10 серпня 2011 року 14:54 Справа № 2а-0870/5952/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.О., за участю представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 24 березня 2011 року), представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність 25 лютого 2011 від року), представників третіх осіб - не з'явились, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області та ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
26 липня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі іменується - позивач) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі іменується - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області та ОСОБА_3, в якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення виконавчого збору у сумі 4 832 грн. 93 коп. з коштів отриманих від реалізації заставного майна ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а саме: легкового автомобіля - марки MITSUBISHI модель LANCER 1.6 COMFORT, реєстраційний номер - НОМЕР_1, рік випуску - 2008, колір - чорний, номер шасі (кузова, рами) №НОМЕР_2, тип - легковий седан та зобов'язати відповідача повернути позивачу кошти у розмірі 4 832 грн. 93 коп., стягнуті як виконавчий збір з коштів отриманих від реалізації заставного майна, а саме: легкового автомобіля - марки MITSUBISHI модель LANCER 1.6 COMFORT, реєстраційний номер - НОМЕР_1, рік випуску - 2008, колір - чорний, номер шасі (кузова, рами) №НОМЕР_2, тип - легковий седан, шляхом перерахування на поточних рахунок №НОМЕР_3; судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 27.07.2011 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01.08.2011.
01.08.2011 в судове засідання представник позивача не прибув, проте подав до суду клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі на строк, встановлений судом, для подання додаткових доказів по справі.
В судове засідання не прибув представник відповідача, проте подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, не повідомили суд про причини неприбуття та не подали до суду будь-яких заперечень чи письмових пояснень.
Ухвалою суду від 01.08.2011 провадження в адміністративній справі зупинено до 10.08.2011. Ухвалою суду від 10.08.2011 провадження у справі поновлено.
10.08.2011 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
В судове засідання також прибув представник відповідача, заперечив проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, не повідомили суд про причини неприбуття. Від Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області до канцелярії суду надійшли пояснення на адміністративний позов.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.07.2008 між ОСОБА_3 (далі - Позичальник, Боржник) та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - AT «ОТП Банк»), в забезпечення виконання власних зобов'язань за Кредитним договором №CL-202/056/2008 від 11.07.2008 (далі - Кредитний договір), укладено Договір застави автотранспортного засобу №PCL-202/056/2008, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим №4874 (надалі - Договір застави).
Згідно з укладеним Договором застави, в забезпечення виконання Позичальником умов Кредитного договору, в заставу ОСОБА_3, передано автотранспортний засіб, а саме: легковий автомобіль - марки MITSUBISHI модель LANCER 1.6 COMFORT, реєстраційний номер - НОМЕР_1. рік випуску - 2008, колір - чорний, номер шасі (кузова, рами) №НОМЕР_2, тип - легковий седан.
14.07.2010 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис №4573 про звернення стягнення на вищевказаний автотранспортний засіб, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на загальну суму 115 676,21 грн.
03.08.2010 Шевченківським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції на підставі вищевказаного виконавчого документу відкрито виконавче провадження.
26.11.2010 між AT «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») у відповідності до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н.
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України «Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)», згідно з ст. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
26 листопада 2010 року між AT «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір про відступлення права вимоги, зокрема, за Договором застави автотранспортного засобу №PCL-202/056/2008 від 11.07.2008.
Згідно з вищевказаними договором купівлі-продажу кредитного портфелю та договором про відступлення права вимоги AT «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло за кредитним договором № CL-202/056/2008 від 11.07.2008, договором застави автотранспортного засобу № PCL-202/056/2008 від 11.07.2008 право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цими Договорами (включаючи право звернення стягнення на предмет застави).
Таким чином, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права AT «ОТП Банк» щодо права вимоги до Боржника за кредитним договором №CL-202/056/2008 від 11.07.2008, договором застави автотранспортного засобу №PCL-202/056/2008 від 11.07.2008.
