11 серпня 2011 року 16:10 Справа № 2а-0870/5306/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.О., за участю представника позивача - не з'явився, представника відповідача - не з'явився, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Гуляйпільському районі Запорізької області про скасування вимоги про сплату боргу від 03 лютого 2011 року №Ф-170.
11 липня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Управління Пенсійного фонду України у Гуляйпільському районі Запорізької області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить скасувати вимогу про сплату боргу від 03.02.2011 №Ф-170.
Ухвалою суду 13.07.2011 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27.07.2011.
27.07.2011 в судове засідання представник позивача не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дачу, час та місце проведення судового засідання. В поданому адміністративному позові позивач просить розглянути справу за його відсутності.
В судове засідання не прибув належним чином повідомлений про дачу, час та місце проведення судового засідання представник відповідача, не подав до суду жодних заяв, клопотань чи письмових заперечень на адміністративний позов.
У зв'язку з неприбуттям в судове засідання представників сторін суд ухвалив рішення про відкладення розгляду справи на 11.08.2011.
11.08.2011 представники сторін повторно не прибули в судове засідання.
Таким чином, суд прийняв рішення про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05 лютого 2011 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 одержано вимогу про сплату боргу від 03 лютого 2011 року №Ф-170, де від нього вимагається сплатити боргу в розмірі 1762 грн. 80 коп. Позивач з вимогою не погоджується повністю, вважає, що рішення Управління Пенсійного фонду України у Гуляйпільському районі про направлення вимоги заявникові суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з наступних підстав.
ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця №НОМЕР_2. Позивач є платником фіксованого податку згідно свідоцтва НОМЕР_1.
17 липня 2010 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані з липня 2010 року сплачувати страхові внески у розмірі не менше мінімального страхового внеску за кожну особу та не більше максимального розміру страхових внесків.
Позивач зазначає, що прийняття зазначеного Закону суперечить наступним нормам Конституції України: статті 8, відповідно до якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. А тому, як вважає позивач, було порушено його право, як суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи на сплату фіксованого податку замість сплати визначених податків та зборів. Відповідно до пункту 4.1. Рішення Конституційного Суду України по справі №1-33/2004 від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. В той же час, прийнявши Закон (Про винесення змін до закону України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування), як нормативно-правовий акт, було порушено його права як підприємця щодо особливостей застосування фіксованого податку, встановивши додаткові відрахування (сплату страхових внесків) до Пенсійного фонду України.
Щодо порушень Указу Президента України 12 травня 1998 року №456/98 «Про державну підтримку малого підприємництва» позивач зазначає, що як вбачається із преамбули даного Указу він виданий відповідно до пункту 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. За змістом вказаної норми Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції. Прийнявши Закон було порушено наступні вимоги Указу Президента України № 456/98.
Пункт 1, яким встановлено, що необхідно вважати підтримку малого підприємництва одним з найважливіших завдань державної політики, яку здійснювати за такими напрямами: запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Натомість, нехтуючи зазначеними приписами, Закон ввів додаткові, крім передбачених для платників фіксованого податку, відрахування (сплату страхових внесків) до Пенсійного фонду України, що жодним чином не свідчить про підтримку малого підприємництва одним з найважливіших завдань державної політики, і не забезпечує реалізацію права особи на сплату фіксованого податку, а лише посилює нічим необґрунтоване податкове навантаження.
Пункт 5, згідно якого для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, застосовується пільгове оподаткування. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і обов'язкових платежів сплатою фіксованого податку. З огляду на норми, які запроваджуються Закон, навпаки встановлює додаткові, ніж визначено законодавством щодо спрощеної системи оподаткування, відрахування (страхові внески) до Пенсійного фонду України.
Щодо порушень Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян». Закон є нечемний з огляду на порушення таких норм Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», який також було видано відповідно до пункту 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України: Частина сьома пункту 2, якою передбачається, що відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми фіксованого податку у таких розмірах: до Пенсійного фонду України - 42 відсотки. Натомість, Закон зобов'язує платників фіксованого податку сплачувати додаткові страхові внески; зазначений Декрет КМУ, визначає що, суб'єкта малого підприємництва, який сплачує фіксований податок є таким, що не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Отже, Законом було введено не передбачені відрахування (страхові внески) до Пенсійного фонду України, від сплати яких платник єдиного податку звільнений.
