2-1253/11
Іменем України
15 червня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого -судді Цукурова В.П.,
при секретарі -Коноплянко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про відшкодування моральної шкоди, суд -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на наступне.
Він з 01.06.2004 року до 27.09.2010 року працював на підприємстві «Шахта Південнодонбаська № 3»Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»з повним робочим днем під землею.
Під час роботи під землею у шкідливих умовах праці з позивачем відбувся нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (він отруївся продуктами горіння), за яким 7 липня 2010 року роботодавцем вперше було проведено розслідування та був складений та виданий позивачеві акт по формі Н-5 та акт по формі Н-1 розслідування нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом.
Дані обставини підтверджуються також виписками і виснов ками з медичних установ: висновками від 06.07.2010р., від 10.09.2010р. Донецької обласної лікарні профзахворювань та випискою з історії хвороби № 5270/795; виписним епікризом № 12769 з ДОКТМО; довідкою МСЕК серії ДОН-04 № 023460 від 27.09.2010 року; довідкою МСЕК серії 10 ААА № від 27.09.2010 року.
Після проходження стаціонарного й амбулаторного лікування та обсте ження в медичних установах позивач був направлений для огляду до МСЄК.
Висновком МСЕК від 27.09.2010 року позивачеві була вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом у розмірі 50% і він був визнаний інвалідом 3 групи.
Втрата професійної працездатності та отримана 3 група інвалідності спричиняє позивачеві моральні та фізичні страждання, обмежує його можливість вести активний образ життя, він не має можливості працювати на тих посадах, які дозволяють одержувати великий особистий заробіток, він позбавлений можливості в повному обсязі виконувати роботу по господарству, повинен докладати додаткових зусиль для організації його повсякденного життя.
Просив суд стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 гривень.
В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та письмовий відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 з 01.06.2004 року до 27.09.2010 року працював на підприємстві «Шахта Південнодонбаська № 3»Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»з повним робочим днем під землею.
Під час роботи під землею у шкідливих умовах праці з позивачем відбувся нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (він отруївся продуктами горіння), за яким 7 липня 2010 року роботодавцем вперше було проведено розслідування та був складений та виданий позивачеві акт по формі Н-5 та акт по формі Н-1 розслідування нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом.
Дані обставини підтверджуються також виписками і виснов ками з медичних установ: висновками від 06.07.2010 року, від 10.09.2010 року Донецької обласної лікарні профзахворювань та випискою з історії хвороби № 5270/795; виписним епікризом № 12769 з ДОКТМО; довідкою МСЕК серії ДОН-04 № 023460 від 27.09.2010 року; довідкою МСЕК серії 10 ААА № від 27.09.2010 року.
Висновком МСЕК від 27.09.2010 року позивачеві була вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом у розмірі 50% і він був визнаний інвалідом 3 групи.
Позивач вважає, що протиправними діями відповідача йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 50000 гривень.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди робітнику здійснюється у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 41 Гірничого Закону України працівники гірничого підприємства зобов'язані: знати та виконувати вимоги гірничого законодавства та технічної документації, плану ліквідації аварій у межах виконуваних робіт, правил поведінки в небезпечних умовах, правил експлуатації машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва; не піддавати небезпеці своїми діями чи бездіяльністю життя та здоров'я людей; негайно повідомити керівника робіт або гірничого диспетчера (чергового по підприємству) про ознаки виникнення аварії або нещасного випадку, а в разі виникнення загрози життю та здоров'ю людей попередити їх і вивести з небезпечної зони; подати першу медичну допомогу потерпілим внаслідок нещасного випадку або гострого захворювання; вести постійний контроль за станом атмосферного повітря на гірничих підприємствах; під час аварій діяти за планом ліквідації аварій підприємства.
Згідно до ст. 14 Закону України «Про охорону праці»працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Згідно до акту по формі Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку від 07.07.2010 року причиною групового нещасного випадку є несвоєчасне включення в ізолюючий саморятівник типу ШСС-1У майстром гірським дільниці № 5 ОСОБА_1, що є порушенням ст. 14 Закону України «Про охорону праці», ст. 41 Гірничого Закону України, п. 1.11 «Інструкції з охорони праці для горномонтажника підземного», п. 11.21.2 «Системи управління охорони праці». ОСОБА_1 визнано особою, яка сприяла даному нещасному випадку.
Судом не встановлено порушення відповідачем прав позивача у зв'язку з нещасним випадком, оскільки цей нещасний випадок відбувся з вини позивача, що підтверджено відповідним актом по формі Н-5.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 237-1 КЗоТ України, ст. 1168 ЦК України та керуючись ст. ст. 5, 6, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»про відшкодування моральної шкоди -відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м.Донецька до апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Ворошиловського районного
суду міста Донецька В.П. Цукуров