Відповідною постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - ВДВС), на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, замінено стягувача AT «ОТП Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання зазначеного вище виконавчого документу на ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
23.06.2011 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» отримано лист державного виконавця ВДВС від 20.06.2011, згідно якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повідомлено про реалізацію вищезазначеного заставного майна.
Після отримання зазначеного листа, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до ВДВС із заявою з проханням повідомити інформацію про розподіл стягнутих грошових сум, одержаних від реалізації вищезазначеного заставного майна боржника - ОСОБА_3, та надати відповідний розпорядчий документ.
13.07.2011 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» отримано лист ВДВС від 12.07.2011 вих. №13473, яким надана запитувана інформація.
Згідно зазначеного листа ВДВС та розпорядження від 20.06.2011 №31/10, грошові кошти у сумі 60 210 грн., що надійшли 16.06.2011 на рахунок з обліку депозитних сум, при примусовому виконанні виконавчого напису №4573 від 14.07.2010, були розподілені та перераховані наступним чином:
48329,34 грн. - часткове погашення боргу на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»;
4 832,93 грн. - виконавчий збір;
6 047,73 грн. - витрат на проведення виконавчих дій;
1000,00 грн. - як авансування витрат на виконавче провадження.
Згідно змісту зазначеного листа ВДВС, державним виконавцем відповідно до ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» зроблено розпорядження про перерахування коштів.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не згодне з вищезазначеними діями державного виконавця, стосовно стягнення виконавчого збору з коштів отриманих від реалізації заставного майна. Вважає, що даними діями порушено права ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як заставодержателя.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель (ТОВ «ОТП Факторинг Україна») має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі.
Пунктом 6.1. Договору застави передбачено, що за рахунок Предмета застави - заставодержатель (Позивач) може задовольнити вимоги щодо усіх боргових зобов'язань, не значених Позичальником, а також вимоги стосовно повного відшкодування всіх витрат, понесених заставодержателем у зв'язку з реалізацією його прав за Договором.
Згідно з п. 6.2. Договору застави, Заставодержатель має право задовольнити із вартості Предмета застави всі фактичні вимоги після несплати Боржником Позивачу будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі.
Згідно приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про заставу», якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше.
Статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок звернення стягнення на заставне майно.
Згідно ч. 1 зазначеної статті, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Частиною 6 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог Заставодержателя.
Статтею 43 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; у третю чергу задовольняються вимоги стягувана та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.
Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» визначена черговість розподілення стягнутих коштів, а саме спочатку задовольняються вимоги стягувача, а вже потім стягується виконавчий збір.
Крім того, як зазначає позивач, наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 №74/5 затверджена Інструкція про проведення виконавчих дій, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 №865/4158 (далі - Інструкція).
Ця Інструкція розроблена на виконання Закону України «Про виконавче провадження», визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядок.
Відповідно до правил п. 5.3.1 Інструкції, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеною у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до 4.2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Позивач зазначає, що лист, згідно якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» дізналося про свої порушені права був отриманий 13.07.2011 року, тобто строк судового оскарження не пропущений.
Відповідач в письмових запереченнях на адміністративний позов зазначає, що на виконанні у Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції знаходилось виконавче провадження №31/10 по виконанню виконавчого напису №4573, виданого 14.07.2010 приватним нотаріусом Запорязького міського нотаріального округу про звернення стягнення на автотранспортний засіб, а саме: легковий автомобіль - марки MITSUBISHI модель LANCER 1.6 COMFORT, реєстраційний номер - НОМЕР_1. рік випуску - 2008, колір - чорний, номер шасі (кузова, рами) №НОМЕР_2, тип - легковий седан.
Під час проведення виконавчих дій описано даний автомобіль для подальшої реалізації майна, проведено експертну оцінку, згідно якої вартість автомобіля станом на 15.10.2010 становила 66 732 грн. з даною оцінкою стягувач погодився.
На підставі вищевикладенного, згідно договору з спеціалізованою організацією автомобіль був виставлений на прилюдні торги. Після проведення прилюдних торгів кошти від продажу автомобіля марки MITSUBISHI LANCER 1.6 COMFORT (за мінусом винагороди спеціалізованої організації, яка становила 6 690 грн.) в сумі 60 210 грн. зараховані на депозитний рахунок відділу переможцем аукціону.
