ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 10/25115.08.11
За позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення
залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАНЛЕГПРОМ»
про стягнення 733 616,00 грн.
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 18/427 від 23.03.2011р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 1/ю/11 від 4.01.2011р.);
ОСОБА_3 (довіреність від 2.08.2011р.).
В судовому засіданні 15 серпня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАНЛЕГПРОМ»(відповідач) грошових коштів в розмірі 733 616,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань за договором поставки № ЦХП-02-03310-01 від 14 травня 2010 року, зокрема, останнім не було вчасно відвантажено продукцію позивачу на суму -3 668 080,00 грн., у зв'язку з чим, у Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»виникло право на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАНЛЕГПРОМ»штрафу в розмірі - 733 616,00 грн.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2011р. порушено провадження, розгляд справи призначено на 6.06.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6.06.2011 року за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 25.07.2011 року.
В судовому засіданні 25.07.2011 року було оголошено перерву до 4.08.2011 року.
4 серпня 2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 11 серпня 2011 року.
11.08.2011р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 15.08.2011р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
14 травня 2010 року між позивачем (далі по тексту -Замовник) та відповідачем (надалі -Постачальник) (разом - сторони), було укладено договір поставки № ЦХП-02-03310-01 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір поставки), згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість, якої вказується у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у Договорі.
У відповідності до Специфікації № 1 до Договору (належним чином засвідчена копія Специфікації міститься в матеріалах справи), загальна вартість продукції за Договором поставки становить -8 536 180,80 грн.
Положеннями п. 5.2 Договору передбачено, що поставка Продукції проводиться партіями протягом 2010 року, тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до прийому Продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе Замовник.
Кожна партія продукції постачається протягом 10 календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.
Так, позивач зазначає, що на виконання умов Договору Замовник надіслав Постачальнику письмову рознарядку на відвантаження продукції № ЦХП-20/3738 від 14.05.2010р. на загальну суму -4 000 000,00 грн. Проте, як вказує позивач, Постачальник, взяті на себе зобов'язання за Договором виконав лише частково, зокрема, поставив лише частину продукції на загальну суму -331 920,00 грн.
Пунктом 10.1 Договору встановлено, що за порушення термінів постачання згідно п. 5.2. Договору, Постачальник оплачує Замовнику штраф в розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.
Так, позивач стверджує, що враховуючи те, що відповідно до умов Договору строк дії рознарядки сплинув 24.05.2010р., Постачальник прострочив взяті на себе зобов'язання за Договором в частині поставки продукції, у зв'язку з чим, відповідач, у відповідності до п. 10.1 Договору повинен сплатити Замовнику штраф в розмір 20% від суми непоставленої в строк продукції на суму -733 616,00 грн., тобто 4 000 000,00 грн. -331 920,00 грн. * 20%.
В порядку досудового врегулювання спору позивач 18.06.2010р. направив на адресу відповідача претензію про сплату боргу на суму 611 346,67 грн. (копія міститься в справі. Позивач зазначає, що суму штрафу за неналежне виконання умов Договору в частині поставки продукції Постачальник на рахунок Замовника не провів.
З відповідними твердженнями позивача відповідач не погоджується та у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що в підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано суду копію рознарядки від 14.05.2010 року на загальну суму 4 000 000,00 грн., однак, як вказує відповідач, зазначена рознарядка не може бути належним доказом, оскільки вона не містить передбаченої умовами Договору відмітки, що підтверджує її отримання Постачальником, зазначена рознарядка отримана відповідачем не була, а тому, підстави для відповідальності щодо застосування до Постачальника штрафу відсутні.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними з наступних підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість, якої вказується у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у Договорі.
Згідно п. 5.2 Договору передбачено, що поставка Продукції проводиться партіями протягом 2010 року, тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до прийому Продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе Замовник.
Кожна партія продукції постачається протягом 10 календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.
В матеріалах справи міститься рознарядка Замовника на відвантаження продукції № ЦХП-20/3738 від 14.05.2010р., яку, за твердженнями позивача, відповідач в повному обсязі не виконав (належним чином засвідчена копія рознарядки міститься в матеріалах справи).
Судом встановлено, що позивач, 18.06.2010р. звернувся до відповідача з претензію № ЦХП-18/1038 про сплату штрафу за Договором на суму 611 346,67 грн. (належним чином засвідчена копія претензії міститься в матеріалах справи).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Абзацом 2 пункту 5.2. Договору встановлено, що рознарядка надається Постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку.
Кожна партія продукції постачається протягом 10 календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.
Таким чином, на позивача, зважаючи на положення п. 5.2. Договору, покладаються обов'язки щодо надання рознарядки Постачальнику, що, відповідно, є підставою для здійснення останнім поставки продукції Замовнику.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підтвердження викладених в позові обставин щодо надання Постачальнику рознарядки на відвантаження продукції № ЦХП-20/3738 від 14.05.2010р. позивачем, до суду, не надано доказів надання Постачальнику рознарядки на відвантаження продукції № ЦХП-20/3738 від 14.05.2010р., як то передбачено п. 5.2. Договору.
Окрім цього, суд зазначає, що позивач також не надав до суду доказів, що підтверджують направлення на адресу відповідача претензії № ЦХП-18/1038 від 18.06.2010р., оскільки з фіскального чеку № 6401 вбачається про відправлення кореспонденції не на адресу Постачальника, а на адресу іншої юридичної особи, зокрема - «Укрросмаш».
Частиною 3 статті 220 Господарського суду України встановлено, що боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
Частиною 1 статті 221 Господарського суду України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.
Частиною 1 статті 613 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин щодо надання Постачальнику рознарядки на відвантаження продукції № ЦХП-20/3738 від 14.05.2010р., а відтак, у позивача відсутні правові підстави щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції в розмірі - 733 616,00 грн. за рознарядкою на відвантаження продукції № ЦХП-20/3738 від 14.05.2010р.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАНЛЕГПРОМ»штрафних санкцій за невиконання умов договору поставки № ЦХП-02-03310-01 від 14 травня 2010 року в розмірі 733 616,00 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Котков
Дата підписання повного тексту рішення 22.08.2011р.