13 липня 2011 року 16:48 Справа № 2а-0870/2910/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Татаринова Д.В.
при секретарі Урсуленко Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ЖБК»,
до: Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області,
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.03.2011 року)
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. №9/8/10 від 04.01.2011 року), -
29 квітня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод ЖБК» (далі - ТОВ «Завод ЖБК», позивач) із адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - Бердянська ОДПІ, відповідач), у якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Бердянською ОДПІ у відношенні ТОВ «Завод ЖБК» :
- № 0001232310/0 від 13 серпня 2010 року, № 0001232310/2 від 19 січня 2011 року на суму 469 671 грн. 00 коп. (про донарахування податку на прибуток на суму 313 114 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій на суму 156 557 грн. 00 коп.);
- № 0001242310/0 від 13 серпня 2010 року, № 0001242310/2 від 19 січня 2011 року на суму 250 736 грн. 51 коп. (про донарахування податку на додану вартість на суму 167 157 грн. 67 коп. та застосування штрафних санкцій на суму 83 578 грн. 84 коп.).
Також позивач просить суд стягнути з Бердянської ОДПІ на користь ТОВ «Завод ЖБК» судові витрати у розмірі 06 грн. 80 коп.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити та дала пояснення в їх обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав письмові заперечення, відповідно до яких відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи що висновки, викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом установлені наступні обставини.
Судом встановлено, що в період з 14 липня 2010 року по 23 липня 2010 року згідно наказу Бердянської ОДПІ №594 від 12 липня 2010 року на підставі направлень від 13 липня 2010 року №220467, від 20 липня 2010 року №220467/1, Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ЖБК» з питань правильності нарахування та своєчасності перерахування до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Лонфіт», ТОВ «Авеста-Бердянськ» та з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Сфера-В» за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено Акт №124/23-108/32973034 від 28 липня 2010 року. Акт №124/23-108/32973034 отримано ТОВ «Завод ЖБК» 05 серпня 2010 року.
За результатами перевірки встановлено порушення:
- п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 313 645 грн., в тому числі за 2007 рік - 104 167 грн., 9 місяців 2008 року - 202 300 грн., 2008 рік - 209 478 грн.;
- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження ПДВ до сплати на суму 167 583 грн., в тому числі по періодам: за жовтень 2008 року - 163 895 грн., листопад 2008 року - 2 740 грн., грудень 2008 року - 948 грн.
На підставі висновків акта перевірки та виявлених порушень Бердянською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13 серпня 2010 року №000123231/0 (яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 470 467 грн. 50 коп., у тому числі 313 645 грн. 00 коп. за основним платежем та за штрафні санкції 156 822 грн. 50 коп.) та № 0001242310/0 (яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на добавлену вартість 251 374 грн. 50 коп., у тому числі 167 583 грн. 00 коп. та штрафні санкції у розмірі 83 791 грн. 50 коп.).
25 серпня 2010 року не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач, первинною скаргою на податкові повідомлення-рішення №0001242310/0 та №0001232310/0 від 13 серпня 2010 року, оскаржив їх до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області.
22 жовтня 2010 року відповідачем винесено рішення №3127/10/25-017 про результати розгляду первинної скарги, яким Бердянська ОДПІ Запорізької області залишила без змін податкові повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ від 13 серпня 2010 року №0001232310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосованих штрафних санкцій, №0001242310/0 про визначення податкових зобов'язань про податку на додану вартість та застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а скаргу ТОВ «Завод ЖБК» від 25 серпня 2010 року №180/07 - без змін. Позивач отримав прийняте рішення 26 жовтня 2010 року.
Не погодившись з прийнятим рішенням позивач 03 листопада 2010 року звернувся з повторною скаргою №223/07 до Державної податкової адміністрації (далі - ДПА) в Запорізькій області.
27 грудня 2010 року ДПА в Запорізькій області винесено рішення № 5870/10/25-020 про результати розгляду повторної скарги, яким скасовані податкові повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ від 13 серпня 2010 року № 0001242310/0 в частині зайво донарахованого податку на додану вартість в сумі 425,33 грн. і зайво застосованих штрафних санкцій в сумі 212,66 грн. та в зазначеній частині рішення Бердянської ОДПІ від 22 жовтня 2010 року №3127/10/25-017 про результати розгляду первинної скарги, в іншій частині вказані рішення залишені без змін. Також скасовані податкові повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ від 13 серпня 2010 року №0001232310/0 в частині зайво донарахованого податку на прибуток в сумі 531,00 грн. і зайво застосованих штрафних санкцій в сумі 265,50 грн. та в зазначеній частині рішення Бердянської ОДПІ від 22 жовтня 2010 року № 3127/10/25-017 про результати розгляду первинної скарги, в іншій частині вказані рішення залишені без змін.