Відповідач вказує, що згідно ч. 6 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені ст. 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя.
Згідно ст. 43 Закону розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведенню виконавчих дій; у чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється по мірі їх стягнення. Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржнику.
20.06.2011 року відповідно до статті 43 Закону державним виконавцем зроблено розпорядження на перерахунок коштів отриманих від реалізації майна наступним чином: 48 329,34 грн. часткове погашення боргу на користь ПАТ «Факторинг Україна» (п. 3 ч. 1 ст. 43 Закону); 4 832,93 грн. виконавчого збору (п. 3 ч. 1 ст. 43 Закону); 6 047,73 грн. витрат на проведення виконавчих дій пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (п. 21 ч. 1 ст. 43 Закону); 1 000 грн. як авансування витрат на виконавче провадження згідно зі статтею 48 Закону (п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону).
Таким чином, як вказує відповідач, Законом визначена чітка черговість розподілення стягнути коштів, так як вимоги стягувача та виконавчий збір входять до однієї черги виконавчий збір стягується пропорційно стягнутій сумі, про що свідчить ст. 28 Закуну де вказано, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що піддягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до ч. 5 ст. 18, ст. 19 Закону України «Про заставу» п. 6.1, 6.2 Договору застави (за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі та заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше) відділ не заперечує, що позивач має право за рахунок заставленого майна має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі та, що він має переважне право на задоволення вимог, що й було зроблено відділом, задоволені всі вимоги в межах суми яка надійшла на депозитний рахунок відділу від продажу автомобіля після утримання всіх витрат та виконавчого збору, що визначає Закон України «Про виконавче провадження».
09.03.2011 року до прийняття Закону України в новій редакції «Про виконавче провадження» внесені значні зміни, тому Інструкція про проведення виконавчих дій від 15.12.2009 року №74/5, діє тільки в тих межах, в яких вона не суперечить ЗУ «Про виконавче провадження». В даному випадку Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.2009 №74/5 суперечить ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: в статті 54. (після внесення змін) звернення стягнення на заставлене майно відсутній пункт де вказано, що за постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору; винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 10.08.2011.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
11.07.2008 між ОСОБА_3 (далі - Позичальник, Боржник) та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - AT «ОТП Банк»), в забезпечення виконання власних зобов'язань за Кредитним договором №CL-202/056/2008 від 11.07.2008 (далі - Кредитний договір), укладено Договір застави автотранспортного засобу №PCL-202/056/2008, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим №4874 (надалі - Договір застави). Згідно з укладеним Договором застави, в забезпечення виконання Позичальником умов Кредитного договору, в заставу ОСОБА_3, передано автотранспортний засіб, а саме: легковий автомобіль - марки MITSUBISHI модель LANCER 1.6 COMFORT, реєстраційний номер - НОМЕР_1. рік випуску - 2008, колір - чорний, номер шасі (кузова, рами) №НОМЕР_2, тип - легковий седан.
14.07.2010 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис №4573 про звернення стягнення на вищевказаний автотранспортний засіб, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на загальну суму 115 676,21 грн.
03.08.2010 Шевченківським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції на підставі вищевказаного виконавчого документу відкрито виконавче провадження. 26.11.2010 між AT «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») у відповідності до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н.
26 листопада 2010 року між AT «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір про відступлення права вимоги, зокрема, за Договором застави автотранспортного засобу №PCL-202/056/2008 від 11.07.2008.
Згідно з вищевказаними договором купівлі-продажу кредитного портфелю та договором про відступлення права вимоги AT «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло за кредитним договором № CL-202/056/2008 від 11.07.2008, договором застави автотранспортного засобу № PCL-202/056/2008 від 11.07.2008 право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цими Договорами (включаючи право звернення стягнення на предмет застави).