Крім того, позивач зазначає, ним було використане право до судового вирішення спору яке передбачене порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 pоку №21-2.
Таким чином, позивач вважає вимогу Управління Пенсійного фонду України у Гуляйпільському районі Запорізької області про сплату боргу від 03.02.2011 №Ф-170 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
За приписами ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності Гуляйпільською районною державною адміністрацією 30.09.2003, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.
Позивач здійснює підприємницьку діяльність за видом «Роздрібна торгівля на ринку» згідно патенту НОМЕР_1, згідно якого встановлено суму фіксованої плати прибуткового податку за патент в розмірі 50 грн. 00 коп.
За результатами проведеної перевірки Управлінням Пенсійного фонду України у Гуляйпільському районі Запорізької області складено розрахунок мінімальної суми внесків, які підлягають сплаті позивачем за 2010 рік, яким встановлено суму зобов'язання в розмірі 1762 грн. 80 коп.
На підставі даного розрахунку відповідачем винесено вимогу про сплату боргу від 03.02.2011 №Ф-170 та зобов'язано позивача сплатити суму недоїмки зі страхових внесків та пені в розмірі 1762 грн. 80 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 18.02.2011. За результатами розгляду даної скарги відповідачем прийнято рішення від 22.02.2011 №806/02, яким заяву позивача про узгодження вимоги про сплату боргу від 03.02.2011 залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу - без змін.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.03.2011 скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Управління Пенсійного Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про результати розгляду заяви про узгодження вимоги про сплату боргу від 22.02.2011 та вимогу про сплату боргу від 03.02.2011 №Ф0170 - без змін.
Пенсійний фонд України залишив без змін рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.03.2011 та рішення Управління Пенсійного Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про результати розгляду заяви про узгодження вимоги про сплату боргу від 22.02.2011.
Позивач на дату прийняття рішення по справі суму недоїмки та пені не сплатив та вважає вимогу про сплату боргу від 03.02.2011 №Ф-170 такою, що суперечить нормам чинного законодавства України.
Відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулювався Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі іменується - Закон України №1058-IV). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України №1058-IV страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України №1058-IV фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є застрахованими особами.
Зазначені особи є страхувальниками та платниками страхових внесків до Пенсійного фонду (п. 5 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону України №1058-IV).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 18 Закону України №1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
За приписами ст. 24 Закону України №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч. 6 ст. 18 Закону законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до пп. 4 п. 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-IV фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до п. 3 ст. 11, п. 5 ст. 14, ч. 6 ст. 20 Закону України №1058-IV фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для зазначених платників є квартал.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. З ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (ч.ч. 2 і 3 ст. 106 Закону).
Згідно з п. 8.2. Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно з приписами ст. 1 Закону України №1058-IV мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Статтею 4 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку збору у розмірі 33,2%. Відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлено розмір мінімальної плати на 2010 рік у місячному розмірі: з 1 січня - 869 грн., з 1 квітня - 884 грн., з 1 липня - 888 грн., з 1 жовтня - 907 грн., з 1 грудня - 922 грн.
Таким чином, мінімальний розмір страхового внеску у 2010 році у місячному розмірі становить: з 1 січня - 288,51 грн. (869 грн. х 33,2%), з 1 квітня - 293,49 грн. (884 грн. х 33,2%), з 1 липня - 294,82 грн. (888 грн. х 33,2%), з 1 жовтня - 301,12 грн. (907 грн. х 33,2%), з 1 грудня - 306,10 грн. (922 грн. х 13,2%).
За приписами пп. 4 п. 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону позивачу необхідно було в термін до 20.10.2010 здійснити доплату до мінімального страхового внеску за III квартал 2010 року в розмірі 869,46 грн. (з урахуванням сум сплаченого єдиного податку): 884,46 грн. - 15,00 грн., а в термін до 20.01.2011 року - доплату за IV квартал 2010 року в розмірі 893,34 грн.: 908,34 грн. - 15,00 грн.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про скасування вимоги про сплату боргу від 03 лютого 2011 року №Ф-170, відмовити в повному обсязі.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.М.Недашківська
11.08.2011 постанова виготовлена в повному обсязі.