19 січня 2011 року, за результатами винесеного ДПА в Запорізькій області рішення, відповідачем винесені направлені на адресу позивача податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0001232310/2 (яким встановлено порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 469 671 грн. 00 коп. у тому числі 313 114 грн. 00 коп. за основним платежем та за штрафними санкціями в сумі 156 557 грн. 00 коп.) та № 0001242310/2 (яким встановлено порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 250 736 грн. 51 коп., у тому числі 167 157 грн. 67 коп. за основним платежем та за штрафними санкціями в сумі 83 578 грн. 84 коп.).
20 січня 2011 року позивач, скаргою №07/07, оскаржив податкові повідомлення рішення № 0001232310/0 та № 0001242310/0 від 13 серпня 2010 року до Державної податкової адміністрації України.
23 березня 2011 року ДПА України винесено рішення №5726/6/25-0115 про результати розгляду скарги, яким ДПА України залишає без змін податкові повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ від 13 серпня 2010 року №0001232310/0, №0001242310/0 з урахуванням рішення ДПА у Запорізькій області від 27 грудня 2010 року №5870/10/25-020, прийнятого за розглядом повторної скарги, а скаргу ТОВ «Завод ЖБК» - без задоволення.
29 березня 2011 року позивач повідомив Бердянську ОДПІ Запорізької області про наміри оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень до Запорізького окружного адміністративного суду та звернувся до суду.
Відповідно до акту перевірки № 124/23-108/32973034 від 28 липня 2010 року відповідачем були проведені дослідження та перевірка придбання сировини (металевої опалубки для плит ПК, у кількості 24 шт. на загальну суму 971 040,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 161 840,00 грн.) ТОВ «Завод ЖБК» по ланцюгу постачання від ПП «Лонфіт» за укладеним договором купівлі-продажу №0902/01 від 02 вересня 2008 року. В акту зазначено, що ПП «Лонфіт» за вересень 2008 року надало декларацію з податку на додану вартість зі статусом до відома (помилковий). Також у даному акті досліджено, що згідно звірки бази даних відповідно «Журналу звірки податкових зобов'язань та податкового кредиту платників у розрізі контрагентів» встановлено розбіжність між задекларованими показниками ТОВ «Завод ЖБК» в частині завищення суми ПДВ, що включена до складу податкового кредиту у вересні 2008 року у розмірі 161 840,00 грн. та по ПП «Лонфіт» в частині заниження податкових зобов'язань у вересні 2008 року у розмірі 161 840,00 грн. Станом на 31 грудня 2008 року кредиторська заборгованість ТОВ «Завод ЖБК» перед ПП «Лонфіт» за договором №0902/01 від 02.09.2008 року, за даними перевірки складає 971 040,00 грн.
При перевірці ПП «Лонфіт», за результатами складеної довідки невиїзної документальної перевірки №631/23-207/32080176 від 23 грудня 2008 року ТОВ «Авеста-Бердянськ» по взаємовідносинах з ТОВ НВО «Агрінол» були направлені запити на безпосереднього постачальника сировини - ПП «Лонфіт» (запит №6474/7/23-214 від 24 грудня 2008 року та повторний від 06 лютого 2009 року №539/7/23- 214).
Згідно наданої інформації (лист ДПА у Запорізькій області від 04 березня 2009 року №2336/7/23-511) в ході відпрацювання співробітниками УПМ ДПА у Запорізькій області фактичної адреси ПП «Лонфіт», встановлено наступне: за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, буд. 44, розташований двоповерховий будинок з полу-підвальним приміщенням, в якому знаходяться офісні приміщення. Вказані приміщення є офісом «конвертаційного центру», яким керують мешканці м.Дніпропетровська, одним з яких є ОСОБА_3, який з жовтня 2008 року по теперішній час є директором ПП «Лонфіт», ПП «Соллент» та ПП «Ридан». ОСОБА_3 є власником вказаного будинку, частину приміщень надає в оренду іншим підприємствам, який він відвідує кожний день і проводить у вказаних приміщеннях певний час.
