач не наділений і призводить до підміни прийнятого судового рішення міркуваннями відповідача.
Оскільки судом встановлено, що у червні 2010 р. позивач направляв до пенсійного фонду довідку про розмір грошового забезпечення і відповідач проти такої обставини не заперечує, суд приходить до висновку про те, що позивачем судове рішення виконано, а тому відсутні підстави для накладення на позивача штрафу.
За таких обставин суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач просить суд визнати дії відповідача незаконними, а також просить визнати незаконною спірну постанову.
Відповідно до повноважень суду, встановлених ст. 162 ч. 2 п. 1 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Таким чином, суд має право визнати дії та рішення відповідача протиправними, а не незаконними, хоча за своїм змістовним наповненням, визнання протиправним тотожне визнанню незаконним.
Тією ж статтею КАС України суду надано право прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на наведене, суд вважає, що вірним способом захисту прав позивача буде визнання дій відповідача та оскарженої постанови протиправними.
Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивач, надавши квитанцію № 1557.738.1 (а. с. 89), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору у сумі 3,40 грн., які підлягають відшкодуванню з державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області щодо прийняття постанови про накладення на боржника штрафу ВП № 23780075 від 29 червня 2011 р. протиправними.
3. Постанову про накладення на боржника штрафу ВП № 23780075, прийняту підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області 29 червня 2011 р. визнати протиправною та скасувати.
4. Відшкодувати УМВС України в Миколаївській області судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова у повному обсязі складена
28 липня 2011 р.
Суддя А. О. Мороз