Таким чином, до позивача перейшли всі права AT «ОТП Банк» щодо права вимоги до Боржника за кредитним договором №CL-202/056/2008 від 11.07.2008, договором застави автотранспортного засобу №PCL-202/056/2008 від 11.07.2008.
23.06.2011 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» отримано лист державного виконавця ВДВС від 20.06.2011, згідно якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повідомлено про реалізацію вищезазначеного заставного майна.
Після отримання зазначеного листа, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до ВДВС із заявою з проханням повідомити інформацію про розподіл стягнутих грошових сум, одержаних від реалізації вищезазначеного заставного майна боржника - ОСОБА_3, та надати відповідний розпорядчий документ. 13.07.2011 позивачем отримано лист ВДВС від 12.07.2011 вих. №13473, яким надана запитувана інформація.
Згідно зазначеного листа ВДВС та розпорядження від 20.06.2011 №31/10, грошові кошти у сумі 60 210 грн., що надійшли 16.06.2011 на рахунок з обліку депозитних сум, при примусовому виконанні виконавчого напису №4573 від 14.07.2010, були розподілені та перераховані наступним чином: 48329,34 грн. - часткове погашення боргу на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»; 4 832,93 грн. - виконавчий збір; 6 047,73 грн. - витрат на проведення виконавчих дій; 1000,00 грн. - як авансування витрат на виконавче провадження.
Позивач не погоджується з вищезазначеними діями державного виконавця, стосовно стягнення виконавчого збору з коштів отриманих від реалізації заставного майна. Вважає, що даними діями порушено права позивача як заставодержателя.
За приписами ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (в редакції від 04.11.2010, яка діє з 09.03.2011) вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно ст. 11 Закону України №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Відповідно до ст. 12 Закону України №606-XIV сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Статтею 54 Закону України №606-XIV встановлено, щозЗвернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
За приписами ст. 43 Закону України №606-XIV розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється по мірі їх стягнення. Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржнику.
Згідно ст. 28 Закону України №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
На виконання Закону України №606-XIV в редакції, що діяла до 09.03.2011 Міністерством юстиції України видано наказ від 15.12.1999 №74/5 «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій» (далі іменується - Інструкція №74/5).
За приписами п. 5.3.1 Інструкції №74/5 стягнення на заставне майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеною у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставне майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.
Саме на цю норму Інструкції №74/5 посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог та стверджує, що відповідач в порушення даного припису протиправно розподілив та перерахував суму грошових коштів в розмірі 60210 грн. 00 коп. при примусовому виконанні виконавчого напису від 14.07.2010 №4573, а саме: 48329,34 грн. - часткове погашення боргу на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»; 4 832,93 грн. - виконавчий збір; 6 047,73 грн. - витрат на проведення виконавчих дій; 1000,00 грн. - як авансування витрат на виконавче провадження.
Проте, з моменту затвердження нової редакції Закону України №606-XIV від 04.11.2010, яка діє з 09.03.2011, даний припис змінено та встановлено, що розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється по мірі їх стягнення. Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржнику.
Розпорядження державного виконавця саме про такий розподіл та перерахунок суми грошових коштів винесено 20.06.2011, тобто в період дії Закону України №606-XIV в редакції від 04.11.2010, яка діє з 09.03.2011.
Судом встановлено, що на дату прийняття рішення по справі не існує узгодження між нормами Закону України №606-XIV в редакції від 04.11.2010, яка діє з 09.03.2011 та п. 5.3.1 Інструкції №74/5 в частині, яка передбачає порядок стягнення виконавчого збору за постановою державного виконавця, винесеною у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставне майно.
Суд при прийнятті об'єктивного та законного рішення по справі керується нормами, що відповідають чинному законодавству України та не суперечать нормам міжнародного права.
За приписами п. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV являється нормативно-правовим актом, який має вище юридичну силу відносно наказу Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5 «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій», а відтак суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області та ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити в повному обсязі.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.М.Недашківська
12.08.2011 постанова виготовлена в повному обсязі.