Також судом встановлено, що між ТОВ «Завод ЖБК», як покупцем та ТОВ «Авеста-Бердянськ», як продавцем укладено договір купівлі-продажу б/н від 01 квітня 2008 року, яким позивач придбав будматеріали у ТОВ «Авеста-Бердянськ» на загальну суму 31 907,20 грн. у тому числі ПДВ - 5 317,82 грн. Даний товар ТОВ «Авеста-Бердянськ» придбало у ПП «Лонфіт», це підтверджується договором №1/09 від 01 вересня 2008 року, укладеним між даними підприємствами про поставку товару. Актом №044/23-208/32080176 від 05 березня 2009 року позапланової перевірки ТОВ «Авеста-Бердянськ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Лонфіт» встановлено, що ПП «Лонфіт» відвантажено на користь ТОВ «Авеста-Бердянськ» товарно-матеріальних цінностей (які в свою чергу були поставлені ТОВ «Завод ЖБК») на суму 34 456,56 грн. в тому числі 5 742,76 грн. До даної перевірки не надано документів, що підтверджують фактичне транспортування отриманих товарно-матеріальних цінностей (не надано товарно-транспортних накладних, довіреностей тощо), умови такого транспортування, їх подальше розвантаження та зберігання. У п. 2.4 даного договору зазначено, що документами, які підтверджують факт передачі товару, сторони вважають накладні на відпуск товару з відміткою покупця про отримання даного товару, а датою прийому товару вважається дата вказана в накладній на відпуск товару. Також даною перевіркою досліджено, що станом на 31 грудня 2008 року кредиторська заборгованість ТОВ «Авеста-Бердянськ» перед ПП «Лонфіт» за договором №1/09 від 01 вересня 2008 року за даними перевірки складає 31 501 087,84 грн.
Також отримані пояснення від колишнього директора та засновника ПП «Лонфіт» ОСОБА_4 про причетність її до фінансово-господарської діяльності підприємства, то остання пояснила, що не підписувала податкові накладні, договорів не укладала. Підписи, які вказані на документах здійснено іншою особою. Згідно відповіді Дніпропетровської МДПІ від 13 лютого 2009 року №2609/7/23 звітність з податку на додану вартість ПП «Лонфіт» за вересень 2008 року не надана. За даними податкової звітності, підприємство декларує нульові показники вартості основних засобів протягом 9-ти місяців 2008 року, тобто валовий дохід платника податків протягом 9-ти місяців 2008 року за декларацією з податку на прибуток дорівнює нулю.
Листом від 11 листопада 2009 року №23944/7/09-014 Бердянською ОДПІ отримано інформацію про те, що відносно директора ряду суб'єктів господарювання, в тому числі ПП «Лонфіт», ОСОБА_3 порушено кримінальну справу №99090403 за обвинуваченням злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України. В ході досудового слідства були вилучені печатки та документи більш ніж 20-ти підприємств, в тому числі ПП «Лонфіт». На підставі цього Бердянська ОДПІ зроблені висновки про те, що підприємством ПП «Лонфіт» здійснювались операції без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування шляхом штучного формування податкового кредиту собі та підприємствам для несплати податку на додану вартість та податку на прибуток, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
В результаті досліджень відповідачем надання ТОВ «Сфера» маркетингових послуг, ТОВ «Сфера В» виписана рахунок-фактура від 29 грудня 2007 року № 2912 та складена податкова накладна від 29 грудня .2007 року № 2912 на загальну суму 500 000,00грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 83 333,33 грн., яку позивачем в березні 2008 року віднесено до реєстру отриманих податкових накладних. Податкова накладна, рахунок-фактура підписані О.О. Роденко, засвідчені печаткою ТОВ «Сфера В» та видані відповідно до договору від 10 грудня 2007 року №10/12-07.
Крім того 29 грудня 2007 року між позивачем та ТОВ «Сфера В» підписаний акт виконаних робіт на проведення маркетингових досліджень ринку залізобетонних конструкцій країн СНД, виконаних ТОВ «Сфера В» для застосування у фінансово-господарській діяльності ТОВ «Завод ЖБК». Зазначений акт підписаний Красюком О.С. - директором ТОВ «Завод ЖБК» та Роденко О.О. - директором ТОВ «Сфера В» та засвідчений печатками підприємств.
