Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв.
28.07.2011 р. Справа № 2а-5057/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. за участю секретаря судового засідання Пиньошко М.С., розглянувши адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальінстю "Порт Очаків", (вул. Ольвійська, 1, с. Куцуруб, Очаківський район, Миколаївська область, 57550)
доОчаківської об'єднаної Державної податкової інспекції, (вул. Шкрептієнко, 27,м. Очаків,57500)
за участюПрокуратури Миколаївської області, вул. Спаська, 28 м. Миколаїв, 54030
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2010 року №0000402300/0,
ТОВ «Порт Очаків»звернулося до суду із позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2010 №0000402300/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість підприємству у розмірі 1703916,67грн., яке було прийнято на підставі акта перевірки №132/23/24057648 від 18.01.2010 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Порт Очаків»з питання підтвердження відомостей стосовно відносин з контрагентом ТОВ «МехМет»за період з 01.05.08 по 01.11.08»(надалі по тексту -акт перевірки), за результатами якої контролюючим органом встановлено порушення суб'єктом господарювання п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в зв'язку з встановленням нікчемності договору поставки товарно-матеріальних цінностей №12-Б від 14.02.2008, укладеного між позивачем та ТОВ «МехМет», на підставі якого вчинялись господарські операції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого підставою для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (ПДВ) є наявність належним чином оформленої податкової накладної від постачальника товарів (послуг). Податкові накладні разом з іншими первинними документами, що фіксують здійснення господарської операції та підтверджують факт поставки та оплати товарів (реальність господарських операцій), були надані позивачем до перевірки.
Відповідач позов не визнав, вказуючи на те, що допущені позивачем недоліки в оформленні первинних документів, зокрема, відсутність актів прийому-передачі товару, свідчать про те, що право власності у позивача на товарно-матеріальні цінності згідно з договором №12-Б від 14.02.2008 не виникло, операції з поставки товару мають ознаки безтоварних, а Договір №12-Б від 14.02.2008 на поставку товарно-матеріальних цінностей є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок.
Представник Прокуратури Миколаївської області підтримав позицію відповідача.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову, виходячи з наступного.
При розгляді справи встановлено, що в період з 28.09.2010 по 11.10.2010 відповідачем була проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питання підтвердження відомостей стосовно відносин з контрагентом ТОВ «МехМет»за період з 01.05.2008 по 01.11.2008.
За результатами перевірки відповідачем складено акт №132/23/24057648 від 18.10.2010. Відповідно до розділу «висновки»вказаного акта, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215 ЦК України в частині недодержання вимог дійсності правочинів щодо спрямованості їх на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який порушує публічний порядок.
Перевіркою встановлено, що на виконання умов Договору №12-Б від 14.02.2008 ТОВ «МехМет»було поставлено позивачу залізобетонні плити типу ПАГ-14 та ПАГ-18 згідно з наступними первинними документами:
- видаткова накладна № РН-000000000098 від 02.06.2008 -плити типу ПАГ-14 у кількості 1491 шт.;
- видаткова накладна № РН-000000000108 від 10.06.2008 -плити залізобетонні ПАГ-14 у кількості 650 шт.;
- видаткова накладна № РН-000000000193 від 13.08.2008 -плити ПАГ-18 у кількості 3000шт.
За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.11.2010 року №0000402300/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість підприємству у розмірі 1703916,67 грн. за основним платежем.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є висновки контролюючого органу про нікчемність правочинів, вчинених ТОВ «Порт Очаків»з ТОВ «МехМет»на підставі Договору №12-Б від 14.02.2008 на придбання залізобетонних плит.
Вказаний висновок контролюючого органу ґрунтується на судженнях про безтоварність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, які в свою чергу умотивовані тим, що на момент перевірки не встановлено місцезнаходження ТОВ «МехМет», та відсутністю актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Таким чином, наявність належним чином оформлених первинних документів не є безумовною обставиною підтвердження фактичного здійснення операції.
Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, на який посилаються обидві сторони у своїх доводах, з метою встановлення факту здійснення господарської операції для об'єктивного ухвалення рішення суду слід з'ясувати такі обставини:
- наявність первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції -договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення зберігання товарів тощо;
- наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності;
- можливу обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів.
В ході розгляду справи судом встановлено, що операція з поставки товарно-матеріальних цінностей між позивачем та його контрагентом - ТОВ «МехМет»фактично відбулася. Зокрема, підтвердженням факту поставки залізобетонних плит типу ПАГ-14 та ПАГ-18 є дані щодо транспортування даних плит від пункту завантаження -м.Токмак до пункту призначення -м.Очаків. Наявність у матеріалах справи товарно-транспортних накладних (848 товарно-транспортних накладних) із зазначенням перевізників, пункту призначення та кількості плит, а також витяги із журналів реєстрації ТОВ «Порт Очаків»із відомостями про в'їзд автомобілів завантажених залізобетонними плитами є достатніми доказами для підтвердження факту транспортування товару на територію ТОВ «Порт Очаків»та фактичного отримання його покупцем, довідкою про відповідність отриманих та укладених аеродромних плит ПАГ-18 та ПАГ-14 в процесі будівництва по ТОВ «Порт Очаків».
Крім того, в судове засідання викликані та допитані у якості свідків:
Генеральний директор ТОВ «Порт Очаків»- ОСОБА_1.
Начальник служби руху морських грунтовозів ТОВ «Порт Очаків»- ОСОБА_2.
Докер ТОВ «Порт Очаків»- ОСОБА_3.
Машиніст автокрану ТОВ «Порт Очаків»- ОСОБА_4.
Свідки, які попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, підтвердили обставини придбання, перевезення плит на територію ТОВ «Порт Очаків»(підприємство на якому впроваджено пропускну систему), розвантаження транспорту на якому завозились на територію порту плити, використання вказаних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності підприємства та наявність придбаних залізобетонних плит на території підприємства.
Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані незалежно від фактичних результатів такого використання.
До перевірки позивачем були надані документи, які фактично підтверджують мету використання придбаного товару та фактичне використання придбаних матеріальних цінностей в господарській діяльності підприємства: акти списання залізобетонних плит на об'єкти будівництва, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних робіт (первинні документи наявні в матеріалах справи та дослідженні судом).
Суд не погоджується із висновками відповідача про нікчемність правочинів по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «МехМет», виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Цивільний кодекс України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.
Жодну з цих підстав не може бути застосовано до угоди укладеної позивачем із ТОВ «МехМет».
Щодо посилання відповідача на ст.228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, то ця норма також не стосується зазначеного договору. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009 (надалі Постанова Пленуму ВСУ), правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок (п.18 Постанови Пленуму ВСУ).
Договір поставки товарно-матеріальних цінностей № 12-Б від 14.02.2008 за своїм змістом не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Порушення в оформленні супровідних документів до Договору № 12-Б від 14.02.2008 -видаткових накладних, специфікацій та проведення господарської операції за такими документами стосуються безпосередньо приватно-правових відносин між позивачем та його контрагентом. Сторони договору вправі на власний розсуд змінювати умови договору, якщо такі умови не суперечать чинному законодавству. Зміна умов угоди в процесі її виконання або погодження учасником господарських правовідносин з діями контрагента по частковому невиконанню умов договору (одностороння зміна умов та ін.) та не оспорювання таких дій в судовому порядку не вказує на порушення податкового законодавства, оскільки вказані правовідношення стосуються тільки господарських (цивільних) правовідносин між суб'єктами господраювання.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 215 ЦК визначає, що нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
За таких обставин, суд підтримує позицію позивача щодо відсутності підстав для визнання правочину недійсним та обставин з якими закон визначає нікчемність правочинів.
Позиція відповідача, викладена в акті перевірки, на думку суду, не ґрунтується на достатніх і допустимих доказах та є невмотивованим припущенням.
Згідно з п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставками, встановленими цим Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 7.4.5 п. 7.4. ст. Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).
Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 даного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
При розгляді справи встановлено, що податковий кредит ТОВ «Порт Очаків»сформований на підставі одержаних від постачальника товару -ТОВ «МехМет»податкових накладних:
- податкова накладна № 143 від 30.05.2008;
- податкова накладна № 142 від 02.06.2008;
- податкова накладна № 288 від 21.07.2008.
Перевіркою ніяких порушень щодо оформлення вказаних податкових накладних відповідачем не було виявлено, що також було підтверджено інспектором податкової служби Захаровою Г.А., яка безпосередньо здійснювала перевірку ТОВ «Порт Очаків»в ході надання пояснень під час судового розгляду справи.
З урахуванням досліджених судом первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, встановлення фактичного проведення господарських операцій з ТОВ «МехМет», суд приходить до висновку про невмотивованість суджень контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «МехМет».
Аналіз досліджених в судовому засіданні фактичних даних свідчить про те, що у позивача були всі підстави щодо віднесення сум ПДВ за реальними господарськими операціями з поставки товарно-матеріальних цінностей, вчинених на підставі Договору №12-Б від 14.02.2008, до складу податкового кредиту.
Аргументи відповідача щодо відсутності актів приймання-передачі придбаних плит між ТОВ «Порт Очаків»і ТОВ «МехМет»та наявність неточностей в деяких товарно-транспортних накладних, в даному випадку не має правового значення, оскільки в судовому засіданні достеменно підтверджено реальність господарських операцій, фактичне отримання покупцем товарно-матеріальних цінностей та розрахунку по операціям. Акт приймання-передачі товару є двостороннім правочином і його складання (підписання) можливе тільки при волевиявленні обох сторін (представників сторін), при цьому, при фактичному виконанні зобов'язань за договором (в даному випадку придбання залізобетонних плит) сам факт відмови від складання акта приймання-передачі однією з сторін не тягне будь-яких правових наслідків і не вказує на безтоварність господарської операції, реальність якої достеменно підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами.
Та обставина, що на запит відповідача від Васильківської ОДПІ отримано інформацію про те, що згідно довідки Васильківського відділення поштового зв'язку від 20.10.2009 р. № 3297/7/23-112 суб'єкт господарювання (ТОВ «МехМет») за вказаною в первинних документах юридичною адресою не знайдено, не спростовує реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «МехМет», вчинених в 2008 році, та знаходження ТОВ «МехМет» в цей період за юридичною адресою, і не вказує на недобросовісність контрагента (ТОВ «МехМет»), який в свою чергу придбав залізобетонні аеродромні плити ПАГ-14 та ПАГ-18 за результатами аукціону у Міністерства оборони України, в період вчинення господарських операцій з позивачем. Крім того, незнаходження суб'єкта господарювання за місцем юридичної адреси не вказує на порушення ним податкового законодавства взагалі.
Фактичних даних про те, що контрагент позивача - ТОВ «МехМет»не виконало податкових зобов'язань перед Державним бюджетом, в тому числі по господарських операціям, що були предметом судового дослідження, відповідачем не надано.
Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 1.8 ст.1 ЗУ «Про податок на додану вартість»визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом», а п.1.7 ст.1 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови знаходження контрагента-постачальника на момент проведення перевірки за юридичною адресою.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту, а висновок податкового органу про непідтвердженість сум податкового кредиту податковими накладними є необґрунтованим.
Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, в правовідношенях, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.
Вищенаведене є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
На підставі вище викладеного, керуючись, ст.ст.11, 71, ч.1 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції від 09.11.2010 року №0000402300/0.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" 3 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І. В. Желєзний