Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв.
18.07.2011 р. Справа № 2а-3996/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О. за участю секретаря судового засідання Миндрул Л.В., пр. позивачів: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, від 20.08.04; пр. відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 314, від 08.02.11;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомОСОБА_3, АДРЕСА_1,Миколаїв,54017 ОСОБА_4, АДРЕСА_1,Миколаїв,54017 ОСОБА_1, АДРЕСА_1,Миколаїв,54017
доПідрозділ примусового виконання рішень Відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області, вул. Декабристів, 41/23, оф 800,Миколаїв,54020
провизнання дій незаконними, стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.,
Позивач звернувся до суду як законний представник своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, м. Миколаїв з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про визнання дій незаконними, стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач при здійснення виконавчих дій по складанню акту опису та арешту майна порушив Конвенцію про права дитини, Конституцію України, Закон України «Про виконавче провадження», тому дії відповідача необхідно визнати незаконними. Своїми незаконними діями відповідач наніс моральну шкоду малолітнім дітям ОСОБА_7, тому що діти повинні були вислуховувати некоректні відгуки на адресу свого батька та матері в школі, дитячому садку та дитячих майданчиках, що призвело до зміни звичайного способу життя, душевним стражданням, погіршенню відносин з оточуючими людьми.
Відповідач надав заперечення проти позову, просить в позові відмовити. Державний виконавець при здійснені опису та арешту майна діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження»та ст. 19 Конституції України, оскільки боржник по виконавчому провадженню ОСОБА_8 не виконав у добровільному порядку рішення Центрального районного суду м. Миколаєва.
У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного висновку:
Статтею 19 Конституції встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України суд повинен перевірити, чи діяв суб'єкт владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
26.01.2011 р. державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2а-7-5534/2010 від 20.01.2011 р., виданого Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 суму боргу в розмірі 9 054 889 грн., 3% річних в розмірі -276856 грн.33 коп., та судові витрати в сумі 1820 грн. Цією постановою боржника було зобов'язано добровільно виконати вимоги виконавчого документу в 7-денний строк з моменту надходження постанови.
Постанова про відкриття виконавчого провадження отримана боржником 01.02.2011 р. Боржник по виконавчому провадженню -ОСОБА_8 є чоловіком ОСОБА_7 та батьком дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про одруження та свідоцтвом про народження дітей.
Стаття 5 Закону України “Про виконавче провадження ” ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного та повного виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Рішення суду боржником не було виконано в добровільному порядку в семиденний строк , тому державний виконавець прийняв 16.02.2011 р. постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження та розшук майна боржника.
Довідка КП «Миколаївського МБТІ»від 21.02.2011 р. за № 1514 свідчить, що власність за ОСОБА_8 зареєстрована по АДРЕСА_1 з гаражем прим. № 12.
22.02.2011 р. державний виконавець приймає постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за адресою м. Миколаїв, АДРЕСА_1.
Державний виконавець вручив особисто боржнику вимогу від 23.02.2011 р. про надання безперешкодного входження 24.02.2011 р. в 10-00 г. до приміщення по АДРЕСА_1 для проведення опису та арешту майна.
24.02.2011 р. державний виконавець склав акт про те, що ОСОБА_8 на проведення виконавчих дій не з»явився, вимоги державного виконавця щодо безперешкодного входження до квартири не виконані.
Відповідач звернувся до суду з поданням про вирішення питання та надання дозволу державному виконавцю на примусове входження до житла належного боржнику для проведення опису та арешту майна.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва подання державного виконавця задоволено та надано дозвіл про примусове входження до житла за адресою м. Миколаїв, АДРЕСА_1.
04.03.2011 р. державний виконавець склав акт опису й арешту майна боржника: квартира № 8 з гаражем ( приміщення № 12), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.Описане майно прийняв на відповідальне зберігання ОСОБА_11, який є представником стягувача ОСОБА_10 по виконавчому провадженню.
В позові позивач обґрунтував незаконність дій відповідача тим, що:
- відповідач не повідомив її про проведення опису майна, чим порушив п.5.6.9 Інструкції про проведення виконавчих дій, в якій зазначено, що відсутність боржника не може бути перешкодою для проведення опису майна. У таких випадках опис майна громадян здійснюється в присутності його представника, одного з повнолітніх членів сімі»ї боржника,
- державний виконавець застосував міри щодо притягнення Інтернет ресурсів із застосуванням відеотехніки для публічного оприлюднення особистого приватного життя родини, що є порушенням ст. 32 Конституції України.
- акт опису та арешту майна не був вручений ні ОСОБА_7 , ні боржнику по виконавчому провадженню, чим порушив п.5.6.6 «Інструкції про проведення виконавчих дій».
В судовому засіданні позивач суду пояснила, що відповідач також порушив ст.ст.5,10 та 52 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції чинний на момент виникнення правовідносин).
Посилання позивача на те, що при проведенні виконавчих дій, а саме опису майна 04.03.2011 р. державний виконавець порушив п. 5.6.9,п.5.6.6 Інструкції про проведення виконавчих дій не приймається судом до уваги, оскільки в цих пунктах інструкції зазначено, що державний виконавець повинен повідомити боржника , або повнолітнього члена сім»ї. Позивач в цій справі захищає не свої права, а порушені права її дітей, які є неповнолітніми, тому їх ніхто не повинен повідомляти про проведення виконавчих дій.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може застосовувати під час про ведення виконавчих дій відеозапис, фото і кінозйомки. В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що відеозйомку здійснював його помічник. Як відеозапис потрапив до Інтеренет ресурсів ні державний виконавець, ні свідок не знають. Будь-яких доказів того, що цю відеозйомку оприлюднив відповідач позивач суду не надав.
Статті 5,10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають права і обов'язки державного виконавця та передбачають, хто може бути учасниками виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій. Посилання позивача на те, що відповідач при проведенні виконавчих дій не залучив органи опіки та піклування, не приймається судом до уваги, оскільки це право, а не обов'язок відповідача.
В судовому засіданні позивач пояснила, оскільки стягувач по виконавчому провадженню не є заставодержателем квартири, то відповідач порушив ст.52 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача -заставодержателя. Але цією статтею передбачено стягнення на заставлено майно, його реалізація, а позивачем оскаржуються дії про проведенню опису майна. Опис майна та реалізація майна - це різні виконавчі дії, які мають певні особливості проведення.
Відповідач при проведенні виконавчих дій виконував рішення Центрального районного суду м. Миколаєва.
Згідно зі ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду .
Відповідно до ст.14 Цивільно-процесуального Кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Тавим чином, відповідач діяв відповідно до ст. 19 Конституції України та з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.
Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку він наніс її дітям своїми незаконними діями в сумі 5000 грн.
Відповідно до ст.1166 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Моральна шкода відшкодовується у разі наявності вини особи або настання певних наслідків передбачених вищезазначеною статтею.
Оскільки відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, обґрунтовано, добросовісно, з дотриманням принципу рівності перед законом, тому позовні вимоги задоволенню в частинні стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Позивач всупереч ст.71 КАС України не довів суду ті обставини, якими він обґрунтовує позов. Позивач вжив не той спосіб захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Судові витрати по справі відповідно до ст. 94 КАС України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 11,71,94,158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т. О. Гордієнко
Постанова оформлена у відповідності
до ст.160 КАС України та підписана суддею 25.07.2011 р.