18 липня 2011 року 09:55 Справа № 2а-0870/5142/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Максименко Лілії Яковлівни, розглядаючи у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою:Управління Пенсійного Фонду України в Бердянському районі Запорізької області, м. Бердянськ Запорізької області
до:Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердянськ Запорізької області
про:зобов'язання вчинити певні дії та стягення суми,
Управління Пенсійного Фонду України в Бердянському районі Запорізької області звернулось із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердянськ Запорізької області, в якому позивач просить суд зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Бердянськ прийняти до заліку витрати Управління Пенсійного фонду України в Бердянському районі по відшкодуванню витрат на виплату щомісячної державної допомоги, відобразити цю суму в акті щомісячної звірки витрат поточного місяця; стягнути заборгованість Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Бердянськ перед Управлінням Пенсійного фонду України в Бердянському районі в сумі 228 805,25 грн.
В обгрунтування позову посилається на те, що відповідно до п.п. «г», «д» ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105 на органи соціального страхування від нещасних випадків покладено обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяному працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» передбачена виплата щомісячної адресної допомоги.
У період з 01.06.2010 по 31.05.2011 для узгодження сум заборгованості УПФУ в Бердянському районі Запорізької області направляло до Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Бердянську Запорізької області надсилало до управління ПФУ в Бердянському районі Запорізької області списки осіб, яким призначено адресну допомогу, але які не прийняті до відшкодування. А тому, станом на 01.06.2011 заборгованість відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Бердянську Запорізької області до УПФУ в Бердянському районі Запорізької області по відшкодуванню витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги разом з доставкою складає 228805,25 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав на адресу суду заяву від 18.07.2011 вх.№ 25176, в якій просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердянськ Запорізької області в письмових запереченнях від 14 липня 2011 року (вх. № 24935) позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, оскільки ані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ані Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - не передбачено обов'язок відповідача по відшкодуванню виплат, визначених постановами КМУ від 26.03.2008 р. № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян». В спростування доводів позивача зазначає, що Порядком визначено вичерпний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом саціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, щомісячна державна адресна допомога до пенсії, призначена на підставі Постанови КМУ від від 26.03.2008 р. № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» до переліку сум, які підлягають відшкодуванню не включена. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю та розглянути справу в письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників позивача та відповідача, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволені позову УПФУ в Бердянському районі Запорізької області слід відмовити повністю виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - Основ) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Згідно зі ст. 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку до одних з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування відноситься страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
За пенсійним страхуванням відповідно до ст. 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства,); пенсії у зв'язку з втратою годувальника; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
У частині 4 ст. 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.
Статтею 24 вказаного Закону передбачено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання, затвердженого постановою Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України України від 04.03.2003 р. № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 за №376/7697 (далі за текстом - Порядок) зобов'язує відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на поховання, в тому числі і відшкодування пенсій, якщо смерть потерпілого наступила за обставин, за яких настав страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Причинний зв'язок смерті інвалідів з наслідками раніше отриманого каліцтва чи професійним захворюванням встановлюється медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК).
26.03.2008 р. Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», пунктом 1 якої передбачено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Відповідно до п. 4 цієї постанови виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Звертаючись до суду із позовом, Управління Пенсійного Фонду України в Бердянському районі Запорізької області посилається на те, що відповідач має відшкодувати суми державної адресної допомоги до пенсії та суми витрат з її доставки на підставі Порядку. Проте, такий висновок позивача є помилковим, з огляду на наступне.
Згідно п. 3 Порядку, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів «а», «в», «г» статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094.
Пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Отже, пунктами 3 та 4 Порядку визначено вичерпний перелік видів пенсій та сум, які підлягають відшкодуванню, серед яких не передбачено відшкодування Пенсійному фонду державної адресної допомоги.
Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Отже, суд вважає що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав Управління пенсійного фонду України, щодо відшкодування понесених ним витрат, оскільки вище зазначений порядок, на який покладається позивач, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору. У разі відсутності згоди на підписання таких актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, вимоги про відшкодування таких сум мають вирішуватися в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум на централізованому рівні, а не шляхом пред'явлення вимог про відображення в актах щомісячної звірки сум по відшкодуванню витрат на виплату щомісячної державної допомоги.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, який у своїй постанові від 20.03.07 за наслідками розгляду в порядку провадження за винятковими обставинами справи № 21-897 во 06 за позовом УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Великобагачанському та Решетилівському районах Полтавської області про зобов'язання прийняти до заліку та відшкодування суми (копія якої знаходиться в матеріалах справи), визнав, що (...) страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишнього СРСР, а в разі виплати такої допомоги органами Пенсійного фонду України - відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Крім того, (...) у разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення коштів мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Також, враховуючи те, що ані ст. 21 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ані п. п. 3-4 Порядку не передбачено обов'язку відповідача приймати до заліку та в подальшому відшкодовувати витрати на виплату державної адресної допомоги та витрати на її доставку, у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на виплату державної адресної допомоги та витрат на її доставку слід відмовити.
Слід зазначити, що згідно п. 7 Порядку передбачено, що лише Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду. Тобто, відділення Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не може прийняти до заліку витрати управління Пенсійного фонду України в Бердянському районі по відшкодуванню витрат на виплату щомісячної державної допомоги та відшкодовувати суми адресної допомоги, оскільки розрахунки між Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним фондом України проводяться на централізованому рівні.
Посилання позивача на Постанову Верховного суду України від 20.03.2007 суд вважає безпідставними, оскільки предмет спору у даній справі є іншим, ніж у тій, яка переглядалася Верховним судом України. В даному випадку, спірним є питання саме відшкодування витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги, а не певного виду пенсій, що було предметом розгляду у Верховному суді України 20.03.2007.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 159-163 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України у Бердянському районі Запорізької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Бердянську Запорізької області про зобов'язання вчинити певні дії та стягення суми, - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.Я. Максименко