У лютому 2008 року позивач перерахував ТОВ «Сфера В» за маркетингові послуги 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ 83 333,33 грн. (платіжне доручення від 18.02.2008 №1723). Призначення платежу: «Погашення кредиторської заборгованості по акту звірки від 18.02.2008 за маркетингові дослідження ринку». Зазначений акт до суду позивачем не наданий. Перераховані в лютому 2008 року ТОВ «Сфера В» кошти були відображені в бухгалтерському обліку і в складі валових витрат у грудні 2007 року, а право на податковий кредит використано в березні 2008 року, що саме сторонами не заперечується.
Із пояснень представника позивача встановлено, що договір на виконання маркетингових досліджень від 10.12.2009 №10/12-07 укладеного між позивачем та ТОВ «Сфера В», втрачено.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Як вбачається із приписів пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Крім того, вимоги до первинних документів викладені у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV), а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Також вимоги до оформлення первинних документів встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), а саме: для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні мати обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документу, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4 Закону № 168/97-ВР).
Крім того, слід зазначити, що дату виникнення права платнику податку на податковий кредит регулюють лише положення пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, яким визначено, що датою виникнення платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Тобто, податкова накладна є підставою для віднесення сум ПДВ для визначення податкового кредиту.
Доказів обізнаності позивача щодо обставин державної реєстрації його контрагентів, здійснення господарської діяльності, сплати ними податків відповідачем не надано.
У п.1.3 ст. Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з п.10.2 ст.10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що всі формальні підстави, передбачені Законом № 168/97-ВР, для виникнення у платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивачем дотримані.
Як вбачається із приписів пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Із матеріалів справи вбачається та під час судового засідання встановлено, що позивачем на запит відповідача та до перевірки надані не всі первинні документи, що підтверджують його право на податковий кредит, а саме: договори, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, рахунки щодо виконання цих робіт.
Із наданих позивачем документів неможливо встановити, які саме фактичні дії (комплекс яких заходів) здійснив виконавець за вищезазначеними договорами з урахуванням того, що акти виконаних робіт не містять будь - якої конкретизації маркетингових досліджень або поставки товарів, відсутні первинні документи, які б підтверджували надання таких послуг (товарів) позивачу та використання цих послуг (товарів) в його господарській діяльності. Оскільки, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При огляді в судовому засіданні наданих представником позивача матеріалів маркетингових досліджень встановлено, що відсутні дані особи яка виконувала роботу та відповідно складала висновок; матеріали не містять інформації на виконання якого договору складені маркетингові дослідження; відсутні офіційні реквізити (номер, дата складання, період проведення досліджень.
Зазначені обставини не дають можливості суду ідентифікувати надані представником матеріали маркетингового дослідження, що виконання по укладеному з ТОВ «Сфера В» договору.
Суд вважає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг (товарів) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
Суд погоджується із висновком відповідача мотивованим тим, що понесення позивачем указаних витрат не обумовлюють отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність.
Позивачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність зв'язку витрат платника податків - позивача на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг, отже формування податкового кредиту є протиправним.
Щодо твердження представника позивача про помилкові висновки відповідача про удаваність та нікчемність договорів укладених з контрагентами, то суд вважає за необхідне зазначити наступне, що згідно із приписами Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204).
Із матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що спірні договори не визнані судом не дійсним, а відповідачем в свою чергу не доведені ті обставини, що є підставою вважати договори удаваними або нікчемними.
Пояснення представника відповідача та надання ним відповідних документів із матеріалів кримінальної справи № 99090403 до уваги судом не приймається, оскільки зазначене встановлює лише окремі факти господарської діяльності ПП «Лонфіт», а не конкретні обставини, що дослідженні повно та об'єктивно, і безпосередньо впливають на господарську діяльність позивача.
Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2181-ІІІ) штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею.
Так, згідно із пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III, пп.6.1.3 п.6.1 ст.6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 №110 (далі - Інструкція) у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган самостійно нараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний податковий періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними.
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно; 6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).
З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, під час винесення яких діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 22 серпня 2011 року.
Суддя Д.В. Татаринов